10 незручних запитань

до нового секретаря Івано-Франківської міської ради Віктора Синишина

Івано-Франківська міська рада отримала нового секретаря. Ним став «свободівець» Віктор Синишин, який до цього довгий час працював у комунальній сфері. За кандидатуру Синишина депутати та міський голова проголосували одноголосно. «МІСТО» вирішило поцікавитись у чиновника, якими будуть його кроки на новій посаді, чи дослухається він до порад попередниці та як його минуле впливає на теперішню роботу.

1. Нещодавно ви стали новим секретарем Івано-Франківської міської ради. До цього були керівником комунального підприємства «Міськсвітло». Міський голова Руслан Марцінків уже повідомив, що КП буде під вашим пильним наглядом, але в руках нового керівника. Хто стане очільником підприємства? Мер радився з вами, обираючи його?

– Ще на сесії, коли мене обирали секретарем, було сказано, що в. о. директора підприємства стане мій заступник Віктор Шутка. Ми з ним пропрацювали разом трохи більше ніж три роки.

Історія з обранням мене секретарем сталася за швидкий проміжок часу – два-три дні, але міський голова радився зі мною. Він запитав мене, кого я бачу керівником «Міськсвітла». Я тоді порекомендував саме Віктора Шутку, оскільки знаю, що він надійний і відповідальний. Не страшно залишати світло в його руках.

Наразі Шутка в. о. керівника. Думаю, що має пройти деякий час, щоб все втряслось, і тоді буде вирішуватись питання про призначення його керівником підприємства.

2. Вашою попередницею була Оксана Савчук, яка тепер стала нардепом. На сесії міської ради вона вручила вам послання. Що написала Савчук і чи давала якісь настанови як колишній секретармайбутньому?

– Настанови були. Найперше Оксана Савчук сказала мені, щоб залишався людяним. Також маю продовжувати її справу і підтримувати людей.

Зараз відбувається процес передачі інформації від Савчук, щоб я зрозумів, як керувати і тримати дружним весь депутатський корпус. І найбільше, що я очікую від роботи, – це подяки від колег-депутатів, від інших працівників, від мешканців нашого міста. Робитиму так, щоб Івано-Франківськ розвивався. Хочу залишити після себе слід і щоб мені було не соромно.

3. 3. Руслан Марцінків казав, що новий секретар точно буде зі «Свободи». Як думаєте, ви отримали цю посаду, бо хороший «свободівець» чи хороший керівник?

Моя думка може бути суб’єктивною. Це треба питати в колег-депутатів, які проголосували за мене. А підтримали вони мою кандидатуру одноголосно.

Вважаю, що частина депутатів міської ради обрала мене, бо я хороший керівник. Маю на увазі депутатів з інших фракцій. Наша ж, напевне, голосувала, бо «свободівець». Хоча, можливо, й через керівника. Важко сказати точно, я не розпитував про це.

4. 4. Спершу ви потрапили у колишнє комунальне підприємство «Єдиний розрахунковий центр» (тепер КП «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія. – Прим.ред.), а потім вступили у «Свободу» і стали депутатом. То був такий план –потрапити у політику через комуналку? Які у вас були амбіції?

– Колись у мене не було амбіцій щодо політичної кар’єри. Це вийшло несподівано. Дійсно, я працював спочатку інженером в ЄРЦ. Потім мені запропонували ходити на зустрічі «Свободи» з людьми. Під час таких зустрічей члени партії розказували свої ідеї, плани… Відвідавши декілька, я зрозумів, що мені це подобається. Далі запропонували вступити в партію, я це й зробив. Оскільки підтримував ідеї «Свободи», то балотувався в депутати саме від цієї партії… і так далі, аж до сьогоднішнього дня.

5. 5. На сесіях міської ради іноді депутати голосують без обговорення, отримавши проєкти рішень за кілька хвилин до засідання. Буває таке, що питання вносять з голосу. Як можна голосувати, навіть не розуміючи толком за що?

– Інколи так трапляється, що справді вносяться такі питання. Вони є робочі і добре зрозумілі депутатському корпусу, тому на їх вивчення не треба багато часу.

Я встигаю ознайомлюватися, мабуть, із 90% проєктів рішень, які виносять на сесії. Ввечері перед сесією наша фракція проводить збори. На них ми обговорюємо всі питання. Напевне, ми єдина фракція у нашій міській раді, яка от так перед сесією сидить. Іноді збори тривають декілька годин, все залежить від кількості питань. Але ми таке робимо не кожного дня, тому можна затриматись довше. Тим більше, коли ти сам вдома вивчаєш проєкти, можуть виникати якісь питання і протиріччя. А коли ми всі разом, то є можливість обговорити ці всі деталі і знайти консенсус.

6. 6. У вас був доволі стрімкий кар’єрний ріст. Ви з інженера ЄРЦ стали керівником «Міськсвітла». Як можете пояснити це?

– Як вже говорив, я технічна людина, з технічною освітою. Світло – це моє. Воно мені до душі, я це люблю, мені подобаються якісь цікавинки.

Коли був інженером в ЄРЦ, то часто ходив на наради, зокрема в міську раду. Тоді керівники міста побачили в мені якийсь потенціал і подумали, що я можу справитись із новою роботою. Я не знаю, чи одностайно, чи ні, керівництво підтримувало мою кандидатуру. Але мені тоді повідомили, що прийняли рішення, і запитали, чи піду в «Міськсвітло». Я сказав, що піду і спробую.

