Закохана у більярд

Попри стереотипи інтелект відіграє у спорті одну із ключових ролей. Скажімо, продумування тактики на гру чи стратегії на всі змагання...

12 Вересня 2020 Ступ'як Женя

Попри стереотипи інтелект відіграє у спорті одну із ключових ролей. Скажімо, продумування тактики на гру чи стратегії на всі змагання вимагає неабияких розумових здібностей. А ще – концентрації, наполегливості і любові до того, що робиш. Мабуть, саме ці фактори допомогли Яні Василовій заявити про себе на весь світ. Ще б пак, адже у 14 років дівчинка здобула бронзу на чемпіонаті світу з більярду. Про захоплення спортом та шлях до успіху Яна та її батько Сергій розповіли «МІСТУ».

 

Для перемоги не вистачило досвіду

Ми зустрілися із Яною та Сергієм Василовими в одній із кав’ярень в центрі Івано-Франківська. П’ятнадцятирічна дівчинка, історію якої уже показували на центральному телебаченні, яку почали впізнавати, доволі скромна.

Яна Василова виборола бронзову медаль на чемпіонаті світу з більярду у Мінську, який відбувся наприкінці минулого року. До виходу у фінал змагань не вистачило зовсім трохи.

«Моїй суперниці було 18. А мені на час виступу – всього 14 років. Для перемоги на чемпіонаті не вистачило досвіду», – розповідає Яна.

Її батько і водночас тренер Сергій Василов відзначає: на тих змаганнях було 4-5 дівчат, які регулярно виступають на світових аренах. Тож навіть бронза – неабиякий успіх для юної більярдистки.

«Я вірив, що вона може досягнути хорошого результату. Перед турніром ми багато працювали. Єдине, за що я переживав, – аби вона не зламалася психологічно. У багатьох видах спорту так є – спортсмен наче грає сильно, але через психологію програє», – каже Сергій.

Моральний стан Яни був у пріоритеті – тож батько налаштовував її на кожну гру, а інколи – і на кожну партію.

«Тактика полягала в тому, що вона повинна грати у свою гру. І в жодному разі не підлаштовуватися під суперника. Чи то атакувальний більярд, чи пасивний. Головне – не показувати, що вона чогось боїться. Сумніваєшся – краще зроби пасивний удар. Адже через одну помилку можна програти усю зустріч», – розмірковує батько.

«Я знала, що можу досягти успіху. Лише треба було морально себе налаштувати. Після першої гри я зрозуміла, що зможу, – додає Яна. – Я не бачила нічого, окрім більярдного столу. Думала перед кожним ударом. Якщо припускалася помилки – заплющувала очі і аналізувала, що зробила не так».

Василови провели у Мінську майже тиждень. Кожен день – неймовірно виснажливий в емоційному плані. Після кожної гри – аналіз навіть найменших дрібниць. І ось – півфінал. Там Яні протистояла чинна чемпіонка світу. І хоч як батько вірив у свою доньку, все ж визнає – шанси були мінімальні.

Та бронза – це величезний прогрес проти попереднього чемпіонату. Адже за рік до виступу у Білорусі Яна буквально пасла задніх. Тоді дівчинка не витримала тиску. З тих змагань були зроблені правильні висновки.

Захоплення з дитинства

У Сергія Василова дві доньки. Старша тяжіє до кулінарії. А от Яна ще маленькою почала проявляти інтерес до більярду.

«Батько сам колись вчився. І набуті знання хотів передати мені. Навіть поставив удома більярдний стіл. Мені тоді було всього 7 років, я й до стола не дотягувалася. Та вже за рік почала займатися. А в 9 уже брала участь у турнірах», – згадує спортсменка.

«Яна завжди з цікавістю спостерігала, як я граю. Йду в більярд – вона проситься зі мною. Їй було цікаво, як рухаються кулі, чому вони падають в лузу. І завжди просила дати їй спробувати. Я придивився – а в неї ж виходить!» – додає Сергій.

Та, як виявилося, тренувати рідну дитину не так уже й просто. Спочатку Яна не сприймала свого батька як тренера.

«Вона постійно була на емоціях, ображалася через зауваження. Тож мені довелося наймати тренерів, аби ті з нею займалися», – пригадує Сергій.

Яна Василова виборола бронзову медаль на чемпіонаті світу з більярду у Мінську. До виходу у фінал змагань не вистачило зовсім трохи

Найважче було переживати поразки дитини, зізнається батько, адже вона страшенно не любить програвати, причому будь-кому.

«Найважчий період – це одна-дві години після невдачі. Я пояснюю їй, що вона зробила не так, а вона – в сльози! І одразу опускає руки», – розповідає Сергій.

«Просто я хотіла всього і одразу. А такого не буває – потрібно наполегливо працювати, – каже Яна. – Тепер свої поразки я сприймаю по-іншому. Налаштовую себе на тренування і аналізую, що зробила не так».

Тренувальний процес дівчини – це не просто гра в більярд. Це дуже кропітка праця. Заняття – 5 разів на тиждень. Інколи – по 8(!) годин на день.

«Після школи приходить батько або тренер. Якщо дуже втомлена після уроків – тренуюся дві години. Якщо все добре – то й по 8 годин», – каже більярдистка.

