Кастрація педофілів: покарання = лікування

В Україні щороку фіксують близько 400 випадків насильства над неповнолітніми. За даними Ради Європи, кожна п’ята українська дитина – жертва сексуального насилля.

Законопроєкт проти педофілії два роки «висів» у Верховній Раді України, аж поки у червні 2019-го не сталося вбивство Даші Лук’яненко. 11-річну одеситку намагався зґвалтувати її 22-річний сусід, після чого вбив дівчинку та викинув тіло до вигрібної ями.

Трагедія викликала справжній резонанс серед громадськості, у мережі з’явилася петиція проти педофілів, яка швидко набрала необхідну кількість голосів. І вже за місяць після вбивства Даші депутати проголосували за посилення відповідальності за злочини проти дітей.

Слово закону

11 липня Верховна Рада ухвалила законопроєкт 6449, який посилює покарання для тих, хто вчинив злочини щодо малолітніх та неповнолітніх. Тепер ґвалтівники відбуватимуть покарання у виді позбавлення волі від 7 до 15 років, а не до 12 років, як було раніше. Водночас повинен запрацювати відкритий реєстр педофілів. Кабінет Міністрів України має створити його протягом двох місяців після набуття чинності закону, тобто до 12 вересня.

І головна зміна: Кримінальний кодекс України доповнять статтею 59-1 «Примусова хімічна кастрація». Покарання полягає у введенні хімічних речовин, що зменшують лібідо та сексуальну активність. Йдеться про чоловіків віком 18-65 років.

Для суспільства питання педофілії однозначне: відгородіть нас від цього. Але ми живемо в європейському гуманному світі. Тут потрібна послідовна консолідована позиція з чітким діагнозом

Але спочатку був зареєстрований законопроєкт 6607, який кардинально відрізнявся від прийнятого депутатами зараз. Він також пропонував збільшення терміну ув’язнення для насильників, але хімічна кастрація мала бути добровільною, а реєстр педофілів – закритим. Саме цей законопроєкт зібрав 28 тисяч підписів під петицією до ВРУ. Та депутати проголосували за інше.

Новий закон також вносить зміни до Кримінально-виконавчого кодексу України та закону «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі». Їх положення доповнені категорією засуджених до позбавлення волі за зґвалтування дітей, насильницьке задоволення статевої пристрасті в неприродний спосіб, статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, та розбещення неповнолітніх. Щодо таких злочинців закон передбачає встановлення адміністративного нагляду.

«Для суспільства питання педофілії однозначне: відгородіть нас від цього. Але ми живемо в європейському гуманному світі, – говорить психолог і психотерапевт Володимир Мицько. – Тут потрібна послідовна консолідована позиція з чітким діагнозом, лише після того мають прийматися рішення. Можливо, людину можна вилікувати? В медицині, психології, психотерапії немає загальних усталених понять. Ми завжди досліджуємо, що є причиною. А між судовою постановою і діагнозом є велика різниця, це треба враховувати».

Кастрація без скальпеля

Хімічна кастрація (лат. castratio «оскоплення») проводиться шляхом введення в організм спеціальних препаратів, які пригнічують вироблення статевих гормонів та сприяють зниженню статевого потягу і статевої активності.

Це не хірургічна кастрація, яку широко застосовували у часи Другої світової війни. Хоча у Чехії ґвалтівників досі каструють хірургічно – видаляють статеві залози. Засудженим за злочин на сексуальному ґрунті пропонують добровільно пройти процедуру хірургічної кастрації або ж сидіти у в’язниці все життя.

В Україні буде примусовою хімічна кастрація насильників, яка передбачає гормональну терапію, що пригнічує виділення тестостерону. При цьому спостерігаються побічні ефекти, серед яких депресія з наступним розвитком агресивності.

У новому законі йдеться про препарат тимчасової дії, який не повністю «вбиває» репродуктивну функцію, а лише пригнічує позиви сексуального характеру на час прийому препарату. Примусова хімічна кастрація проводиться шляхом прийому антиандрогенного препарату «Ципротерон» або внутрішньом’язової ін’єкції аналогів. І не застосовується до осіб, що вчинили злочини у віці до 18 років, і до осіб у віці понад 65 років.

В Україні щороку фіксують близько 400 випадків насильства над неповнолітніми. За даними Ради Європи, кожна п’ята українська дитина – жертва сексуального насилля

Хімічна кастрація має на меті зменшити рівень повторних злочинів. Цей метод застосовується у Великій Британії, Франції, Німеччині, Ізраїлі, Польщі та багатьох інших країнах. У США, наприклад, прийняли Закон Меган під тиском громадськості у 1994 році. Він носить ім’я 7-річної дівчинки Меган Канка, яку зґвалтував та вбив сусід. Відтоді правоохоронні органи ведуть відкритий реєстр педофілів, де кожен може знайти інформацію про місцезнаходження злочинців, засуджених за злочини на сексуальному ґрунті.

І все ж примусова кастрація здорової людини – це порушення її прав. Виконувач обов’язків міністра охорони здоров’я України Уляна Супрун вважає, що такий закон є антигуманним і його прийняття потягне за собою позови до Європейського суду з прав людини.

«А відтак гроші платників податків будуть витрачати на компенсації ґвалтівникам. Вже зараз очевидно, що це визнають порушенням прав людини», – зазначає Супрун на своїй сторінці у фейсбуці.

З педофіла у вбивцю

У контексті новоприйнятого закону хімічна кастрація – це не лікування, а покарання. І все ж ґвалтівник, якого кастрували, може бути небезпечним для суспільства.

