Індійський Донбас

У Центральній Азії наростає протистояння двох ядерних держав. Росія та США поки не втручаються.

Один з найтриваліших на планеті заморожених конфліктів переживає чергову гарячу фазу. Суперечки за Кашмір між Індією та Пакистаном, які тривають вже понад 70 років, знову загострилися. Приводом до напруження стало рішення центральної влади Індії скасувати автономію та особливий статус штату Джамму та Кашмір, населеного здебільшого мусульманами.

Ситуація у Кашмірі чимось нагадує ймовірний сценарій для вирішення проблеми Донбасу, де сепаратисти із самопроголошених ЛНР/ДНР також вимагають особливих умов для подальшого перебування в складі української держави. Такий особливий статус у складі Індії штат Джамму та Кашмір отримав відповідно до конституції ще в 1950 році. Впродовж цього часу цей здебільшого мусульманський регіон перебував у складі індійської держави, але його мешканці почувалися в ментальній єдності із сусіднім Пакистаном. Не випадково Кашмір став ареною постійних заворушень та терактів, справа доходила навіть до воєнних конфліктів, останній з яких ледь не закінчився застосуванням ядерної зброї, яка є в арсеналах як Індії, так і Пакистану.

На скасування автономії мешканці Кашміру реагують приблизно так, як проросійська «вата» на Донбасі могла б зреагувати на спробу вивести цю територію з-під сфери впливу «руского міра» і провести українізацію. Але з врахуванням притаманного мусульманським народам радикалізму.

Для більшості кашмірського населення автономія була єдиним виправданням для перебування цієї території у складі Індії. Місцеві політики уже висловили своє негативне ставлення до рішення центрального уряду Індії і попередили про можливість збройного опору з боку бойовиків-радикалів. За підтримкою кашмірці традиційно звернулися до Пакистану.

«Схоже, ми помилилися, обравши Індію, а не Пакистан. Я відчуваю, що це одностороннє рішення матиме далекосяжні наслідки для всього субконтиненту. Катастрофічні наслідки», – грізно передбачила колишня очільниця уряду штату Джамму та Кашмір Мехбуба Муфті.

На скасування автономії мешканці Кашміру реагують приблизно так, як проросійська «вата» на Донбасі могла б зреагувати на спробу вивести цю територію з-під сфери впливу «руского міра» і провести українізацію

У Пакистані скасування особливого статусу назвали незаконним, заявили про намір скликати з цього приводу Раду Безпеки ООН, вислали індійського посла з Ісламабаду та припинили торгівлю з Індією.

«Індія грає в небезпечну гру, яка буде мати серйозні наслідки для регіонального миру і стабільності», – попередив міністр закордонних справ Пакистану Шах Мехмуд Куреши.

Тим часом у Кашмір було направлено додаткові військові підрозділи збройних сил Індії: тисячі військовослужбовців поповнили розташований у колишньому штаті 300-тисячний контингент. Тут відбулися арешти опозиційних політиків, було обмежено рух громадського транспорту та використання засобів зв’язку. У такий спосіб індійська влада готується до масових заворушень та навіть збройного протистояння. Тисячам паломників-індусів, які прямували до храму Амарнатх в Кашмірі, порадили відмовитися від запланованої мандрівки. Тих, хто наважився на прощу, охороняють військові.

… Історично так склалося, що Кашмірські гори вважаються священними для індуїстів, які мають тут свої храми. Разом з тим ця територія тепер заселена здебільшого мусульманами. Іслам тут поширився ще в ті часи, коли Кашмір був окремим князівством, у якому правили індійські махараджі. Згодом правління перейшло до мусульманської верхівки, але від 1846 року тут було відновлено індійську династію Дограс, яка під контролем Великої Британії керувала Кашміром до 1947 року.

Коли Індія перестала бути британською колонією, останній махараджа вирішив увійти зі своїми володіннями до складу Індії, але мусульманська більшість його підданих була проти. Одразу розпочався збройний конфлікт, внаслідок якого загони кашмірських племен за підтримки пакистанської армії захопили частину – приблизно третину – володінь махараджі. Ця частина досі залишається під контролем Пакистану, а лінія фронту з роками перетворилася у «лінію контролю» – фактичний кордон, який не визнає жодна зі сторін.

