Старуня: феномен, що хоче стати брендом?

Село Старуня Богородчанського району давно захоплювало своєю унікальністю. Тут свого часу знаходили доісторичних мамонтів, носорогів. Тут є діючий грязьовий вулкан, родовища нафти, природних солей. 

А багато чого ми ще не знаємо, бо нині село залишається ще не до кінця вивченим й дослідженим. Науковці Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу переконані, що Старуня ховає у своїх надрах ще багато таємниць, може, й світового масштабу.

Саме вони хочуть повернути інтерес до Старуні за допомогою проєкту «Парк льодовикового періоду».

Не відали, що роблять

Отже, звідки той феномен? А все почалося з несподіваної знахідки у 1907 році, коли німецька фірма видобувала в Старуні озокерит – земляний віск – і на глибині 12,5 метра знайшла тушу мамонта.

Робітники не надали великого значення добутому, навіть розібрали шматки шкіри на постоли. Коли ж влада повідомила про знахідку, науковці зі Львова поспішили до Старуні.

Кажуть, потім ті шматки шкіри дослідники повертали через суд, ходили по хатах та випрошували у людей.

Буквально через місяць з глибини 17,6 м на поверхню підняли ще одну унікальну знахідку – доісторичного волохатого носорога.

Старуня ховає у своїх надрах багато таємниць, може, й світового масштабу

Тварина, яка жила тут від 42 до 11 тисяч років тому, збереглись ідеально завдяки озокериту, який муміфікував її. Тушу носорога витягли в повному анатомічному вигляді – зі шкірою, кістками та внутрішніми органами. У шлунку навіть знайшли те, чим живилася тварина.

Вулканчик чує Чилі

Після Першої світової війни інтерес до Старуні знову зріс. Працівники польської Академії вміння вирішили повторити розкопки. Так, у 1929 році за 15 метрів від копальні, де знайшли мамонта і носорога, вони пробурили нову свердловину й проклали шахту, аби підійти до попередньої. І поки пробивали,  відкопали ще трьох носорогів. Нині вони зберігаються у Краківському музеї історії природи. А ті перші мамонт та носоріг – у Природознавчому музеї у Львові.

Зацікавлення науковців цими теренами на той час було таке велике, що навіть створили спеціальний комітет, який випускав журнал «Старуня».

За радянських часів особливого інтересу до Старуні не було, аж поки у березні 1977 року у Старуні не активізувався грязевий вулканчик. Він з’явився після землетрусу в горах Вранча, що у румунських Карпатах. Відтоді він і діє то затихаючи, то активізуючись.

Дослідники вважають, що старунський вулкан має властивість попереджати про прояви землетрусів на Землі за тисячі кілометрів від Старуні, навіть на Кавказі, у Середній Азії або Чилі. Але всі ці припущення потребують інструментально наукових перевірок.

Після цієї події завдяки вченим Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу територія на 60 га отримала статус геологічної пам’ятки природи загальнодержавного значення.

На цьому старунські дива не закінчилися. У 70-80-ті роки на території села знайдено 17 давніх людських поселень палеоліту, неоліту та середніх віків. Це  кам’яні вироби, фрагменти кераміки та ін.

Науковці вважають, що Старуня – це геологічний маркер, який показує, як розвивались ландшафти, змінювався клімат, природа, звідки прийшли первісні люди – наші предки-кроманьйонці.

У ті часи льодовиковий щит лежав на півночі, іноді спускався до Львівщини, другий – на півдні – з Карпат. Така досить вузька полоса між льодовиками простягалася від теперішньої Польщі, через нинішню Україну і далі до Сибіру. На цих територіях простягався так званий тундростеп, де було багато рослинної їжі для мамонтів, носорогів. Тому їх тут було досить багато.

У вчених є думка, що тут можна знайти й нашого предка-кроманьйонця – від нього й пішли сучасні люди. Кроманьйонці могли тут полювати й заганяти мамонтів і носорогів у болота та озокеритові пастки. Адже на одному з носорогів Старуні були сліди поранення, а поряд лежав уламок списа.

Потрібні дослідження. Поки все тримається на ентузіазмі вчених Університету нафти й газу й місцевого війта Івана Мосюка.