«Після проведення кастрації педофіл цілком може перейти на вбивства, – вважає адвокат Володимир Бандура. – Прогнозувати поведінку маніяка фактично неможливо, бо він живе не певними закономірностями, а емоціями. Але що це за кастрація, якщо вона тимчасова? Це якась наруга над людиною. Сьогодні йому заливають препарат – і сексуального потягу немає, а завтра курс закінчився – і тяга до дітей знову з’явиться. Відкритий реєстр педофілів повинен бути, нехай народ знає своїх «героїв». Вони не повинні знаходити місця у суспільстві».

Психіатри наголошують, що вже зараз потрібно думати над тим, як попереджувати наступні злочини та стримувати таких пацієнтів за допомогою лікарів. І не погоджуються з тим, що педофіли можуть почати вбивати.

«Я би не пов’язував хімічну кастрацію з можливою тенденцією до вбивств, – каже лікар-психіатр Олег Бирчак, завідувач загального психіатричного чоловічого відділення Обласної психоневрологічної лікарні №3 в Івано-Франківську. – Хімічна кастрація – це лікувальна терапія, а не покарання за злочин. Треба розуміти, що психіатрія давно вийшла за рамки виключно караності. Лікування має хороші результати, люди одужують та мають тривалі ремісії».

Він акцентує, що лише хімічної кастрації не достатньо, обов’язковою повинна бути відповідна терапія для засудженого, адже йдеться і про психічні розлади, які можуть проявлятися з часом.

«Я думаю, що після призначення хімічної кастрації засуджені мають перебувати на обліку в психіатрів, – говорить Олег Бирчак. – Психічні розлади можуть виникнути через кілька місяців, тому доречно призначати одночасно курс терапії, заспокійливі препарати, коректори поведінки, нейролептики. Щоб провести хімічну кастрацію, потрібна судово-медична експертиза, де фахівці спільно виносять рішення. І саме вони мали би надати рекомендації щодо подальшого ведення пацієнта, утримання чи неутримання його у стаціонарі. Якщо такий закон прийняли, значить, він був мотивований кількістю скоєних злочинів, проблемою травмування дитячої психіки, цілих родин та суспільства загалом. Я працюю з пацієнтами, які лікуються у нас за рішенням суду, тому розумію усю складність і наскільки ці люди є небезпечні. Їхнє лікування довготривале, і такі пацієнти часто повертаються до кримінальних вчинків, тому потрібен належний нагляд. Я вважаю, що цей закон на часі, він стримає від повторення злочинів у майбутньому».

Насильство у сім’ї

Є дві групи дітей, які потерпають від статевих злочинів. Перша – ті, хто постраждав від незнайомців. Друга – сексуальне насильство у сім’ї, і таких злочинів більшість.

Якщо йдеться про насильство у родині, то часто злочин приховують через страх публічного осуду. А через відкритий реєстр педофілів уся країна дізнається, яке знущання над дитиною приховувала, до прикладу, мама. Тому реєстр може завести повністю у тінь таку категорію злочинів, вважає психолог і психотерапевт Марта Гречко.

«Людина мовчить про наругу над дитиною, бо боїться осуду. Боїться, що до неї будуть по-іншому ставитись у суспільстві, є страх втратити своє положення і статус. Велика ймовірність, що через введення відкритого реєстру педофілів злочини саме всередині сім’ї будуть ще більше замовчувати і приховувати», – припускає вона.

Психолог пояснює, що діти часто мовчать про злочини над ними через страх, що їм не повірять, висміють, насварять.

Діти часто мовчать про злочини над ними через страх, що їм не повірять, висміють, насварять

«Я працюю з дітьми та підлітками, і їм дуже важко говорити про насильство. Єдиний метод, який спрацьовує, – це малюнок, – ділиться досвідом Марта Гречко. – Психолог має довго працювати, щоб дитина змогла відкритись та розповісти про насильство у сім’ї. Якщо говорити про групову роботу, то коли діти-жертви чують про такі ситуації, просто починають плакати. Часто мами сварять дитину або кажуть: не вигадуй, не могло такого бути».

«Бути у такому реєстрі означає для людини соціальну смерть, – переконаний психолог і психотерапевт Володимир Мицько. – Коли ти не можеш мати друзів, близьких стосунків, не маєш можливості спілкування, у тебе просто забирають майбутнє. Такій людині не дають шанс на виправлення. За дослідженнями, існують певні константи психічно хворих людей: їх 3-5% у будь-якому суспільстві. Я не думаю, що тільки хімічна кастрація і відкритий реєстр допоможуть зменшити кількість зґвалтувань. Як показує світова практика, малоймовірно, що такі закони якось вплинуть на статистику злочинів».

Лише практика і час покажуть, чи поменшає випадків зґвалтування дітей з прийняттям нового закону. Хімічної кастрації без відповідної терапії та належного нагляду не достатньо, щоб знизити кількість злочинів проти неповнолітніх. Адже можуть з’явитися нові ризики. Дві сторони медалі має і відкритий реєстр педофілів: з одного боку, світла мета – попередити батьків про факт проживання ґвалтівника в тому чи іншому районі, а з другого – позбавлення величезної кількості дітей шансу бути врятованими від насильства у сім’ї.

Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства 0 800 500 335 або 116 123 (короткий номер з мобільного). Лінія безкоштовна, анонімна та конфіденційна.

Автор: Наталія Джулай

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 28

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.