На Івано-Франківщині попрощалися з відомим співаком-бандуристом Володимиром Луцівим

Учора, 26 вересня, Надвірнянщина попрощалася з видатним земляком – співаком-бандуристом Володимиром Луцівим.

Фото: пресслужба Надвірнянської районної ради

Володимир Луців помер 7 вересня у Лондоні.  За волею Володимира Гавриловича його похавали в рідному місті Надвірна. Тут він народився.

Попрощатись, віддати шану пам’яті та провести в останню путь маестро прийшли сотні людей – друзі, колеги, шанувальники, посадовці. Похоронна процесія пройшла центром міста під звуки оркестру і трембіт. В церкві Воздвиження Чесного Хреста УГКЦ відслужили Службу Божу. Поховали Володимира Луціва на місцевому кладовищі поруч з іншими видатними надвірнянцями.

Шану та повагу продемонстрували мешканці Надвірнянщини, люди вийшли на вулиці, щоб вклонитися своєму видатному земляку за його неоціненний внесок у розвиток української культури, за громадську діяльність і любов до рідного міста та України, – інформують у пресслужбі Надвірняської районної ради.

Відео з прощання оприлюднила журналістка Лариса Іроденко.

Близькі згадують про Володимира Луціва як про чуйного сім’янина, велого та життєрадісного, повного енергії. Він був “гаслом родини”, – так тепло згадує про маестро його дружина, пані Леся, і додає: “Маю шану бути його жінкою”.

“Володимир Луців – не тільки потужний митець, відомий на усю Україну і весь український світ, культуролог, мистецтвознавець, дипломат, але й християнин та потужний патріот. Мав честь особисто бути знайомим з паном Володимиром понад 20 років. Учився і вчуся в нього багатьом речам – бути людиною і весь час робити добро”, – розповів Володимир Федорак, начальник управління культури, національностей та релігій ОДА.

Довідково.

Володимир Луців народився 5 червня 1929 року в місті Надвірна Івано-Франківської області. Наприкінці Другої світової війни потрапляє у Німеччину. Зустріч із кобзарем Григорієм Назаренком, керівником капели бандуристів ім. Миколи Леонтовича, визначила його подальшу долю: у майстерні братів Гончаренків отримує свою “нерозлучницю”-бандуру, ставши наймолодшим учасником капели. 1948 року Володимир Луців приїхав у Великобританію, де брав приватні лекції вокалу. Пізніше він навчався в коледжі св. Трійці, а далі студіював у консерваторії св. Кекилії. Будучи студентом багато концертував у європейських країнах.

Володимир Луців

Професійна кар’єра Володимира Луціва розпочалася в 1961 р., коли він презентував Англію на Міжнародному пісенному конкурсі (тепер Євробачення) у Бельгії, де здобув перше місце. Як професійний співак Тіно Вальді (артистичний псевдонім Володимира Луціва) працював у міжнародних музичних ревіях, концертних шоу, радіо і телевізійних програмах. Виступав на престижних сценах Європи, CШA, Канади, Австралії. У супроводі оркестрів, хорів, фортепіано та улюбленої бандури десятиліттями пропагував українські пісні й думи. Він також з успіхом виконував міжнародні і, зокрема, неаполітанські пісні, які він записав вперше на платівках з українським текстом.

Володимир Луців видав свою автобіографію “Від Бистриці до Темзи” (1999). Він заснував благодійний культурно-мистецький фонд ім. В. Луціва у Надвірній (2002), який опікується талановитою молодцю Карпатського краю.

Впродовж своєї довгої кар’єри Володимир Луців отримав багато перемог і відзнак: перше місце на Міжнародному пісенному конкурсі (Бельгія, 1961), срібну медаль за виступи на кораблях “Квін Мері” і “Квін Елізабет” (1970), почесні грамоти Штату Массачусетс (США, 1966), Українського Конгресового Комітету Америки (США, 1980), Світового Конгресу Вільних Українців (Канада, 1981), Львова (1998) і Києва (2000), медаль св. Володимира Великого Світового Конгресу Українців (Канада, 2008) та ін. Володимир Луців також є лауреатом міжнародної премії ім. В. Винниченка (Київ, 1993).

За вагомий особистий внесок у популяризацію історичних та сучасних надбань України у світі, формування її позитивного міжнародного іміджу Президент України Віктор Ющенко своєю постановою від 17.01.2008 нагородив маестро Володимира Луціва орденом “За заслуги” II ступеня.

На відео Володимир Луців і Орест Цимбала виконують композицію “Прийде ще час”.