У 1965 році між Індією і Пакистаном відбулася ще одна війна через Кашмір. Її результат – близько 7 тисяч убитих, сотні підбитих танків і десятки збитих літаків. Під час збройного протистояння відбулися найбільші битви бронетехніки з часів Другої світової. Воєнні дії велися не тільки в Кашмірі, Індія атакувала також Східний Пакистан – нинішню республіку Бангладеш.
У 1999 році стався конфлікт меншої інтенсивності, але із загрозою катастрофічних наслідків. Під час так званої Каргільської війни (двомісячних боїв за кашмірський регіон Каргіл) Пакистан був близьким до того, щоб застосувати ядерну зброю. Таку інформацію від американської розвідки лише нещодавно оприлюднили американські ЗМІ.

Кашмірські гори вважаються священними для індуїстів, які мають тут свої храми. Разом з тим ця територія тепер заселена здебільшого мусульманами

Окрім того, з 1989 року у Кашмірі триває збройна боротьба терористичних груп, які, за твердженням уряду Індії, отримують підтримку із Пакистану. За тридцять років жертвами цього етноконфесійного конфлікту стали щонайменше 40 тисяч осіб. Своїм плацдармом для нападів бойовики обрали окуповану Пакистаном територію «Вільного Кашміру» – Азад Кашміре, західну частину колишнього давнього князівства, а також мають бази підготовки на території самого Пакистану. Під час останнього теракту у лютому цього року, скоєного на індійській території Кашміру, загинуло чотири десятки поліцейських.

У відповідь на це Індія нанесла авіаудар по базах бойовиків на території сусідньої країни. За даними індійських джерел, тоді було знищено 300 терористів. Пакистан у боргу не залишився і обстріляв індійські військові об’єкти на території Джамму та Кашміру.

Попри таку напружену ситуацію новий індійський уряд, сформований націоналістичною партією «Бхаратія Джаната» (Індійська народна партія), наважився на радикальне вирішення проблеми мусульманського регіону. Позбавити Джамму та Кашмір автономії було передвиборною обіцянкою чинного прем’єра Нарендри Моді, і він її виконав. Згідно з рішенням індійського уряду, відтепер це одна із союзних територій, корінні мешканці якої більше не мають жодних привілеїв.

Раніше жоден федеральний закон Індії не діяв на території штату Джамму та Кашмір, поки його не підтримувала місцева влада. Окрім того, корінні кашмірці мали значні привілеї. Тільки особи, які мали статус «постійних мешканців», могли працювати в органах місцевої влади і купувати нерухомість. Іншим громадянам Індії це було заборонено. Такий стан речей призводив до того, що місцева мешканка, яка виходила заміж поза межами Кашміру, позбувалася спадщини.

Але у такий спосіб мусульманське населення Кашміру отримувало можливість протидіяти експансії індусів на цю територію. Масове переселення з інших регіонів позбавило б мусульман кількісної переваги в регіоні і змінило б тутешній уклад життя, а мусульманська громада втратила б свій вплив.

Індійська влада мотивувала зміну статусу Кашміру потребами економіки та безпеки. Мовляв,  ізольованість штату та особливості місцевого устрою гальмують його розвиток.

«Індійці не можуть інвестувати в землю чи власність, як це могли б робити фірми чи багатонаціональні корпорації. Таким чином вони б могли надати роботу молодим людям Кашміру. Зростання безробіття створює підґрунтя для радикалізації настроїв», – йдеться у поясненні влади до скасування статті 370 конституції Індії, яка передбачала особливий статус Джамму та Кашміру.

… Якщо оцінювати військову потугу Індії та Пакистану, то перевага очевидно на боці індуїстської держави. Економіка Індії за розміром ВВП входить у першу десятку світових держав, а за рівнем купівельної спроможності – до першої трійки. Така ситуація дозволяє утримувати в країні третю за кількістю армію світу. Армія Пакистану попри скромніші економічні показники цієї мусульманської держави є сьомою в світі за кількістю вояків. Та головна загроза під час ймовірного конфлікту виходить саме від пакистанської сторони – у своїй воєнній доктрині ця країна залишила за собою право першою застосувати ядерну зброю у випадку військової агресії, яка загрожуватиме її територіальній цілісності.

Окрім того, підтримати мусульманський Пакистан та Кашмір у протистоянні з Індією можуть сусідні держави, серед яких аналітики насамперед називають Іран та Саудівську Аравію. Скористатися ситуацією можуть також Туреччина та Китай, щоб посилити свої позиції в регіоні.

