Реформа трансплантації: якщо хворий доживе…

Сьогодні в Україні діє презумпція незгоди. Це означає, що всі українці не згодні бути донорами після смерті. І хоча закон про трансплантацію у нашій країні чинний вже 20 років, ця тема досі є проблемною. Ні за які гроші купити нирку в чужої людини й пересадити її в українській лікарні не вийде, принаймні законним шляхом. Натомість у світі трупна трансплантація є поширеною і не обов’язково донором має бути хтось із рідних.

Саме тому більшість їде оперуватися закордон. Поки що закон просто блокує можливість трансплантацій в українських лікарнях. Електронна система донорів та реципієнтів мала запрацювати з січня, спростивши й оптимізувавши роботу у цій сфері. Але не судилося…

Ще 1999 року Верховна Рада затвердила Закон «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині». Він забороняв проводити трупну трансплантацію (пересадку органа від трупа живому реципієнту), якщо за життя людина не зголосилась стати донором. Тоді згоди питали у родичів померлого. На прийняття рішення є всього кілька годин, поки органи залишаються «живими» після смерті.

Аби діагностувати смерть головного мозку, необхідне відповідне медико-технічне забезпечення та дотримання певних процедур. Людину рятують до останнього, проводять усі можливі реанімаційні заходи, і лише після цього консиліум лікарів встановлює власне факт смерті. Далі оформлюють відповідний акт, де враховують клінічні діагностичні критерії, і розпочинається підготовка до трансплантації. Потенційний донор при цьому має перебувати на штучній вентиляції легенів і продовжувати дихати, що дозволить зберегти необхідний орган для трансплантації.

На 1 січня 2020 року на діалізі в області перебуває 426 людей, з них 70% потребують пересадки нирки

Але не кожен зможе стати донором. Це мають бути повнолітні дієздатні люди, здорові фізично і психічно. За бажанням у паспорті або у посвідченні водія можуть ставити відмітку про те, що людина є потенційним донором. Інформація про це зберігатиметься у системі впродовж 50 років. Людина може змінити своє рішення у будь-який момент.

Щоб стати донором, українці мають подати відповідну заяву своєму сімейному лікарю, трансплант-координатору або лікарю медзакладу, який здійснюватиме трансплантацію. Згодом також буде можливість стати донором онлайн.

Фактично трансплантацію органів зараз можуть робити у Києві, Львові, Харкові, Дніпрі та Запоріжжі. Зміни до закону, прийняті у 2019 році, розширюють до 12 кількість таких медичних закладів. До списку додають Одесу, Ковель Волинської області та Черкаси. Івано-Франківськ теж готовий до трансплантацій.

«Для проведення трансплантації органів не основне навчити хірургів, – зазначає Марія Бойко, начальник Управління охорони здоров’я Івано-Франківської міської ради. – Найважливіше – мати лабораторію, за допомогою якої можна визначити гістосумісність тканин донора і реципієнта, щоб пересаджений орган прижився і пацієнт не загинув. В Івано-Франківській центральній міській клінічній лікарні та Міській клінічній лікарні №1 є можливість діагностувати смерть мозку. Є навчені фахівці. Тобто міські лікарні вже готуються до трансплантації».

На 1 січня 2020 року на діалізі в області перебуває 426 людей, з них 70% потребують пересадки нирки. Багато прикарпатців очікують на пересадку серця, а трансплантація кісткового мозку потрібна переважно дітям. Один пацієнт потребує пересадки легень.

Всього 65 мешканців Івано-Франківщини перенесли трансплантацію органів за останні роки – а це 53 пересаджені нирки, 2 пересадки кісткового мозку, 3 – серця та 7 –печінки. Причому лише у 2019 році таких операцій було 10.

«Більшість трансплантацій проводять за кордоном, – каже Богдан Вівчаренко, обласний позаштатний експерт з трансплантології Департаменту охорони здоров’я ІФ ОДА. – Переважно це Мінськ та Брест у Білорусі. Одного пацієнта оперували в Іспанії, ще чотирьох – в українських клініках (Київ та Львів)».

