Made in Russia: купувати чи ні?

Йде п’ятий рік війни між Україною та Росією. За цей час країни вдавались не тільки до озброєного протистояння, а й до економічного. Мова про різноманітні санкції. Наприклад, неодноразово українці забороняли ввіз деяких товарів російського походження на свою територію. Сусіди відповідали нам тим же. Та це все одно не заважає процвітанню торгівлі між двома державами. У франківських магазинах і зараз легко можна знайти товар, вироблений в Росії. Раніше його хоча б відповідно позначали, проте багато де маркування зникло. «МІСТО» розпитало відомих людей Івано-Франківська, чи нормально те, що у нас все ще продають «made in Russia» і чи купляють такі товари вони.

На совісті підприємців

Денис Шмигаль, голова Івано-Франківської обласної державної адміністрації:

«Це все на совісті тих підприємців і бізнесменів, які цим займаються. Ми живемо у часи відкритого ринку. Якщо заборонити продаж російських товарів, це буде дискримінація. Можуть втручатися міжнародні організації. Тому офіційно заборонити це не можна, але є санкційні речі. Відповідно ті товари або послуги, що перебувають під санкціями, мусять контролюватися. Та з тим, що у вільному обігу, ми нічого не можемо зробити. Ще раз повторюсь: це на совісті підприємців!

Оскільки у нас йде війна, то очевидно, що торгувати товарами країни-агресора не треба. Але тут ще й питання до суспільства. Раз ті товари продають, значить, їх ще й хтось купує».

Щоб чорне називали чорним

Оксана Мельник, директор з маркетингу міжнародної будівельної компанії «M GROUP DEVELOPMENT»:

«Це вибір власників магазинів. Я його не підтримую. Вважаю, що поки наші хлопці вмирають від російської зброї, ми не маємо морального права купляти/продавати російське. Тим більше, що не йдеться про якісь унікальні товари! Є маса замінників як європейських виробників, так і вітчизняних.

Ми можемо відмовитися від російського! Експерти кажуть, що навіть і без їхнього газу зможемо прожити. Питання в тому, чи хочемо цього. Тотальна байдужість на заході України, прихильність і братськість до російського в інших регіонах – це занадто дорога ціна, але маємо те, що маємо. Дуже хочеться, щоб нарешті почалася тотальна пропаганда українського, українськості на державному рівні. Щоб чорне називали чорним, а не викривляли ситуацію, прикриваючись особистими чи бізнесовими інтересами.

Особисто для мене важливий виробник так само, як і якість. Зважаючи на ситуацію з Кримом та Донбасом, я свідомо відмовляюся не лише від російських товарів, а й від виробників, які продають товари на російському ринку. Є гарні українські виробники одягу, взуття, сумок, але, відкриваючи магазини в містах Російської Федерації, вони для мене перестають існувати».

Купувати їхні товари – себе не поважати

Андрій Філіппський, головний редактор газети «Репортер»:

«Я з 2014 року не купую російських товарів. Спеціально дивлюся на маркуванні виробника й постачальника, хоч вони часто написані так дрібно, що доводиться витягати окуляри. І я навіть не намагаюся зрозуміти продавців, не хочу.

Принцип «нічого особистого – просто бізнес» тут не працює, адже йдеться про повагу до себе. Ми воюємо з підлою країною, купувати їхні товари – себе не поважати. Так само, як і їхати в Росію на заробітки, слухати їхню музику, дивитися фільми. Навіть якби воно було найдешевшим чи найкращим у світі, а найчастіше воно найгірше, я б тримався від того подалі. Альтернатива є завжди.

З початком війни була кампанія – не купувати й не продавати російське. Як мінімум, у супермаркетах їхні товари маркували прапорцями, їх було добре видно. Зараз цього нема, а шкода. Чи треба вводити юридичні обмеження – я не знаю, як це зробити. Хіба намертво закрити кордон. Але мені дуже хотілося б, аби люди – і покупці, і продавці – розуміли самі, що гідність і вигода поєднуються дуже нечасто. Ставати на коліна перед автомобілем з черговим загиблим на Донбасі бійцем, а потім купувати ворожий товар – або дурість, або лицемірство. І тут краще б ми були дурні».

Ми навіть не знаємо масштабів

Михайло Смушак, кандидат економічних наук, директор департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою:

«Є товари, через які Україна сильно залежна від Росії. Від них відмовитися дуже складно. Мова йде про вугілля для металургійних підприємств, про ядерне паливо для атомних електростанцій, про газ тощо. Якщо ми будемо купувати їх в інших країн, це буде значно дорожче і може призвести до того, що деякі наші товари зростуть у ціні. Наприклад, ми багато експортуємо металу. Якщо він подорожчає, то стане неконкурентоспроможним на світовому ринку. Це почне завдавати збитків українським підприємствам.

