Врятована пастель

Самотній та ліричний мрійник, котрий не зраджував власних принципів. Таким описують мистецтвознавці художника Івана Северина. Уродженець Полтавщини, він маловідомий на теренах Галичини. Проте Івано-Франківськ може похизуватися двома його творами. Один зберігається у Музеї мистецтв Прикарпаття, другий – у Краєзнавчому музеї.

«Портрет Дудинської» авторства Івана Северина вже багато років знаходиться у постійно діючій експозиції Краєзнавчого музею. Втім, як саме він туди потрапив, фахівці достеменно не знають. Та одного разу із картиною ледь не трапився курйозний випадок, що міг поставити під загрозу саме її існування. «Тривалий період цей автор залишався для нас практично невідомим. Аж до того часу, поки львівські мистецтвознавці не почали дослідження робіт Івана Северина, – розповідає завідувач відділу реставрації Краєзнавчого музею Валерій Твердохліб. – А якось портрет узагалі був на грані знищення і втрати. Він написаний пастеллю, був під склом, яке випадково розбилося. Хтось із працівників хотів протерти твір, але тоді його фактично врятував наш художник Степан Осташа – буквально за руку зловив, щоб цього не робили. Адже це була пастель, якби її протерли, робота була би знищена повністю. Тепер портрет під склом, його може оглянути кожен відвідувач музею, а ми добре знаємо, що це за художник і який це цінний експонат – він є окрасою експозиції».

Одного разу із картиною ледь не трапився курйозний випадок, що міг поставити під загрозу саме її існування

Чи можна звинувачувати музейників у тому, що свого часу не були достатньо знайомі з творчістю автора, – спірне питання. Адже навіть сучасники Івана Северина не зуміли гідно оцінити його талант.

Хоча й народився по той бік Дніпра, із Прикарпаттям Іван Северин був тісно пов’язаний. Саме тут художник провів один із найбільш плідних періодів своєї творчості: у першому та другому десятиліттях ХХ століття Іван Северин працював на Гуцульщині. Вирушив туди у пошуках місця, де би можна було спокійно творити. У той час насолоджувався незвичайними краєвидами Карпат та побутом гуцулів. Тому й не дивно, що у його роботах чільне місце займають природа і людина.

Нині значна частина картин із циклу «Гуцульщина» знаходиться у Національному музеї у Львові. Свого часу роботами Івана Северина зацікавився митрополит Андрей Шептицький. Він підтримав талановитого художника, і завдяки йому Северин вирушає за натхненням до мистецьких центрів Європи: Рим, Мюнхен, Париж… Там художник відточував свої навички і найбільшої майстерності досягнув у пастелі. Аж настільки, що навіть ті його твори, які виконані олією, нагадують пастель.

Художник відточував свої навички і найбільшої майстерності досягнув у пастелі. Аж настільки, що навіть ті його твори, які виконані олією, нагадують пастель

За сприяння Андрея Шептицького у 1909 році у Львові відбулась перша персональна виставка творів Івана Северина. Увазі відвідувачів презентували передусім його твори з Гуцульщини. Втім художник, про якого схвально писали у Парижі, не знайшов визнання і підтримки серед галицької інтелігенції. Розчарований, він повіз свою виставку до Києва, але й там його талант не був гідно поцінований. Окремі публікації у тодішній пресі містили захоплені відгуки, але не бракувало і критики. Засмучений такою реакцією суспільства, Северин повернувся до Парижа, а відтак брав участь в експедиції до Середньої Азії. Там він зміг творити у притаманній йому манері, захоплений природою та передаючи характери представників тамтешніх культур.

У кожному творі Івана Северина присутня емоція. Саме її він, незважаючи на несприйняття оточуючих, передавав і в пейзажі, і в портреті, творив, не зраджуючи власних принципів. Та доля залишалася суворою до художника. Під час Другої світової війни більша частина його творів була утрачена. Тож нині залишається хіба здогадуватися, якого великого мистецького пласта позбулася українська культура. Проте слава Івана Северина поступово починає відроджуватися у незалежній Україні. Його твори є у музеях і приватних колекціях, та все ж чимало сторін із життя та творчості художника залишається невідомою широкому загалу. І перед дослідниками стоїть завдання відродити пам’ять про талановитого митця і донести її суспільству.

Автор: Ольга Рега

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 29

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.