Старуня чекає «Discovery Chanel»

Щоб зрушити справу з мертвої точки, доктор геолого-мінералогічних наук, професор кафедри екології ІФНТУНГ Олег Адаменко зі своїми колегами розробив інвестиційний ландшафтно-архітектурний проєкт, який назвав «Парк льодовикового періоду».

Він половину свого життя досліджує феномен Старуні. Каже, той парк має шість важливих аспектів: природоохоронний, туристично-рекреаційний, науковий, оздоровчий, соціально-економічний та сприятиме розвитку нафтогазового комплексу.

Науковці провели спільну експедицію з каналом «1+1», який готує кількасерійний випуск про феномен Старуні

Яким чином науковці рухаються до своєї мети? Наприклад, до проєкту залучено американський культурно-просвітницький фонд FRAC, директор Ірина Форостян. Зусиллями керівництва фонду розпочато міжнародну співпрацю з відомими фахівцями Нью-Йоркського та Єльського університетів США, активізовано реалізацію регіональної природоохоронної програми Старуні.

Також подібні звернення з допомогою каналу «1+1» відіслали й до «Discovery Chanel» та «National Geographic Channel». Ті не лише висвітлюють сенсаційні відкриття, але й ведуть наукові дослідження, бо мають для цього спеціальні фонди.

Наразі науковці провели спільну експедицію з каналом «1+1», який готує кількасерійний випуск про феномен Старуні.

Так намагаються підняти престиж і значимість Старуні. Вважають, що цей населений пункт міг би стати брендом Прикарпаття. Створення в цьому регіоні такого парку мало б не тільки пізнавальне значення для туристів, але й зробило б його привабливим для бізнесу.

«Хобот мамонта», «Палеолітр» та «Шаурма по-неандертальськи»

Брендом також може стати перший еколого-туристичний об’єкт «Парк льодовикового періоду». Олег Адаменко розповідає, що має бути на площі в 60 гектарів, згідно з їхнім проєктом.

Каже, цю ідею він озвучив ще у 2005 році. Були відповідні публікації у різних міжнародних журналах. За його задумом, це має бути музей льодовикового періоду просто неба з муляжами звірів і людей тієї доби у натуральну величину.

Аби залучити сюди інвесторів, пропонує на кордоні Надвірнянського і Богородчанського районів, де дорога повертає на Старуню, побудувати невеличке кафе і назвати його «Волохатий носоріг», де клієнтів пригощали б б фірмовою стравою «Шаурма по-неандертальськи». «Аби була якась романтика», – усміхається Адаменко.

Перед Старунею пустує велика ділянка, на якій можна звести мотель, приміщення якого будуть стилізовані під вігвами, і назвати його «Палеолітр».

Професор Адаменко мріє також про музей солевидобутку поблизу соляної криниці, бо ще у ХІІ столітті на Прикарпатті видобували сіль і возили до столиці, до Польщі.

Тому можна відновити озокеритове, грязеве та солелікування, адже колись тут поважне польське панство рятувалося від хвороб опорно-рухового апарату.

«Професор медуніверситету Нестор Середюк організовував кілька експедицій, що досліджували там мінеральні джерела, – розповідає Олег Адаменко. – Їх тут є 11 видів. Тому пропонуємо організувати на території санаторій з комплексним лікуванням, бо тут є все: солі, грязі, мінеральні води».

Вчені планують зробити й стаціонарну наукову лабораторію, аби досліджувати різні важливі геодинамічні, геологічні, тектонічні процеси.

Також у парку мали б бути нафтові качалки, вишки, аби показувати усім охочим, як видобували нафту, газ, озокерит.

Ще у планах побудувати ресторан із назвою «Хобот мамонта», звести будиночки для малого зеленого туризму, щоб місцеві жителі могли заробляти, аби село розвивалося.

Щоб реалізувати задумане, вся надія на інвестора, який погодиться вкласти гроші. Автор проєкту впевнений, що починати треба з невеликого павільйону,  і він може давати перший прибуток, аби реалізувати задумане.

Автор: Світлана Лелик

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 27

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.