Кактуси, пустелі і танго: як франківська мандрівниця місяць жила в Аргентині

Зоряна Мартинюк – власниця хенд-мейд майстерні. За освітою – юрист. 33 роки. Одружена. Об’їздила понад 40 країн.

Протягом чотирьох місяців Зоряна разом із чоловіком мандрували Південною Америкою: Чилі, Перу, Уругвай, Парагвай, Болівія, Еквадор, Аргентина. Саме про останню з них мандрівниця розповідає журналу «МІСТО». Спершу навіть не знає з чого почати, бо про Аргентину можна говорити годинами, і все одно щось цікаве та й забудеться. Адже це країна, де зібрана вся краса світу: вулкани, льодовики, солончаки, пустелі, гори, ліси. Тут гігантська територія, але мало людей, а загальновизнані правила автостопу взагалі не працюють. Зоряна це точно знає, адже саме таким способом проїхала Аргентиною більше 3500км. Загалом вона пізнавала цю країну аж 27 днів.

В Аргентині є все

Аргентина – одна з найменш заселених країн світу, попри величезну територію. Одна людина на 15 км2. А все тому, що більшість площі займає патагонська пустеля і гори. Це нелегкий регіон для автостопу – пустеля і порожні дороги. Були місця, де ми стояли цілий день. Автівок майже не було, а ті, що проїжджали, не зупинялися. Пам’ятаю, ми одного разу простояли з 10-ої ранку до 6-ої вечора. Під час очікування клали камінець після кожної машини, яка минала повз. Загалом назбиралося сім. Були й такі місця, де ми застрягли з вечора до обіду наступного дня. Без їжі і води. Взяти чи купити нема де. Навколо тільки кам’яниста пустеля і степові рівнини. Бувало, що їхали три дні, і краєвид не змінювався. Уявляєте?

Тим не менше це аграрна країна. Там, де пустелі і степи закінчуються, повсюди пасуться корови, багато страусових ферм, росте пшениця. І більшість аргентинців пишаються тим, що живуть у селі.

Мандруючи країною, погода швидко змінюється. Вранці ти вдягнена в легеньку сукенку, а вже увечері натягуєш шапку і обмотуєшся найтеплішим шарфом.

В Аргентині дуже багато національних парків заповідників, і всюди вхід безкоштовний. Між іншим такого немає в жодній країні Південної Америки. Також лише в Аргентині дозволяють туристам ставити палатку на території автозаправних станцій. Ба більше, на всіх цих станціях є безкоштовна гаряча вода.

В Аргентині є все: льодовики, солончаки, пустелі, гори, ліси, вулкани… Чого вартий лише кактусовий рай на півночі – неймовірне видовище. Я вже об’їздила пів світу, але десятиметрового кактуса ще ніде не бачила. Також нас вразили гори, які природа розфарбувала в 14 різних відтінків. У країні є пляжі, куди у вересні припливають кити й народжують і виховують там своє потомство. Тобто за цим чудесним процесом можна спостерігати просто з берега. У декотрих регіонах країни вітер є постійно і він настільки сильний, що дерева ростуть покрученими.

Дуже вразили цвинтарі. Там немає могил з хрестами чи пам’ятниками, натомість вся територія встелена сімейними склепами.

Траса 40 – найдовша магістраль в Латинській Америці, протяжність біля 5000 км. І саме там найбільше можна зустріти туристів із наплічниками. Більшість так добирається до Патагонії – мальовничої частини Аргентини. Щоправда, там дуже холодно.

Барілоче – озерний край, одна з туристичних принад країни. Саме ж місто розкинулося на березі озера з дивною назвою Науель-Уапі. Це найпопулярніший гірськолижний курорт Аргентини. Саме там у нас відбувся перший трекінг.

А в столиці, Буено-Айресі, є найширша в світі вулиця – проспект 9 липня (назва на честь дня незалежності). Ширина сягає до 140 м.

Чайні ритуали

Більшість, певно, думає, що національний спорт Аргентини – футбол. Але самі ж місцеві жартують, що це все таки не футбол, а пиття мате. Йдеться про тонізуючий напій, який також відомий як парагвайський чай. Мате продається одразу кілограмовими пачками.

Для приготування використовують особливу чашку, а п’ють через особливу металеву трубочку. Саме тому кожен аргентинець носить із собою термос і це горня. Кожен! Пиття мате для них є справжнім ритуалом.

