Розкол адвокатури: що означає скасування монополії

Сьогодні людина, якій потрібен захист у суді, змушена обирати один з варіантів: запросити адвоката і платити йому чималі гроші або ж представляти свої інтереси самостійно. Зі скасуванням адвокатської монополії з’явиться ще один вихід – запросити юриста або іншу особу.

Президент Володимир Зеленський запропонував прибрати з Конституції України норму про монополію адвокатури. Ця новина розділила правників. Національна асоціація адвокатів України (НААУ) заявила про наступ на незалежність адвокатури та спроби її ліквідації, з чим погодилось багато правників. Але і прихильників скасування монополії знайшлось чимало.

Новий закон залишить адвокатам лише захист від кримінального обвинувачення. Скасування монополії адвокатури означає, що бути представником у суді зможе навіть людина без юридичної освіти. То як це вплине на адвокатів, юристів та звичайних людей?

Звідки взялась монополія

Адвокатська монополія – практика, яка існує у багатьох країнах. В Україні її запровадження відбувалося поетапно за президентства Петра Порошенка. У 2017 році вона з’явилася у Верховному і Касаційному судах, у 2018 – у судах апеляційної та першої інстанції. Передбачалося, що з 1 січня 2020 року лише прокурори й адвокати представлятимуть у судах органи державної влади та місцевого самоврядування.

Адвокатська монополія не поширюється лише на спори у трудових відносинах та малозначні спори – у цих випадках представником у суді може бути будь-яка повнолітня дієздатна особа. Це стосується усіх процесуальних кодексів, крім Кримінального і Кодексу про адміністративні правопорушення. Предмет спору малозначних справ не має перевищувати 100 прожиткових мінімумів, тобто на сьогоднішній день – близько 190 тис. грн. Але у деяких випадках суд може визнати малозначною й іншу справу, де ціна позову не перевищує 500 прожиткових мінімумів, а це вже 950 тис. грн.

Тобто на ділі адвокатська монополія не така вже й монополія, адже чинний закон передбачає низку винятків.

Невідкладні зміни

29 серпня, у день першого засідання Верховної Ради 9-го скликання, Зеленський зареєстрував у парламенті проєкт закону про скасування адвокатської монополії.

Законопроєкт №1013 є невідкладним та вносить зміни до Конституції України. Його прийняли швидко та без зайвих обговорень. Подібна ситуація була у 2016 році, коли з таким же поспіхом запровадили адвокатську монополію. Новий проєкт відправили на експертизу до Конституційного Суду (КСУ), і його таки визнали конституційним.

«Конституційний суд України визнав законопроєкт про внесення змін до Конституції України щодо скасування адвокатської монополії таким, що відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції України», – йдеться у висновку КСУ від 31 жовтня.

Ухвалюючи рішення, КСУ виходив з того, що запропоновані зміни «розширюють можливості здійснення представництва в суді». Тепер Верховна Рада має проголосувати за ухвалення закону в цілому.

Що ж змінилося? Зі статті 131-2, якою доповнили Конституцію у 2016 році, вирізано текст, що лише адвокат здійснює представництво іншої особи в суді. Також прибрали винятки щодо представництва в суді. Пропонується залишити наступне:

«Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює захист особи від кримінального обвинувачення».

У пояснювальній записці зазначено, що метою таких змін є «забезпечення права кожного на отримання професійної правничої допомоги через скасування адвокатської монополії на надання такої допомоги».

Однак, якщо задуматися, то хто, як не адвокат, зможе забезпечити право на отримання саме професійної правничої допомоги?..

Чому адвокати проти

Національна асоціація адвокатів України (НААУ) направила до комітету Верховної Ради з правової політики звернення, в якому зазначила, що законопроєкт 1013 безпосередньо зачіпає інтереси адвокатури. За міжнародними стандартами, НААУ як єдина професійна організація адвокатури повинна бути стороною консультацій при обговоренні такого законопроєкту.

«Ми просили комітет відкласти розгляд цього питання, провести обговорення і тільки потім висловлювати позицію у висновку комітету до законопроєкту, – пояснила голова НААУ Лідія Ізовітова. – Нас не послухали, і прикро було те, що на засіданні комітету 9 вересня 11 адвокатів, які є членами цього комітету, проголосували за скасування монополії».

Вона вважає, що скасування виключного права адвокатів на представництво у судах є порушенням статей Основного закону, які забороняють звуження обсягу прав і свобод громадян. І наголошує, що держава втратить набагато більше без адвокатського представництва її інтересів у судах.

До речі, Європейський суд з прав людини, розглядаючи у 2019 році питання адвокатської монополії (справа «Молдавська проти України»), визнав, що адвокатська монополія жодним чином не порушує права на справедливий суд, гарантованого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже для забезпечення ефективного захисту особи можуть вимагатися конкретні юридичні кваліфікації.

