Нерозкрита загадка покровителя студентства

Коли заходиш до реставраційної майстерні Івано-Франківського краєзнавчого музею, на якусь мить виникає бажання привітатися з невисоким скромним юнаком. З першого...

29 Червня 2020 Ступ'як Женя

Коли заходиш до реставраційної майстерні Івано-Франківського краєзнавчого музею, на якусь мить виникає бажання привітатися з невисоким скромним юнаком. З першого погляду і не збагнеш, що це скульптура, а не жива людина, бо створена так майстерно, що одразу напрошується питання: хто ж автор цього дива?

Витончена скульптура довгі роки зберігалася у фондах Краєзнавчого музею, аж доки стала частиною реставраційного проєкту «Врятуймо скарби разом!», який має на меті збереження сакральних реліквій. Інформації про твір практично не було, тож фахівцям доводилося самотужки визначати, хто ж, власне, цей святий. Перший пазл для розкриття історії цієї скульптури був буквально на поверхні – на одязі святого зображений герб ордену єзуїтів. У ході досліджень встановили, що це постать святого Алоїзія Гонзаги – монаха, члена єзуїтського ордену, який вважається покровителем молоді та студентства. У парі з цією скульптурою йде ще одна – засновника ордену єзуїтів святого Ігнатія Лойоли. Вона досі чекає своєї черги на реставрацію. Обидва твори майстерно виконані, що свідчить про високий освітній рівень автора.

Перший пазл для розкриття історії цієї скульптури був буквально на поверхні – на одязі святого зображений герб ордену єзуїтів

Реставратор Соломія Сташків-Олійник розповідає: «Скульптура Алоїзія Гонзаги виготовлена з дотриманням усіх технологій, анатомічно правильно і мистецьки досконало. Ймовірно, в руках він тримав лілію, яка є одним із атрибутів цього святого. Але вона втрачена, як і частина пальців на руках». Про те, хто виготовив цю скульптуру, дослідники можуть лише здогадуватися.

Єзуїти прийшли до Станиславова на початку XVIII століття, спорудили костел і колегіум. Костел єзуїтів будувався на тому місці, де розташований сучасний катедральний собор УГКЦ. Коштів на його спорудження тодішні керманичі міста Потоцькі не шкодували. Особливо щедро до оздоблення храму долучилася дружина магната Вікторія. Для оформлення інтер’єру костелу вона продала свою колекцію канарок, яких страшенно любила. Не тому, що інших джерел для фінансування не було, просто хотіла таким чином принести власну жертву для розбудови сакральної споруди. У 1729 році костел був урочисто відкритий.

Соломія Сташків-Олійник шукала в українських та польських джерелах свідчення про майстрів, які працювали над оздобленням костелу. І натрапила на згадку про тесляра Шаффла із провінції Тіроль, що в Австрії, який працював над інтер’єром станиславівського костелу. На жаль, звичаю залишати ім’я майстра на творах, які виконувалися для релігійних споруд, не було. Тож можна лише припускати, над якими саме скульптурами працював Шаффл і чи була серед них постать Алоїзія Гонзаги.

Через слабкий фундамент за деякий час на стінах костелу з’явилися тріщини, тож його розібрали і взялися перебудовувати. «Відкрили нову сакральну споруду у 1763 році і перейменували із костелу Святого Духа і Непорочного Зачаття Діви Марії на костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії і святого Алоїзія Гонзаги. Такі дані вдалося відшукати у польських джерелах, – каже Соломія Сташків-Олійник. – Дещо пізніше був виготовлений новий вівтар патрона костелу – святого Алоїзія Гонзаги». Проте підтверджень або ж спростувань того, що наша скульптура походить із відновленого костелу, немає.

Через слабкий фундамент за деякий час на стінах костелу з’явилися тріщини, тож його розібрали і взялися перебудовувати

У 70-х роках XVIII століття австрійська влада заборонила орден єзуїтів, костел закрили, а подальша доля мистецьких творів, що прикрашали вівтарі, достеменно не відома. Згодом приміщення костелу передали греко-католицькій церкві, і зараз цю будівлю знають передусім як собор Святого Воскресіння.

А от єзуїти пізніше таки повернулися до Станиславова і звели ще один костел. Він розташований на початку вулиці Грюнвальдської (нині там – Свято-Троїцький кафедральний собор). Служили вони у цій будівлі до приходу радянської влади у 1939 році.

Питання, у який саме період перебування єзуїтів у місті була створена скульптура Алоїзія Гонзаги, залишається відкритим. Проте очевидним є те, що у часи служіння ордену в Станиславові мешканці з особливою шаною ставилися до цього святого. А враховуючи, що місто мало єзуїтський колегіум, постать Алоїзія Гонзаги, який вважається покровителем студентства, ймовірно, мала особливе значення.

Нині реставрація скульптури Алоїзія Гонзаги вже практично на фініші, а от історія святині досі оповита таємницями й загадками. І дослідники, немов ребус, збирають по фрагментах цілісну картину минулого. Невдовзі твір уперше покажуть широкому загалу: до Дня студента його презентують на виставці у Краєзнавчому музеї.

 

Автор: Ольга Рега 

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 30

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.

Автори

Відтепер читайте найважливіші новини МІСТА у Telegram

Схожі записи

Загрузка...
Loading...