У мене не було страху йти на нову посаду. Якщо боятися, то треба було їхати в Польщу на заробітки. А так, як у народі кажуть, хто не ризикує, той не п’є шампанського. Спробувати треба було – і я це зробив. А вийшло чи не вийшло – можете самі зробити висновки.

7. 7. Чому ви погодились на нову посаду? Можливо, дістала комуналка? Чи, може, мрієте стати нардепом, як Савчук, або ж просто партія сказала: треба – значить, треба?

– Комуналка мені не набридла. Я й надалі буду дивитися за цим, підказувати, що і де потрібно зробити, поправити.

Думаю, у кожної людини, яка стає політиком, є якісь амбіції, прагнення чогось нового. Як тільки я став депутатом, то подумав: одна каденція – і все, більше не хочу. У процесі роботи щось змінюється, можливо, світогляд. Була пропозиція, і я погодився, бо це щось нове, нова сходинка. Зрештою, згідно з чинним законодавством посада секретаря міськради – виборна. Після наступних виборів місцевого самоврядування я маю законне право стати знову керівником КП «Міськсвітло».

Взагалі, мене запитали, чи я піду на посаду секретаря, чи хочу спробувати. Я сказав «так». Це все відбувалось на вечірньому засіданні фракції перед сесією. Тому я кажу, що це було спонтанно і неочікувано – не тільки для мене, а й для більшості людей.

8. 8. У 2018 році як директор комунального підприємства ви отримували 19 175 гривень заробітної плати. За рік виходить 230 100 гривень. Проте минулого року вам виплатили ще 280 000 гривень премії. За що вам давали премії, які в сумі більші, ніж зарплата? І, якщо не секрет, скільки будете мати за роботу секретаря?

– Насправді з преміями – це чисто технічне питання. Їх дають поквартально. За останній квартал 2017 року – жовтень, листопад, грудень – я отримав премію у лютому. Тому ці гроші доплюсувались до 2018 року і вийшли такі суми. Взагалі премії ж мали вийти менші, треба відняти один квартал, бо у 2017 році грошей дали набагато менше.

Надбавок до зарплати в мене немає, тільки премії. Їх дають за плідне і якісне виконання обов’язків. Якою буде нова зарплата – не знаю. Я не цікавився цим. Мені сказали, що карточку треба виготовити, а я не встиг ще навіть документи для того подати. Кажу, все відбулось швидко.

9. 9. Місто придбало світлодіодні арки в ПП «Ялинка України». Правда, ситуація з цим була цікава. З першої спроби придбати саме в цього підприємця не змогли, оскільки другий учасник – «Люм’єр Україна» –оскаржив результати тендеру. Потім не було сенсу їх купляти – «Ялинка України» вирішила на рік подарувати місту прикраси. А вже наступного року вони змогли-таки продати арки Франківську за майже 2,7 мільйона гривень. Чомусь складається враження, що було зроблено все, аби виграв конкретний підприємець? І, до речі, арки не задорогі? Якістю їхньою задоволені?

– Я думаю, що з тендером все було добре.

Щодо фірми «Люм’єр Україна», то у 2016 році ми не могли і ялинки купити. Насправді цей підприємець не має власних виробничих потужностей. Думаю, якщо б їх визнали переможцями, ми залишилися б без нічого. «Люм’єр», коли ми купували каркасну ялинку, пропонувала просто конус, зверху покритий гілками. От я вас би через ту ялинку бачив з другої сторони. На Прикарпатті, де багато лісу, якщо б ми поставили таку ялинку – нас би заплювали.

Така сама ситуація з арками. Вони хотіли продати свою продукцію. Насправді тут є  недолік ProZorro. Ти прописуєш те, що хочеш бачити. А потім якийсь виробник тобі нав’язує думку, що ні, ти не маєш рації, інше буде краще. Але замовником є місто, і воно каже, що хоче, а не підприємець.

Пам’ятаю, тоді ще були місцеві спеціалісти, зокрема активісти та ковалі, які розказували, що можна зробити все дешевше. Потім виходили інтерв’ю, що вони зробили б тільки каркас, але ілюмінацію не змогли б намотати. Людина, яка не розуміється в цьому, всього може і не знати. Але я знаю, яку гірлянду треба ставити, який має бути дріт, бо якщо менше січення, то і гірша ізоляція. На морозах вона б просто тріскала. Треба було вибрати якісне, щоб стояло декілька років. Можу вас запевнити, що ціна наших арок відповідає їхній якості.

10. 10. У вашій декларації вказано, що у вашої сім’ї є дві машини. Зокрема, 31 грудня 2018 року ви стали власником автівкиСhrysler. Вона вартує 250 000 гривень. Звідки така машина?

– Якщо детально дивитися декларації, то там чітко вказано, що я мав грошові запаси. Вони і пішли на придбання цієї машини. Автівку ми купували в знайомих. Вона не є дороговартісна. Машина старенька, 2005 року випуску.

А от щодо 31 грудня не знаю. Якщо не помиляюсь, я її купував у жовтні. А це може бути дата її перереєстрації, бо я ставив газове обладнання.

Автор: Людмила Оленюк

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 29

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.