Тренування з більярду стресу після школи не знімають – скоріше навпаки. Гра вимагає від спортсмена максимальної концентрації

Тренування з більярду стресу після школи не знімають – скоріше навпаки. Гра вимагає від спортсмена максимальної концентрації. Сергій Василов пояснює: хорошому удару передують близько 10 кроків. Слід обрати правильну ситуацію, поставити правильну лінію, стати у правильну стійку, правильно взяти кий, зробити правильний замах, правильно побачити точку та влучити у лузу. Дуже багато «правильно». І якщо хоча б один крок зробити не так, як потрібно, якісного удару києм не вийде.

«Тому з багажем думок після школи тренування слід мінімізувати. А якщо голова вільна – тоді усе й виходить краще», – відзначає Сергій.

Під час тренувань Яна відточує техніку удару. Потім – працює з різних позицій і продумує тактику в залежності від ситуації. Далі – аналіз ігор зі змагань. І вже наприкінці може зіграти партію.

«Комбінацій є мільйони. Кулі ніколи не стоять однаково. А на професійному рівні їхнє розміщення треба визначати заздалегідь, – пояснює батько. – Куди та куля полетить? Що вона зачепить? Чи потрібно її бити саме туди? Тоді приймаєш рішення – атакувати в цьому випадку чи грати пасивно».

Починати треба зі стійки

Аби грати у більярд як слід, потрібно починати із правильної стійки.

«Стійка може змінюватися залежно від розташування кулі. Коли стійка правильна – можна грати. Новачкам є одна порада: потрібно бити кулю, а не штовхати», – каже Сергій Василов.

Також треба грамотно обрати тактику. Яна Василова пояснює: тут усе залежить від позиції куль на столі та суперника. Якщо він сильніший – за помилку покарає одразу. Наприклад, кладе з «одного кия» одразу 8 куль.

Загалом, тактик є декілька. Пасивна передбачає перешкоджання супернику грати у його гру.

«Треба вдарити кулю так, аби вона зачепила два борти. Або борт і перекат через середину столу. Коли вдарив і відігрався, то нехай уже суперник думає, що робити далі. А потім вже починається психологічна гра – хто кого переламає. Більярд – як шахи: одна помилка – і все. Та водночас у більярді із 7:0 зустріч можна врятувати на 7:8», – каже Сергій.

Яна Василова грає у «російський більярд», або ж «піраміду». Таких пірамід є декілька: вільна, комбінована та динамічна.

Динамічна піраміда грається однією червоною кулею. Коли забиваєш свою кулю – ставиш червону в будь-яку точку і вже забиваєш чужу кулю. Дві чужі поспіль забити можна, дві свої – ні. Комбінована піраміда передбачає гру тією ж червоною кулею, але забивати можна всі. Та після кожної забитої кулі гра починається із початкової точки. І вільна піраміда – там б’ються усі кулі.

«У дитинстві я страшенно хотів грати у більярд, але не міг знайти тренерів. Думаю, в той час їх і не було. Я піддивлявся за гравцями, та пояснити мені саму техніку не міг ніхто. Зараз є відео, є безліч інформації в інтернеті. Тож головне – бажання», – каже Сергій Василов.

Сприйняття та перспективи

Бронзова медаль на чемпіонаті світу Яні Василовій тепер видається замалим здобутком. Дівчинка хоче більшого – призових місць на дорослому чемпіонаті.

«Дорослі мене уже знають. Та раніше бувало так, що мене недооцінювали. Влітку, перед чемпіонатом світу, на одному турнірі я грала проти дорослої суперниці. Вона недооцінила мене і в результаті програла 3:0. Але це працює і в протилежному напрямку – я можу грати з молодшою суперницею, недооцінити її і програти. Тому до кожного суперника треба ставитися з однаковою повагою», – каже Яна.

Зараз дівчинка готується до відбіркового турніру на чемпіонат світу, який відбудеться у Чернівцях. А ще попереду кілька комерційних турнірів.

Яна досягнула уже того рівня, коли на рівних протистоїть батьку, який більярдом займається усе життя.

«Я намагаюся зробити гру цікавішою. Можемо, наприклад, грати на піцу (сміється). Хоча зазвичай ми граємо партію, аби розбирати ситуації. Зіграли – і аналізуємо, що так, а що не так», – додає Сергій.

Яна запевняє, що люди сприймають її, як і раніше, незважаючи на ранню спортивну славу.

Бронзова медаль на чемпіонаті світу Яні Василовій тепер видається замалим здобутком. Дівчинка хоче більшого – призових місць на дорослому чемпіонаті

«У школі спершу ніхто не знав про мій виступ на чемпіонаті світу. А потім, коли побачили сюжет про мене, вже почали вітати. Та якогось особливого ставлення я не відчуваю. Лише одного разу мене впізнали в аптеці. Питають: це вас показували по телевізору? Кажу: так. Це було доволі незвично», – розповідає спортсменка.

«Тиск, який я зараз відчуваю, пов’язаний з моїми результатами. Тепер я боюся програти комусь слабшому. Коли в тебе такий рівень, то мимоволі зациклюєшся на тому, аби не припуститися навіть найменшої помилки», – додає вона.

«Якщо говорити, що для мене означає більярд, то це все, чим я зараз займаюся і цікавлюся. Окрім навчання, звісно», – підсумовує Яна Василова.

«Я вже ніколи не стану чемпіоном. А Яна в такому віці, що може повністю присвятити себе більярду», – додає Сергій Василов.

І справді – чому б і ні?

 

Автор: Роман Стельмах     

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 31

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.

Автори

Відтепер читайте найважливіші новини МІСТА у Telegram

Схожі записи

Загрузка...
Loading...