Індусам у Франківську дихати вільніше

В Івано-Франківську серед іноземного студентства індійська спільнота є найчисельнішою. Більшість – майбутні медики. Після навчання вони їдуть додому, але є і такі, що одружуються і залишаються жити на Прикарпатті. Дехто навіть перестає бути вегетаріанцем і ходить до греко-католицької церкви. Загалом тутешня індійська громада не є ідеалом згуртованості, адже їхні національні суперечності не вщухають навіть на іншому кінці світу.

Роздирають суперечки

«В Івано-Франківську мені подобається, – каже студент третього курсу ІФНМУ Галот Дівяншу. – Тихенькі напівпорожні вулички, розмірений темп життя… Після шаленого ритму в Індії це справжній рай. Тут немає сотень велосипедистів і штовханини, щосекунди не сигналять машини… І це прекрасно. Ось тільки клімат трохи захолодний, особливо взимку».

Чому молоді індуси приїжджають навчатися саме сюди? В Індії в медуніверситетах уряд виділяє для студентів лише 15 тисяч місць. А на них претендують аж півтора мільйона абітурієнтів. Освіта ж у приватних університетах дуже дорога – один рік навчання обходиться так, як в Івано-Франківську всі шість.

Президент індійської общини в Івано-Франківську, п’ятикурсник медуніверситету Малла Йогендра помітив, що більшість українців належать до середнього класу, тоді як у його країні переважно бідне населення. Окрім цього, суспільство ще й роздирають суперечки через кастову систему. Також між індусами з різних регіонів країни є певна ворожнеча на мовному підґрунті, яка, до речі, не вщухає навіть тут, в Україні. Саме тому індійська спільнота в Івано-Франківську не є згуртованою. Збираються лише на основні індійські національні фестивалі.

Бог – єдиний

Серед індійців найпоширенішою релігією є індуїзм, значно менше – іслам і християнство. Однак усі головні святкування індуси відзначають разом, незалежно від віросповідання.

Одне з найбарвистіших свят – це Холі. Воно символізує початок весни і пробудження життя. За легендою, назву «Холі» фестиваль отримав на честь супротивниці Вішну – демони ці Холіки. Одного разу вона вмовила сина, індійського короля Прахлада, який поклонявся Вішну, зійти на вогнище в ім’я Бога. Демониця вірила, що їй вогонь не буде небезпечним, тому пішла разом з Прахлада і згоріла, а царевич вийшов з багаття неушкодженим. На згадку про цю легенду виникла традиція в перший день фестивалю Холі спалювати опудало демониці.

Інша версія виникнення свята – історія про Шиву, який спопелив своїм третім оком Каму (божество любові) після того, як той намагався перешкодити медитації бога.

Шива позбавив Каму тіла, але пізніше, піддавшись на вмовляння своєї дружини, повернув богу любові тіло на три місяці в році. Індуси вірять, що коли Кама знаходить свій тілесний образ, пробуджується життя, все розквітає буйством барв і приходить пора відзначати свято любові.

У перший день урочистостей, ближче до вечора, розкладають багаття для спалювання опудала Холіки. Цей ритуал символізує очищення від зла. Попіл від багаття вважається священним, його забирають додому, наносять на тіло для захисту від злих духів.

Другий день фестивалю дуже барвистий і веселий. Ще одна історія виникнення свята Холі говорить, що Крішна любив забавлятися з дівчатами-пастушками і якось жартома вимазав обличчя однієї з них фарбою. Дівчина сприйняла цей жест як знак любові і не змивала фарби весь день. Звідси і пішла традиція танців-загравань під час свята з обсипанням фарбами й обливанням.

«Це свято є нагадуванням, що життя може мати різні кольори, – каже Галот Дівяншу. – І все, що Бог тобі дав, ти повинен спокійно приймати».

Свій інтерес і побажання щастя під час фестивалю фарб Холі індуси висловлюють, посипаючи свого обранця кольоровою пудрою, а також під час урочистостей обливаються підфарбованою водою.

Індійська спільнота в Івано-Франківську не є згуртованою. Збираються лише на основні індійські національні фестивалі

Інше свято, Дивалі, є одним із найяскравіших в Індії – і в прямому, і в переносному сенсі, адже все навколо сяє вогнями та ліхтариками. Його відзначають наприкінці жовтня-на початку листопада. У багатьох стародавніх віруваннях Новий рік був пов’язаний зі святом врожаю і відзначався в останні дні літа або восени. Святкування Дивалі припадає якраз на цей період, що ще раз свідчить про його давнє походження. Щороку свято припадає на різні дні в календарі, адже дата розраховується залежно від положення Місяця.

Багато іноземців, які сповідують індуїзм, ходять і до християнської церкви, кажуть, що Бог – єдиний

Ще Дивалі називають фестивалем вогнів або фестивалем світла, адже все навкруги цього дня прикрашено свічками й яскравими вогниками. Своєю пишністю воно нагадує наш Новий рік. Дивалі дослівно перекладається як «ланцюжок/вервечка світильників»: в цей день в усій Індії запалюють розписні глиняні чашечки, заповнені очищеною олією. Цього дня вся країна ніби вдягається у велетенську сяючу гірлянду. Традиційно Дивалі святкують аж п’ять днів. Під час святкувань люди проводять омивання у водоймах при світлі зірок, запалюють лампади й свічі, прикрашають будинки ліхтариками, читають молитви.