Врешті наприкінці вересня комітет Верхвоної Ради таки запропонував НААУ обговорити проблемні питання щодо скасування адвокатської монополії. Наразі також в Україні працює експерт Ради Європи з цільовою місією щодо результатів впровадження монополії адвокатів на представництво в судах.

Плюси

Зняття штучних бар’єрів. Наразі тих, хто хоче отримати право на заняття адвокатською діяльністю, дуже багато. На свідоцтво адвоката можна чекати у черзі рік, а то й більше. Скасування адвокатської монополії послабить цей потік і дозволить фахівцям займатися роботою вже зараз. Кожен правник без свідоцтва адвоката зможе представляти інтереси осіб у судах цивільної, господарської та адміністративної юрисдикції.

Менше витрат. Головний аргумент ініціаторів законопроекту – зайві бюджетні витрати. Зараз державні та комунальні підприємства змушені наймати адвокатів для представництва своїх інтересів у судах замість того, щоб цим займалися внутрішні юристи. Витрат поменшає також у представників бізнесу та громадян: можна буде зекономити на послугах адвоката.

«Зелене світло» для юристів. Нинішнє законодавство передбачає піврічне стажування для тих, хто хоче стати адвокатом. Якщо підрахувати, це 4 години кожного робочого дня, що є досить проблематично для юристів, що вже працюють. Скасування монополії дозволило б штатним юристам більше працювати у судах, бо поки що вони можуть бути представниками лише у вузькій категорії справ.

Ширший вибір. Сьогодні далеко не кожен має власного адвоката на випадок неприємних ситуацій. Скасування монополії розширює коло захисників у суді, тому обирати можна буде і між юристами та правозахисниками. Часто хороші фахівці консультують клієнтів і навіть інших адвокатів щодо захисту, не маючи посвідчення адвоката. З новими змінами Конституції такий консультант зможе стати захисником.

Хто, як не адвокат, зможе забезпечити право на отримання саме професійної правничої допомоги?

Мінуси

Неналежна допомога. Існують ризики зростання кількості випадків отримання послуг неналежної якості, оскільки новий закон дозволить практикувати у судах навіть тим, хто не має юридичної освіти. Дилетанти, не маючи відповідних знань і навиків, можуть обіцяти за невелику плату представляти інтереси сторони, яка пошкодує грошей на адвоката.

Зменшення відповідальності. Наразі для адвокатів передбачена загроза накладення дисциплінарного стягнення, і вона є стимулом недопущення зловживань процесуальними правами. Скасування монополії адвокатури означає, що такої відповідальності не буде, адже усі інші, кому відкриють доступ до роботи у судах, не матимуть таких стягнень.

Нічого таємного. Для якісного захисту громадян і державних органів потрібно, щоб захисник зберігав адвокатську таємницю. До прикладу, його не можуть допитати у справі, в якій він є захисником. Скасування монополії послаблює ті механізми захисту клієнтів, які існують зараз, адже якщо у суді представником є не адвокат, права на таємницю у захисника не буде.

Адвокатів поменшає. Багато адвокатів призупинить свою діяльність, щоб не сплачувати щорічних внесків, не підвищувати кваліфікації, не платити податків тощо.

Менше контролю. Наразі кожен адвокат перебуває під професійним контролем органів адвокатського самоврядування – Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та Ради адвокатів. До них завжди можна звернутися зі скаргою на адвоката, якщо є претензії до роботи. Такого контролю не буде для неадвокатів, які будуть представниками у суді.

Суперечності. Незрозумілими залишаються багато моментів. Наприклад, як представник без статусу адвоката може зібрати всі докази і подати їх до суду разом з позовною заявою? Поки що йдеться про зміни лише у Конституції, які не торкаються закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і процесуальних кодексів. Через такі розбіжності монополія адвокатури може продовжувати існувати на практиці.

Світовий досвід

Введення монополії адвокатури в Україні було запозиченням досвіду багатьох розвинених держав світу. Сьогодні монополія існує у США, Канаді, Австралії, Новій Зеландії, в усіх країнах Латинської Америки.

Туреччина, Італія, Німеччина – країни, в яких діє адвокатура на всіх рівнях судового представництва. В Японії провадження такої діяльності без статусу адвоката вважається злочином.

Сьогодні монополія існує у США, Канаді, Австралії, Новій Зеландії, в усіх країнах Латинської Америки

У Греції існує адвокатська монополія на надання консультаційних послуг, професійне судове і частково позасудове представництво.У Люксембурзі особам, які не є адвокатами, забороняється провадити судове та позасудове представництво, консультаційну діяльність з юридичних питань.

У Франції ніхто, крім адвокатів, не може надавати платні консультації з правових питань третім особам. Іспанія має адвокатську монополію як на професійне судове представництво, так і на провадження консультаційної діяльності у сфері права.

В Австрії представляти інтереси осіб у всіх судових і несудових установах можуть виключно адвокати. Винятки передбачені для нотаріусів, аудиторів, патентних повірених і об’єднань роботодавців.