Ідеальна пара

У травні 2018 року парламент ухвалив закон стосовно трансплантації, який залишав чинною презумпцію незгоди, але запровадив можливість пересадки органів від неродинного донора. Вже тоді передбачалося створення електронних реєстрів. А у січні 2019 року почав діяти ще й закон про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині. Розширили перелік осіб, які можуть стати донорами для родинної трансплантації: тепер це можуть бути двоюрідні брати і сестри, дядьки, тітки та племінники; а донорами кісткового мозку – брати і сестри від спільних батьків.

Але, незважаючи на прийняті рішення, справа не зрушилась з місця. У листопаді заступник міністра охорони здоров’я Михайло Загрійчук, який відповідав за розвиток трансплантації в Україні, написав заяву на звільнення. У медичній спільноті вважають, що його змусили це зробити, бо він популяризував трансплантації саме в українських клініках. І вже за місяць після його звільнення Верховна Рада проголосувала перенести запуск системи трансплантації на 2021 рік.

«Основню перепоною на шляху збільшення кількості трансплантацій є відсутність донорів, що пов’язано з практично відсутністю практики констатації смерті головного мозку у відділеннях інтенсивної терапії. Коли фактично є смерть мозку, але не відбувається її діагностування», – підкреслили в Міністерстві охорони здоров’я.

Відтермінування мотивували тим, що ще необхідно налагодити роботу Єдиної державної інформаційної системи трансплантації (ЄДІСТ), що поки бракує медичного обладнання. І все ж 1 квітня система почне роботу в тестовому режимі.

Пілотний проєкт включатиме ще й інформаційну систему трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин. Такі операції необхідні для лікування гематологічних та онкологічних захворювань, а також деяких генетичних і аутоімунних порушень.

Вартість пересадки серця за кордоном зараз – від 120 000 євро, що у 6 разів дорожче за аналогічну операцію в Україні

Інформацію про усіх потенційних донорів зберігатимуть у захищених реєстрах. Такі системи є у багатьох країнах світу, і вони допомагають швидше знайти ідеального донора для пацієнта, який очікує на пересадку органа. Базами даних буде опікуватись державний орган «Центр трансплантології». Також буде система трансплантаційних округів.

Крім того, вводиться поняття трансплант-координатора – це лікар, який займається організацією проведення трансплантації.

«Трансплант-координатор має знайти людину, яка погодиться віддати свій орган, і здійснити таку операцію. А в нинішньому суспільстві це насправді складно, – вважає Марія Бойко, начальник Управління охорони здоров’я Івано-Франківської міськради. – Ви багатьох людей знаєте, які б дали згоду віддати свої органи на донорство? Нирка, печінка, серце, легені, шкіра, рогівка ока… Я б погодилась, наприклад, мої діти також. Але для більшості це важка тема, дражлива».

Координатор виявляє в реанімаційному відділенні потенційного донора, вносить дані померлого в інформаційну систему, якщо той дав згоду за життя, або ж спілкується з його родичами. Потім організовує сам процес трансплантації.

Лікарі з різних областей вже пройшли відповідні курси на базі практик США та ЄС. Так, упродовж минулого року медики Івано-Франківщини навчалися на трансплант-координаторів у Запорізькій медичній академії післядипломної освіти МОЗ України. Це працівники центральної міської лікарні, першої міської, обласної та лікарень Калуша і Коломиї.

Мільйони у повітрі

На пілотний проєкт із запуску трансплантації в Україні лише у 2019 році було виділено 112 млн грн. Україна мала отримати у січні 2020-го захищену систему з 9 реєстрів, на яку вже витратили 26 мільйонів гривень. Але ці кошти зависли на рахунках Міністерства охорони здоров’я, адже запуск відклали.