Освітлення вогниками знаменує світло розуму, а ось традиція купання при світлі зірок перед сходом сонця є символом очищення та підготовки до зустрічі наступного року в чистоті й радості. Також під час свята вогню заведено пригощати солодощами.

Івано-франківські індуси часто відвідують місцевий храм кришнаїтів. Багато іноземців, які сповідують індуїзм, ходять і до християнської церкви, кажуть, що Бог – єдиний.

Таку їжу знайти важко

Чимало індусів у вихідні подорожують Україною. Ось, наприклад, Малла цього тижня їде до Одеси, а наступного запланував побувати в Запоріжжі. Йому дуже подобається місцева система транспортного руху. Крім того, що поїзд завжди прибуває вчасно, там ще й їхати комфортабельно. Не те що в Індії: квиток треба придбати за три місяці наперед, а в день від’їзду у вагон напихається стільки людей, що про комфорт доводиться тільки мріяти.

До речі, Малла уже встиг спробувати вести свій бізнес в Івано-Франківську. Хлопець відкрив невеличке кафе з індійською їжею. Заклад був дуже популярний, але попрацював лише чотири місяці – прийшла поліція і сказала закрити. А якщо хоче продовжувати вести справу, нехай відкриває робочу візу.

«Було дуже шкода, бо, як на мене, у Франківську немає закладу зі справжньою індійською їжею», – каже Малла.

Всі індійські страви гострі й переповнені розмаїттям спецій. Таку їжу в Івано-Франківську знайти важко, тому більшість індусів готують удома або ж харчуються в індійських кафе, яких у місті аж два. До речі, Галот Дівяншу каже, що з вибором якісних спецій у Франківську проблем немає, зазвичай купують їх у супермаркетах.

Українська кухня іноземцям теж до смаку. «Якщо їсти ваші страви, то не буде жодних проблем зі здоров’ям, – вважає Галот Дівяншу. – І тим, хто на дієті, теж рекомендую перейти на українську їжу. Мені найбільше подобаються деруни, супи і вареники».

Більшість індійських студентів – вегетаріанці, але Галот каже, що були такі випадки, коли після приїзду в Україну земляки все ж змінили свої погляди і почали вживати м’ясо.

Сплеск агресії

Українську мову знають дуже мало індусів. Передусім через те, що скоротили кількість занять із цього предмета. Тим паче на парах дуже багато граматики, а студенти прагнуть володіти розмовною мовою. Єдина можливість підтягнути мову – потоваришувати з місцевими.

До речі, щодо місцевих. Серед них трапляються доволі агресивні. Увечері індуси стараються не гуляти вулицями – можна наразитися на неприємності. Протягом недавніх двох місяців трапилися аж три випадки, коли якісь місцеві молодики зненацька почали штовхати, а потім вдарили індійського юнака. Індуси написали заяву в поліцію, але поки без результату. Кажуть, що найпроблемнішою є вулиця Хотинська, там ще й багато крадіжок відбувається.

Українську мову знають дуже мало індусів. Передусім через те, що скоротили кількість занять із цього предмета

Хоча Галот Дівяншу говорить, що таких гострих ситуацій не траплялося уже протягом кількох років, завжди все було спокійно, а чомусь у ці останні місяці якийсь справжній сплеск агресії.

Тут дихається вільніше

Малла Йогендра одразу помітив значні відмінності в індійській та українській культурах. Наприклад, тут є звичним явищем, що сімейна пара розлучається. А в Індії 95% сімей зберігаються. «У нас звикли так: навіть якщо тобі щось не до вподоби, ти усе одно намагаєшся втримати сім’ю, – каже індус. – Ти не можеш просто взяти і піти геть».

Крім того, в Індії більшість шлюбних союзів влаштовують батьки молодят, попередньо домовившись між собою. Якщо хлопцю не подобається наречена, яку для нього обрали батьки, то він може їм про це сказати, але на ситуацію це мало вплине. Просто обидві сторони намагатимуться знайти якийсь компроміс.

Малла Йогендра розповідає про свого товариша-індуса, який теж навчався в Івано-Франківську. Він довго зустрічався з місцевою дівчиною, вона завагітніла, і пара вирішила одружитися. Батьки індуса приїхали знайомитися з невісткою і все ж дали своє благословення на шлюб, сказавши, що не повинно бути расової дискримінації. Хоча це дуже рідкісний випадок, здебільшого батьки з Індії ніколи б не схвалили такого союзу.

Взагалі в Індії діти дуже залежні від батьків, які вирішують, де вони вчитимуться, з ким одружаться і де потім житимуть. Здебільшого діти залишаються мешкати в батьківському домі. «А в Україні в усіх цих питаннях справжня незалежність, – каже Малла. – І це мені дуже подобається».

Інша річ, яка неприємно вразила індуса, – те, що українці вільно курять і розпивають алкоголь у громадських місцях. В Індії за це карають тюрмою.

Малла каже, що не залишиться жити в Івано-Франківську – тут надто малі зарплати. В Індії лікарям платять у 10 разів більше, тому що там медики на вагу золота. «Однак Україну я люблю за її свободу, – усміхається хлопець. – Тут дихається вільніше».

Автор: Наталя Мостова

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 26

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.