Винен, невинен, винен…

Наші суди оголошують виправдувальні вироки, але доля цих справ переважно без хепіенду. Розглянемо найцікавіші виправдувальні вироки у кримінальних справах, які розглядалися в Івано-Франківську, і спробуємо з’ясувати, чому в наших судах так важко добитися виправдання.

Вирок – це судове рішення про винуватість або невинуватість людини. Якщо суд оголошує виправдувальний вирок, підсудного звільняють з-під варти прямо у залі суду. Однак навіть якщо людину відпустили, виправдання може виявитись тимчасовим. І в судовій практиці таке трапляється доволі часто.

Виправдувальний вирок покликаний звести до мінімуму помилки, допущені при досудовому розслідуванні. Згідного з Кримінальним процесуальним кодексом України, реабілітувати особу можуть такі підстави: відсутність події кримінального правопорушення; відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи.

Справа №1. «Чорні трансплантологи»

Виправдувальний вирок у справі так званих чорних трансплантологів був оголошений чотирьом судмедекспертам та медсестрі в Івано-Франківську. Історія справи така: у 2007 році медзаклади по всій Україні почали працювати з ДП «Біоімплант», створеним при Міністерстві охорони здоров’я. Вилучені у трупів тканини відправляли до Києва, звідти в Німеччину, до компанії Tutogen Medical GmbH, а в Україну повертались уже готові біоімплантати. Їх використовують для лікування кісток, рогівки ока, дефектів після видалення зубів тощо.

З киянами співпрацювали й Івано-Франківське обласне бюро судово-медичної експертизи (ОБСМЕ) та Обласна клінічна лікарня. Судмедексперт біля моргу пропонував людині, яка втратила когось із близьких, дозволити вилучити елементи хрящів або кісток. Стаття 143 Кримінального кодексу, яку інкримінували франківцям, звучить так: «Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини».

«У ході судового розгляду встановлено, що ні обвинувачені, ні працівники ДП «Біоімплант» не здійснювали лікування, пов’язаного з трансплантацією, а здійснювали діяльність, пов’язану з виготовленням біоімплантатів», – йдеться у вироку від 21.01.2014.

Простіше кажучи, людей звинувачували у трансплантації, а самої трансплантації й не було. Однак вирок було скасовано, а справа зависла у суді ще на кілька років: свідки не приходять на судові засідання, тому розгляд постійно переносять.

Справа №2. Держзрада скандального Коцаби

Резонансна справа проти івано-франківського блогера, суди проти якого перетворювались на справжні шоу з нецензурною лайкою, плювками у прокурора і провокаціями від сумнозвісної адвокатки Тетяни Монтян. Захисником у суді також був адвокат Ігор Сулима.

В обвинувальному акті йшлося про те, що Руслан Коцаба отримав завдання від російського телеканалу «НТВ» зібрати та підготувати репортажі щодо протестних акцій з приводу мобілізації на території області. Сам він заявляв, що російських військ на Донбасі немає, а бійців «Правого сектору» називав у суді «клоунами у камуфляжі».

Людей звинувачували у трансплантації, а самої трансплантації й не було. Однак вирок було скасовано, а справа зависла у суді ще на кілька років

Відео звернення Коцаби до Президента України під назвою «Я проти мобілізації» підхопили чи не всі російські телеканали. Блогеру інкримінували державну зраду та навмисні дії, спрямовані на перешкоджання законній діяльності Збройних сил України.

Івано-Франківський міський суд (суд першої інстанції) виніс частково виправдувальний вирок, згодом Коцабу повністю виправдав апеляційний суд нашої області. Причина – відсутність складу злочину. Однак і цей вирок довго не протримався: справу досі розглядають, тепер вже у Коломийському міськрайонному суді. Тим часом блогер продовжує давати інтерв’ю для російських ЗМІ та піаритися на темі війни…

«Я брала безпосередню участь в побудові лінії захисту, і в першій інстанції отримали частково виправдувальний вирок, а в апеляційній – повне виправдання, – коментує адвокатка Олена Помазановська. – Проте касаційна інстанція скасувала вирок на новий судовий розгляд в апеляційній інстанції. Як на мене, з формальних підстав, суті це не змінювало – людину звинуватили у скоєнні злочинів, хоч її дії не підпадали під кваліфікацію за статтями, які їй інкримінувала сторона обвинувачення».

Справа №3. Збут наркотиків

Мешканець Болехова зберігав вдома марихуану та вживав її. У 2016 році під час обшуку поліція виявила 6 трубок для вживання наркотику, 0,398 грама марихуани і ручну гранату. Крім того, підсудний, згідно з матеріалами справи, нібито продав амфетамін знайомому за 2500 грн.