Іран проводить послідовну політику щодо підтримки шиїтів Кашміру з часів ісламської революції 1979 року. Щороку значна кількість кашмірських шиїтів, які становлять 15 відсотків населення на спірній території, відвідують семінари в Ірані для вивчення ісламу, а іранські теологи регулярно відвідують шиїтські регіони в Кашмірі.

У такий спосіб відбувається поширення геополітичного світогляду аятолл (духовних лідерів) Ірану, що чітко розмежовує світ гнобителів і світ пригноблених. До перших зараховують США, Великобританію, Ізраїль і Захід в цілому. Світ пригноблених, який ще називають «віссю опору», – Палестина, Сирія, Ірак і Ліван. Тепер до цього переліку Іран включає також Кашмір.

Щоб захистити свій уклад життя, релігійну свободу і культурну самобутність, кашмірські шиїти в Індії відчувають себе зобов’язаними підтримати сепаратистський рух, який вимагає оголошення Кашміру незалежним.

Зменшення впливу мусульманської громади суперечить також інтересам Саудівської Аравії, яка вклала у Кашмір величезні кошти для поширення салафізму, – близько 1,6 мільйона тутешніх мусульман сповідують цю фундаменталістську форму ісламу. Попри міжрелігійні чвари та зростання екстремізму в штаті реакція Індії на діяльність організацій, які підтримують саудити, була доволі поблажливою – без утисків та репресій. Але чи вдасться Індії в нинішніх умовах зберегти добрі відносини з Саудівською Аравією?

Вплив Туреччини обумовлений бажанням президента Ердогана стати лідером мусульманського світу. Останнім часом це призводило до спроб впровадити «турецьку модель» у соціокультурному, політичному та інтелектуальному житті Кашміру.

І, звичайно, не слід забувати про ще одного великого сусіда – Китай, який, до речі, також володіє ядерною зброєю. Піднебесна після короткочасного збройного конфлікту з Індією у 1962 році взяла під свій контроль східну частину давнього Кашміру – так званий Аксай Чин, малонаселену пустелю площею 37,5 тисяч квадратних кілометрів на Тибетському плато.

Головна загроза під час ймовірного конфлікту виходить саме від пакистанської сторони – у своїй воєнній доктрині ця країна залишила за собою право першою застосувати ядерну зброю у випадку військової агресії

Ні США, ні Росія поки не демонструють однозначної підтримки якійсь із сторін конфлікту. У Держдепі наразі закликали проявляти стриманість і спокій, а помічниця державного секретаря США у справах Південної і Центральної Азії Еліс Веллс відправилася з п’ятиденним візитом у Пакистан.

Сполучені Штати, будучи наддержавою, можуть дозволити собі одночасно продавати зброю і нарощувати зв’язки і з Індією, і з Пакистаном – обидві країни зацікавлені в прихильному ставленні Вашингтона, тому на дружбу з противником воліють закривати очі. Перед Росією стоїть складніше завдання. Російсько-індійські відносини ще з радянських часів складалися досить непогано, а з Пакистаном СРСР побив горшки під час інтервенції в Афганістан, коли ця держава перетворилася на головного спонсора моджахедів, тренуючи їх у своїх таборах і забезпечуючи зброєю. Сьогодні Індія – один з найбільших покупців російського озброєння, яким, до речі, успішно б’є пакистанських супротивників. Але і з Пакистаном після багатьох десятиліть напружених відносин Росія також співпрацює досить активно. Тим більше, що Пакистан – союзник Китаю.

Проте статус Індії та Пакистану для Росії, як і раніше, є неоднаковим. Індія – особливо привілейований стратегічний партнер, Пакистан – просто дружня країна без особливих зобов’язань. Однак коли Нью-Делі замість російської військової техніки закуповує французьку, американську чи ізраїльську, Москва без докорів сумління переорієнтовується на Пакистан, який готовий без зайвих роздумів купити російські танки, винищувачі і ракети.

Прогнози на майбутнє Кашміру аналітики роблять у дуже широкому діапазоні: від врегулювання давнього конфлікту за столом переговорів до ядерної катастрофи із глобальними наслідками. Усе залежить від того, наскільки радикальними будуть дії сторін у цьому протистоянні, здатному розірвати весь світ на шматки.

Автор: Богдан Скаврон

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 29

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.