Мате відоме високими цілющими властивостями та містить велику кількість кофеїну. Такий чай п’ють без цукру. Він повинен бути гіркий. Має специфічний аромат. А смак нагадує міцний зелений чай. Коли куштуєш його вперше, то все в роті терпне, ти обпікаєш язик і губи – настільки концентрований.

Коли подорожували автостопом, то водій кожної автівки, яка нам спинялася, відчинявши двері, найперше питав: «Мате?». Поки ти не візьмеш у нього цей чай і не сьорбнеш, розмови далі не буде.

Щодо гастрономічних вподобань, то аргентинці – затяті м’ясоїди. Кожен, хто нам стрічався на шляху, радив неодмінно скуштувати дві національні страви: асадо (телячий стейк) і емпанада (міні-пиріжки, схожі на чебуреки, з різними начинками).

Міцний алкоголь аргентинці не п’ють, зате вживають багато вина. При чому вони переконані, що їхнє вино – найкраще. Насправді це не так. У сусідній країні Чилі цей напій і дешевший, і смачніший. Але в Аргентині про це краще мовчати. Чилійці з аргентинцями вже роками конкурують за вино.

Нас якось підвозив чилієць і запропонував випити на заправці вина. Вже після першого ковтка він скривився і прошипів: «Ох, яке ж це аргентинське вино жахливе». «Та чому ви так? Смачне ж вино…» – нам із чоловіком дійсно сподобалося. «Це ви просто ще нашого не куштували», – засміявся чилієць. Й справді. Коли ми заїхали до Чилі, то першим ділом пішли до магазину і придбали дешеве вино в пакетах, і воно дійсно було в сто разів кращим.

В Аргентині дуже багато напоїв у скляних пляшках. Навіть літрова Кока-Кола. До речі, протягом усього часу ми не харчувалися в кафе, бо то б обійшлося надто дорого. Мали кип’ятильник, сухпайки… Готували самі. Переважно кус-кус з овочами і макарони.

Корупція та інфляція

Аргентина – одна із трьох найдорожчих країн Південної Америки разом із Чилі та Уругваєм. Але там реально безкоштовна медицина і навчання, і не тільки для своїх громадян. Саме тому вся Південна Америка їде лікуватися в Аргентину, що звісно дуже не подобається самим аргентинцям.

Ще один цікавий факт – у Латинській Америці практично знищена залізниця. У 70-х роках її приватизували і занедбали. Тепер люди здебільшого пересуваються автобусами чи літаками. Ціни на внутрішні рейси не високі.

Тим не менше у країні зараз дуже потужна інфляція. Банківськими картками ми не користувалися, бо величезна комісія.

Вчителі мітингують через малі зарплати. Загалом, проблеми ті ж, що й у нас: корупція, високі тарифи…

Співати і танцювати

Аргентина – мабуть, найбільш цивілізована і європеїзована на всій Південній Америці. Ми мали з чим порівняти, бо, наприклад, у Болівії жителі переконані, що під фундамент свого майбутнього будинку треба закопати зародок лами чи живу людину! Аби добре велося. Звідки взяти таку людину? З-поміж п’яничок чи безхатьків… Ось у такі божевільні забобони вірять у Болівії, при чому не тільки в селах, але й у великих містах.

Населення Аргентини складається здебільшого з переселенців, котрі оселилися там у кінці ХІХ ст. – середині ХХ ст. До речі, в країні дуже велика українська діаспора.

Аргентинці люблять співати і танцювати, дуже запальний народ. Ми часто бачили жонглерів і акробатів біля світлофорів, вони розважають перехожих і так заробляють гроші. В країні дуже пишаються аргентинським танго, а в машинах обов’язково звучить фолк.

Жителів Буенос-Айреса у країні недолюблюють, кажуть, що ті дуже пихаті.

А взагалі у всій Південній Америці не особливо тепло відгукуються про США. Пам’ятаю, як сильно обурювалася, коли місцеві говорили мені, мовляв, Росія – це старший брат України. Сказала їм усе, що думаю з цього приводу. У відповідь почула, що в них така сама ситуація з американцями. Люди з Латинської Америки хочуть жити більше в Європі, ніж у США. 

Автор: Наталя Мостова

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 27

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.