Але є у нас російські товари, які мають аналогічних українських виробників. Це неправильно. Від таких їхніх товарів ми повинні, як мінімум, відмовлятися, а тих суб’єктів господарювання, які порушують ці правила, – притягувати до якоїсь відповідальності. Це стосується і підприємств, що виготовляють продукцію для воєнно-промислового комплексу. Ми воюємо з Росією і водночас купуємо чи продаємо їй різні елементи до зброї...

Ми легко можемо відмовитись від російських автомобілів, від їхнього пива, цукерок тощо. Можемо вижити без них. Я вважаю, що влада на російські товари такого типу має проводити протекціоністські заходи. Ці товари мають обкладатися такими податками, щоб на ринку України стали неконкурентоспроможними. Але такі речі можна обійти і зробити це просто. Наприклад, російський виробник цукерок «переїжджає» в Білорусь, а звідти вже можна експортувати до нас. Думаю, що таким чином на територію України попадає набагато більше російських товарів, ми навіть не знаємо цих масштабів».

Нелогічно

Володимир Калин, керівник провідних медіапроєктів:

«Передусім я негативно ставлюсь до того, що зникло маркування російських продуктів, яке було на початку. Для мене це дуже суттєво. Так же можна було зразу дізнатися, який товар навіть небажано брати в руки. Тепер доводиться вичитувати країну-виробника на обгортці.

У мене є принципова позиція – не купувати російський товар. Це ж просто не вкладається в голові: як можна купувати речі, вироблені в країні, яка напала на Україну і через дії якої щодня гинуть наші люди? Це не по-людськи. Мені дивно, чому про це не кричать на кожному кроці, чому про цю тему забули і знівелювали її.

На сьогоднішній день нам доступні будь-які ринки, будь-які країни світу. Аналоги російської продукції є там. Тому немає потреби купувати їхнє. Де логіка у цьому? Немає у них незамінної продукції. Зараз виходить, що у нас не тільки гібридна війна, а й гібридне ставлення суспільства до таких речей. Не можна купувати російське і давати гроші тим, хто напав на твою сім’ю».

Знак протесту

Лідія Шкрібляк, директорка кінотеатру «Люм’єр»:

«Якщо я бачу російський товар у магазинах, то принципово його не купую. Чому? Це ж зрозуміло. Як можна підтримувати агресора матеріально, гривнею?

Якщо б у нас не було якихось аналогів, це інше питання. Але альтернатива є на будь-який їхній продукт. Тому я не бачу змісту купувати російське. Це свого роду мій малий знак протесту. Для мене важливо, хто виробник. Останні два роки я точно нічого їхнього не брала і навіть не звертаю уваги на них. До речі, у нашому бізнесі ми одні із перших, хто перестав транслювати російські фільми».

Все залежить від двох речей

Тарас Прохасько, письменник:

«На мою думку, продаж російських товарів у наших магазинах – погано. Але, з другого боку, не можна сказати, що це щось надзвичайно ненормальне. Немає у нас остаточного воєнного стану, якось війна по-різному в нас проявляється. У чомусь акцентують, що вона є, а в іншому – про це не говорять.

Ще у часи Другої світової війни були випадки, коли німецькими товарами користувалися їхні противники, і навпаки. Така практика є. Тут все залежить від двох речей. Перше – це загальнодержавна позиція. Треба зрозуміти, що у нас відбувається, хто нам Росія, намагаємось ми з нею підтримувати якісь мирні стосунки чи ні. Друге – це самоорганізація суспільства. Люди можуть розпочати рух, аби не користуватися російськими товарами. Та все одно є частина суспільства, яка не зважає на виробника і бере те, що зручніше».

Обов’язкове маркування

 Роман Гурський, начальник Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області:

«Ми маємо чітко визначитися: або нічого не купуємо, або купуємо все. Це моя думка.

Особисто я російського не беру. Навіть якщо потрібне обладнання на роботу, то від їхнього ми відмовляємось. Для мене важливо, яка країна є виробником товару.

З 6 серпня вступив у дію Закон України «Про маркування продуктів». Раніше хтось міг дрібним шрифтом писати склад, виробника або взагалі цього не вказувати. І за таке не було ніякої відповідальності. Тепер норми закону чітко визначають маркування продукції, зокрема є вимоги щодо величини шрифту. Обов’язково тепер вказувати і країну-виробника. Якщо цього нема, люди мають право звернутися в Держпродспоживслужбу, а ми вже можемо притягнути підприємця до відповідальності».

Абсолютна заборона

Василь Андріїв, заступник керівника «Міської асоціації учасників АТО»:

«Продаж російських товарів у нас – це абсолютно ненормально. Я вважаю, що має бути цілковита заборона на будь-який вхід російських товарів на територію України».

Автор: Людмила Оленюк

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 29

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.