З нагоди 140-річчя єпископа Івана Лятишевського у Франківську встановили анотаційну дошку

Сьогодні, 17 жовтня, відзначається 140 років від дня народження єпископа-помічника Станіславівського Івана Лятишевського.

Так, з нагоди річниці від дня народження єпископа у Франківську по вулиці Шевченка, 14, встановили пам’ятну анотаційну дошку. Місце для встановлення дошки обрали не просто так, адже Владика проживав за цією адресою близько сорока років, з 1907 по 1945 роки.

На відкритті пам’ятної дошки були присутні представники духовенства, міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків, митрополит Івано-Франківський Кир Володимир Війтишин та краєзнавець, який досліджував життя єпископа, Василь Романюк.

Митрополит Володимир Війтишин зазначив, що пишається своїм земляком Іваном Лятишевським, який родом з Богородчанщини.

Ім’я Лятишевського має бути дорогим для кожного з нас, для нашого народу. Ми маємо пам’ятати і поважати його, – зазначив митрополит Володимир Війтишин.

Довідково: Народився Іван Лятишевський у Богородчанах в сім’ї Юліяна та Анни з роду Галавай. Закінчивши цісарсько-королівську гімназію в Станіславові, поступив на навчання на богословський факультет Львівського університету, звідки після другого року богослов’я перевівся на факультет богослов’я Віденського університету.

В 1905 року у Відні отримав ступінь доктора богослов’я на основі праці про Флорентійську унію. Продовжив студії в Інсбруку та Відні (біблістика).

1927 року Владика Хомишин надав о. д-ру Іванові достоїнство крилошанина (єпископського радника), а два роки пізніше з Рима прийшло високе призначення на титулярного єпископа Акадейського й помічника Станиславівського.

Під час першої більшовицької окупації Західної України (1939—1941), НКВД-исти неодноразово викликали єпископа Лятишевського на довгі нічні допити. Під час другої окупації, 11 квітня 1945 року єпископ Лятишевський був ув’язнений разом з іншими греко-католицькими владиками. Звинувачений в антирадянській діяльності.

Після десяти років каторжного життя в 1955 році повернувся до Станіславова. Останні два з половиною роки він проживав у своїх родичів у Станіславові. Приватно служив Служби Божі.

Помер 27 листопада 1957 року в Станіславові, там і похований.