Побути вікінгом: як на Рожнятівщині таборували франківські пластуни. ВІДЕОСЮЖЕТ

З 2 по 12 липня франківські пластуни таборували поблизу села Гриньків, що на Рожнятівщині. Умови – майже екстримальні. Усі учасники табору – і діти, й старші – жили в наметах. Чого вчить таке таборування і як вижити у лісі без гаджетів, дізнавалися журналісти МІСТА.

Ми прибули на табір близько 13 години. У цей час тут – обід, до речі, строго за графіком. Не взяли з собою посуд, але для нас його підшукали. На таборі завжди готові всім ділитися і допомагати.

Учасників тут більше ста. Це міжстаничний табір, зібрав юнацтво віком від 11 до 18 з Івано-Франківська. Є кілька дітей з Калуша та Черніїва. Назва табору «Мідгард» і присвячений він вікінгам. Програма складена так, аби діти дізналися, хто ж такі вікінги. Разом з інструкторами вони виготовляли зброю. Мандрівки, ватри, квести – усе відповідає легенді табору.

Загалом табір поділений на два окремі підтабори, укінці вони між собою змагалися. Учасники розділені на три рівні. Перший – молодше юнацтво, що тільки почало пластовий шлях. У програмі вони мають більше ігор. Їх зібрали у десять гуртків. Другий рівень – досвідченіші пластуни, що пройшли не менше двох таборів. Діти пробують себе у ролі гурткових, тобто старших у гуртках. Вони слідкують, аби їхні підопічні вчасно виконували таборові завдання. Третій рівень – булавні – підстаршина віком від 15 – 16 років. Це ті, хто веде програму табору під контролем основного проводу. Їх дев’ять, вони поділені між підтаборами. Щодня вони міняються обов’язками і пробують себе у ролі організаторів, слідкують за тим, аби програма виконувалася вчасно і якісно.

На таборі присутні 15 дорослих, з них 5 виконують основні обов’язки. Головна роль, звісно, належить керівнику, що називається комендантом. Є ще бунчужний, писар, інтендант та господар. Інші 10 – закріплені за гуртками.

З гігієною на таборі все добре, каже головний бунчужний Станіслав Терлецький. Туалети стаціонарні, їх щодня прибирають. Для дітей організовують купіль – раз на два дні. Хлопчики й дівчатка живуть по наметах окремо. Табір прокидається о 7 ранку, а нічна тиша строго о 22:30.

Працюють дві кухні, облаштовано також і місце для прийому їжі. Діти готують самі на ватрі, до слова, смачно, за ними слідкують старші учасники. Харчування різноманітне. Ми попали на борщ і картоплю з м’ясом (обід) і кашу з салатом. Пили чай і компот.

На таборі є дві аптечки – для складніших випадків та для швидкого реагування. Працюють два лікарі, у них є рації, щоб у разі необхідності вчасно надати допомогу. Серйозних травм на таборі не було. Діагностували укуси комах, підвищення температури. Одному хлопцеві залізла скалка в ногу, інший – зомлів. Лікар Мирослав каже, деякі учасники приходять до нього для розради, бо сумують за домом. Телефони у них забрали, зв’язатися з рідними можуть тільки у відведений час.

Узагалі на таборі строга дисципліна. Без накриття на голову в сонячні дні ходити не можна. Аби повідомити важливу інформацію, учасників кличуть свистком на збірки. Вони мають декілька секунд, аби прибігти. На тих, що спізнилися, чекають, однак потім увесь табір разом присідає чи відтискається.

Ще одна особливість «виживання» у пластовому таборі – підйоми уночі, що тут називаються «алярмами». Таких підйомів за табір може бути два. «У цьому є чар пластування. Уночі можна зробити доволі цікаві речі. До прикладу, відкриття табору відбувалося уночі при факелах. Ми перевдяглися у вікінгів», – розповідає Станіслав Терлецький.

Програма для учасників табору – насичена і складена так, аби кожному з рівнів було цікаво. Для першої рівня вона найпростіша, її завдання – зацікавити дітей. «Класичними» таборовими науками є табірництво, картографія, мандрівництво, піонірка (в’язання вузлів і споруд), розповідає Олег Бабецький, заступник коменданта табору «Мідгард». Гутірки, тобто заняття, проводять досвідчені інструктори.Для другого та третього рівнів також проводять гутірки – тайм-менеджмент, картографія, ораторське мистецтво тощо. Оскільки табір присвячений темі вікінгів, тут також навчають мінімальним бойовим навикам. В усіх учасників є палиці й щити.

Серед розваг, що є також обов’язковою частиною програми, – вогники та ватри. Найочікуванішою, мабуть, подією стало святкування Івана Купала. Діти майстрували Марену та Купала, плели вінки, співали.

Чи важко таборувати розказує один із найменших учасників – 11-річний Маркіян. Для нього це перший табір, пластує майже рік. Найбільше йому сподобалася смуга перешкод. Найважче далися перші дні, бо в цей час було багато таборової роботи. «Були моменти, коли було важко, і я хотів поїхати. Однак потім мені табір сподобався. Зараз у нас у нас гутірки, ми багато відпочиваємо», – каже Маркіян. А допомогли хлопцеві нові знання і віра в те, що далі – легше.

Організація табору коштує 200 тисяч гривень, спонсори трохи допомогли хлібом та круасанами, решту – самофінансування. Вкладка учасника складає 2 тисячі гривень.

Назарій Лугарєв, комендант табору «Мідгард», переконаний, що навички, здобуті дітьми, обов’язково допоможуть їм у житті. Адже стикаючись із перешкодами й долаючи їх, ти ростеш.