18 грудня Кабінет Міністрів України продовжив на 2020 рік пілотний проєкт із трансплантації, що дозволить укласти договори з усіма ліцензованими надавачами медичної послуги.

«Можливість виконувати трансплантації повинна бути в усіх закладів, які хочуть і можуть це робити, – каже заступник міністра охорони здоров’я Дмитро Коваль. – Оплата за послуги з трансплантації повинна відбуватись незалежно від регіональної приналежності за однаковими для всіх тарифами. Для того, щоб отримати оплату послуг з трансплантації, закладам не потрібно оббивати пороги міністерства чи бути членами різноманітних робочих груп, необхідно просто відповідати критеріям».

Також Кабмін затвердив тарифи на послуги. Вартість алотрансплантації нирки від живого донора або донора-трупа – 323 798 грн. Ціна трансплантації серця, яку проводитимуть в українських лікарнях, зафіксована на рівні 535 280 грн. Пересадка печінки або частини печінки – 855 039 грн. А саме вилучення органів у донора-трупа коштуватиме 74 086 грн.

Для порівняння: вартість пересадки серця за кордоном зараз – від 120 000 євро, що у 6 разів дорожче за аналогічну операцію в Україні.

У більшості розвинених країн донорство роблять модним – і саме це дозволяє рятувати більше життів. Такої інформаційної кампанії бракує Україні

Незважаючи на те, що в Україні є достатньо кваліфікованих кадрів, які можуть виконувати всі види трансплантацій, а лікарні заявляють про готовність, держава щорічно оплачує лікування українців у закордонних клініках.

Програма «Лікування громадян за кордоном» існує з 2010 року. Відтоді МОЗ оплатило трансплантації для понад 1000 пацієнтів. Щороку кількість українців, які їдуть лікуватися за цією програмою, зростала, як і бюджет програми.

За цією програмою у 2019 році 320 людей отримали необхідні операції за межами України, на що було витрачено 689 948,9 тис. грн. Наприкінці минулого року уряд виділив ще 233,7 млн грн на «Лікування громадян за кордоном», на 2020 рік закладено ще понад мільярд гривень.

Лише на лікування українців у Індії МОЗ перерахувало $2,1 млн за минулі два роки. Зараз Білорусь та Індія проводять трансплантацію серця та легенів за вартістю, яку може собі дозволити держбюджет України. Вартість лікування одного пацієнта коливається від $95 тис. до $155 тис. залежно від діагнозу. Лікування в США чи в Німеччині перевищує цю суму в 5–10 разів.

«Близько 5000 осіб в нашій країні потребують трансплантації. Це страшна цифра. Тому не можемо сказати, що ми відразу припинимо відправляти пацієнтів лікуватися за кордон, – пояснила заступник голови комітету Верховної Ради з питань здоров’я нації Оксана Дмитрієва. – Однак з розгортанням системи трансплантації в нашій країні все менше буде людей, змушених їхати за кордон».

Принаймні цього року операції з трансплантації органів точно не стануть масовими в українських лікарнях. Кошти бюджету 2019 року використають цього року саме на операції за кордоном. Держава повністю покриває всі витрати, в тому числі на лікарські засоби.

У більшості розвинених країн донорство роблять модним – і саме це дозволяє рятувати більше життів. Такої інформаційної кампанії бракує Україні.

«Велике значення має донесення інформації про трансплантацію і донорство до суспільства. У Польщі, Білорусі та інших країнах є багато соціальної реклами, спрямованої на заохочення донорства. У нас, навпаки, ця тема асоціюється з негативом, принаймні з того, що висвітлюють у ЗМІ, – каже обласний позаштатний експерт з трансплантології Богдан Вівчаренко. – Наприклад, багатьом дітям потрібна зараз пересадка кісткового мозку. Якби були донори, проблема б вирішилася в межах України і не треба було б їхати за кордон. Але люди навіть не знають, як стати донорами».

Автор: Наталя Джулай    

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 31

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.