Війна і держава

Україна понад п’ять років веде війну з Росією. Відчуття небезпеки, втрата території, загибель людей на фронті – це щоденні новинні факти з життя країни. Тисячі бійців повертаються додому і везутьз собою не тільки бойові нагороди, але й біль, страждання, фізичні та психологічні травми. В мирному житті солдати потребують соціальної допомоги, опіки та розуміння. Як адаптувати воїнів до повсякденного життя – це питання ставить перед собою кожна держава, яка веде бойові дії. На перший погляд, все наче просто: з одного боку, держава повинна соціально захиcтити ветеранів та їхні родини, з другого, – швидко реагувати на наслідки війни, впроваджуючи різносторонні  програми психологічної адаптації.

Державна програма психологічної реабілітації 

В Україні запрацювало Міністерство у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України. Вирішення основних проблем військових в компетенції  однієї структури. Соціальні програми та зобов’язання перед ветеранами держава виконує, також діє окрема програма їх психологічноїреабілітації. Щороку вони мають можливість  пройти її за кошти держави. Для цього ветерану потрібно звернутися до районного органу соціального захисту за місцем реєстрації, або за місцем фактичного проживання, або за місцем розташування військової частини. Після цього вибрати реабілітаційну установу із запропонованого органом соціального захисту переліку і подати відповідний пакет документів. Далі укладається тристороння угода із органом соцзахисту та реабілітаційною установою. Загалом вартість державної реабілітації на одного ветерана становить близько 11 000 грн. Також держава покриває проїзд до місця реабілітації.

Станом на жовтень 2019 року в Івано-Франківській області 38 бійців отримали таку можливість. Як бачимо, охочих не так багато. Якщо наведену вище цифру зіставити із загальною кількістю учасників бойових дій, які єна обліку в області, а це  8317 учасників АТО, то це крапля в морі. (Наведені цифри –дані департаменту соціальної політики Івано-Франківської ОДА. Відповідь №СЕ-227 від 03.10.2019р.)

Виникає логічне запитання – чому так мало ветеранів користується державною програмою реабілітації? Причинияк у невизнанніветеранами своїх проблем, так і в довгій процедурі оформлення потрібних документів. Держава неспроможна швидко і вчасно надати допомогу ветерану.І найвагоміше – це негативний досвід реалізації державних реабілітаційних програм. І тут мова йде про самі заклади реабілітації. Часто структури, які беруться за психологічне відновлення ветеранів, формально втілюють гарно прописані програми, а на практиці якісної реабілітації не проводять. Ветерани, пройшовши довгу бюрократичну процедуру оформлення направлення на реабілітацію, в результаті повертаються розчаровані і не хочуть більше з державними програмами мати справи. Особливо така практика була поширена, коли психологічною реабілітацією займалася Державна служба у справах ветеранів – структура, яка діяла до створення Міністерства ветеранів.

Вартість державної реабілітації на одного ветерана становить близько 11 000 грн. За 2019 рік в Івано-Франківській області 38 бійців отримали таку можливість. Як бачимо, охочих не так багато

Місцева психологічна підтримка ветеранів

Крім державної програми реабілітації ветеранів, на рівні областей та органів місцевого самоврядування працюють локальні програми психологічного відновлення бійців. В Івано-Франківській області обласна рада прийняла програму, згідноз якою цього року на психологічну реабілітацію виділено 600 тис. грн. До реалізації програми залучають інститути громадянського суспільства, що займаються психологічною реабілітацією бійців, і вони на конкурсних умовахотримують фінансування. Таку успішну практику ініціювали волонтери та ветерани області, і вона вже другий рік поспіль успішно втілюється. Також в області та в Івано-Франківську діє програма духовного відновлення ветеранів – паломницькі тури в Меджугор’є. Основний принцип –«кошти йдуть за ветераном»: хто хоче здійснити паломницький тур – отримує цільову фінансову допомогу на поїздку.

Однак найбільша проблема з тими бійцями, які не визнають своїх травм. Вони шукають порятунку в алкоголі, і зрештою це призводить до важких наслідків

Вищезгадані програми – це можливості для ветеранів, які відкриті до співпраці. Однак найбільша проблема з тими бійцями, які не визнають своїх травм. Вони шукають порятунку в алкоголі, і зрештою це призводить до важких наслідків. З такими складними випадками працюють спеціалізовані психіатричні заклади, також допомагатиберуться самі ж ветерани-побратими та ветеранські організації.

Так, за інформацією Івано-Франківської обласної психоневрологічної лікарні №3, за 2019 рік тут проліковано 537 учасників АТО, в комунальному закладі «Івано-Франківський обласний госпіталь ветеранів війни» м. Коломия – 530. Цифра досить велика. Окремо з цих даних потрібно виділити осіб з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР), таких випадків в області зафіксовано 65. ПТСР – це найскладніша травма після війни, дії солдата в стані ПТСР абсолютно непередбачувані, що становить загрозу для мирного населення. Якщо не лікувати ПТСР, це може призвести до суїциду.

Для того, аби статистика не була такою болючою, держава має працювати над профілактикою проблем ветеранів. Для цього має здійснюватися якісний моніторинг психологічного стану ветеранів. За інформацією Івано-Франківського обласного департаменту соціальної політики та Івано-Франківського обласного військового комісаріату, «моніторингом займається Івано-Франківська обласна психоневрологічна лікарня №3 та військові районні комісаріати в разі повторного проходження медичної комісії на предмет придатності до військової служби». Це означає, що системного моніторингу стану ветеранів жодна служба не здійснює, і в цьому є найбільша загроза. Ніхто не знає, як живуть ветерани, які виклики мають їхні родини, який їхній психологічний стан, скільки бійців закінчили життя самогубством. За п’ять років війни держава так і не змогла побудувати системного підходу до вирішення проблем адаптації військових, не зуміла організувати заходів, які б давали змогу працювати на випередження, а не лиш реагувати, коли виникне проблема. 11 тисяч гривень у рік на лікування в психіатричній лікарні – це ті послуги, які може отримати травмований солдат у вирішенні своїх психологічних проблем.

Певну частину відповідальності за наслідки війни взяли на себе ветеранські та волонтерські організації, вони самотужки організовують реабілітаційні програми, залучаючи донорів. Основний принцип – комплексний підхід до психологічної реабілітації, що передбачена не тільки для ветеранів, але й для їхніх сімей. З найскладнішими ветеранами працюють самі ж бійці. В Івано-Франківській області діє будинок ветеранів «Бандерівський Схрон», де воїни можуть жити, працювати і психологічно відновлюватися. Такі проєкти найефективніші, вони доступні для кожного бійця, викликають довіру, бо їх організовують ветерани або волонтери, тобто  працюють за принципом «рівний – рівному». На жаль, ці програми не підтримані на державному рівні, хоч це унікальний досвід, який приїжджають досліджувати навіть іноземці.

Тягар наслідків війни ліг на плечах тих, хто поряд. Дружини військових, родичі, діти, друзі, побратими – вони змушені самотужки працювати з травмами ветеранів

Роль держави в психологічному відновленні ветеранів як була, так і залишається дуже мізерною. Навіть у новоствореного Міністерства ветеранів немає системного підходу до вирішення проблеми. Хоч як прикро, але тягар наслідків війни ліг на плечах тих, хто поряд. Дружини військових, родичі, діти, друзі, побратими – вони змушені самотужки працювати з травмами ветеранів. У той же час тема війни все менше хвилює суспільство, а авторитет військових і повага до них з кожним роком стають все більш формальними.

Автор: Наталя Сербин

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 30

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.