Проте є країни, які обходяться без монополії адвокатури. Наприклад, вимоги до представника у Швеції незначні, це може бути не юрист. Сторона має право вести свою справу через будь-якого захисника, вимога придатності низька, і адвокат не повинен бути юристом.

Точки зору:

Андрій Романюк, адвокат, кандидат юридичних наук:

«Моє ставлення більшою мірою негативне, але не тому, що я не підтримую ідею скасування так званої адвокатської монополії, а тому, що проти постійних змін до Конституції, які кожен президент вважає за потрібне ініціювати. Цінність Конституції в її стабільності. З цих же підстав я був і проти внесення змін до Конституції з метою запровадження цієї монополії. Хоча загалом я проти будь-якої монополії, в тому числі адвокатської, хоча й сам адвокат. Не думаю, що таке скасування кардинально вплине на адвокатів, хороший адвокат завжди матиме роботу. Чи відчують зміни люди? Певною мірою так, хоча лише у відносно невеликій кількості справ. Річ у тому, що такий термін як «адвокатська монополія» досить умовний і багато в чому притягнутий за вуха. Насправді якоїсь реальної монополії адвокатів у судах навіть за чинної редакції Конституції не було. Конституція дозволяє в законі передбачати винятки, при яких не тільки адвокати можуть представляти інтереси осіб, які беруть участь у справі».

Зореслава Кудиба, провідний юрист юридичної компанії «Moris Group»:

«Скасування адвокатської монополії – це крок назад у реформуванні системи судочинства. Адже судочинство – це не лише суд, а й учасники судового процесу, які здійснюють значний вплив на систему загалом. Такі зміни погіршать професійну якість захисту осіб у судах, знизиться рівень довіри суспільства до правосуддя. Крім того, будь-яка особа, навіть без юридичної освіти, зможе вести справу в суді, а це може спричинити подання значної кількості необґрунтованих скарг, клопотань поза межами вимог, які ставляться до судового процесу. Також це зовсім не сприятиме розвитку інституту медіації, коли з обох сторін перебувають професіонали і вони чітко розуміють перспективи вирішення спору. Сам клієнт буде позбавлений таких атрибутів як адвокатська таємниця, адвокатська етика, зокрема заборони адвокату представляти інтереси осіб, які були опонентами його клієнтів в минулому».

Роман Котик, правозахисник без юридичної освіти, який виграв 4 справи у Європейському суді з прав людини:

«Для мене монополія – це загнивання, і я однозначно за її скасування. Хоча сам не адвокат і не юрист, але маю багаторічну юридичну практику. Після введення адвокатської монополії послуги адвокатів зросли у ціні вдвічі, а то й більше. Банальна справа про аліменти займає 15-30 хвилин часу адвоката, а гонорар за роботу –500-1000 грн. Це велика сума для жінки, яка не має від чоловіка ніякої допомоги і йде до суду.

Візьмемо до прикладу газову монополію – якість газу падає, але немає стороннього постачальника, немає вибору і немає конкуренції. Держава певною мірою втручається, але вона є дуже неповоротким керівником. Скасування адвокатської монополії дасть ту ж конкуренцію, а це однозначно покращить якість послуг».

Михайло Романюк, партнер юридичної фірми «Romaniuk&Partners», адвокат, кандидат юридичних наук:

«Питання адвокатської монополії складне, і однозначної позиції всередині самого адвокатського середовища немає. Я особисто за монополію, однак не в тому вигляді, в якому вона існує зараз. У суспільстві помилково склався стереотип, що виключне право на представництво в судах адвокати пролобіювали собі, щоб більше заробляти. Адвокатська монополія про інше. Основна мета – забезпечення високої якості надання правової допомоги. Інше питання, що сучасний стан адвокатури в Україні зараз далекий від ідеального. Тут є широке поле для реформ. Однак скасування адвокатської монополії не вирішить проблемних питань. З поверненням на ринок значної кількості юристів, які пропонуватимуть представництво в судах, збільшиться ризик надання непрофесійної правової допомоги. Скасування монополії – це, безумовно, крок назад».

Тетяна Войцеховська, адвокат:

«Мінусів скасування адвокатської монополії багато. Плюс – можливо, економія бюджетних коштів на надання безоплатної правової допомоги. Проте і це сумнівно, оскільки це торкнеться витрат на адміністрування, а не на оплату роботи адвокатів. Реформа адвокатури, яка передбачувано включала і прийняття нового профільного закону, або потребує коригування, або завершиться, так і не почавшись. На жаль, дві третини адвокатів, згідно з опитуванням Economist UA, не обізнані з президентським законопроєктом, який ставить адвоката в такі умови, коли він буде думати не про захист свого клієнта, а про кількість запитів, про те, чи не прийдуть завтра до нього з обшуком. Видається, що такий варіант «правової держави» передбачає ручне керування усією цією сферою».

Автор: Наталія Джулай  

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 30

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.