Орган досудового слідства кваліфікував цей злочин як зберігання та збут наркотичних засобів, а також зберігання боєприпасів.

Перший вирок у цій справі – обвинувальний. Чоловіка засудили на 8 років позбавлення волі. Однак у січні 2020 року підсудного виправдав Болехівський міський суд. І цей вирок таки залишився виправдувальним.

«Це рішення суду про необхідність виправдання особи є законним, справедливим, а сам по собі вирок зрозумілим. Це рідкість, бо судді не навчилися приймати і належно аргументувати виправдувальні вироки, – коментує адвокатка Ірина Вань. – Я письмово детально описувала кожен доказ, наводила аргументи щодо розбіжності показань свідків тощо. Обґрунтувала свою позицію практикою національних судів та використала багато практики Європейського суду з прав людини, зокрема в частині аналізу доказів з точки зору надійності, точності, якості доказу, законності його отримання. І якраз з’явилися потрібні мені Висновки Верховного Суду в подібних справах, якими я підсилила свою позицію. Реально я зрозуміла, скільки зусиль було докладено, коли робила звіт про виконану роботу: це десятки судових засідань, майже півсотні».

Справа №4. «Вбивцю» виправдали

Сварка після п’яного застілля у Городенці. 39-річний чоловік прийшов додому, до нього на розбірки увірвалися жінка та чоловік з ножем. Господар відбивався від нападників та вдарив кухонним ножем жінку – та померла від втрати крові.

Суд першої інстанції засудив чоловіка до 12 років позбавлення волі за умисне вбивство. Потім скорочували термін: спочатку до 9 років, врешті до 2. На час винесення третього вироку чоловік відсидів 2,5 року в СІЗО.

Тим часом блогер продовжує давати інтерв’ю для російських ЗМІ та піаритися на темі війни

Верховний Суд у 2018 році закрив справу за відсутністю складу злочину. Згідно з частиною 5 статті 36 Кримінального кодексу України, кримінальна відповідальність не настає, якщо громадянин застосовує силу або зброю «для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення».

«Зараз, коли я спостерігаю за тим, що більш як два роки обговорюють цю справу, розумію, що мої зусилля в справі, над якою я працювала майже 5 років, були того варті, – говорить адвокатка Ірина Вань. – Знаєте, це як віднайти вакцину. Мені принципово довести невинуватість особи, аби добитися якогось прецедентного рішення, щоб моя робота принесла користь не лише моїм клієнтам, а щоб той чи інший правовий висновок, який прийме суд, став у пригоді юристам».

Невтішна статистика

Протягом останніх років в Україні зберігається критично низький відсоток виправдувальних вироків. Зокрема, у кримінальних справах цей показник коливається у межах 1%, за винятком справ щодо злочинів у сфері службової діяльності.

Такі дані оприлюднили Український центр суспільних даних та Центр демократії та верховенства права. Для порівняння: у багатьох країнах Європи кількість виправдань у судах становить 10%, а то й більше.

Лише у 2019 році виправдувальні вироки в апеляційному порядку скасовано щодо 311 осіб, що на 50,2 % більше, ніж у 2018 році. Про це йдеться в Аналізі стану здійснення правосуддя у 2019 році, оприлюдненому Верховним Судом.

Місцеві суди ухвалили упродовж року 987 виправдувальних вироків, однак після перегляду в апеляційному та касаційному порядку ця цифра знизилась до 171. І, постановляючи ухвалу про виправдувальний вирок, суд не вирішує питання відшкодування завданої шкоди, а вимушує людину повторно звернутись до суду та знову ж доводити підстави для відшкодування.

У США, до прикладу, прокурор узагалі не може оскаржити виправдувальний вирок, саме тому там активно працює інститут угод, які вигідні і стороні обвинувачення, і підсудному, оскільки це дає змогу уникнути суворого покарання.

Чому ж так важко довести невинуватість в українських судах?

«Немає реальної незалежності судової гілки влади, як і професійної сміливості суддів апеляційної інстанції брати на себе відповідальність, – коментує Олена Помазановська, керівниця Івано-Франківської обласної організації Всеукраїнської профспілки адвокатів. – Таких випадків одиниці. А тому використовується норма ч. 1 п.6 ст.407 КПК, яка дає змогу «зловживати правом», що так само є безумовним порушенням статті 6 Конвенції, і це неодноразово констатував Європейський суд з прав людини в рішеннях проти України».

Місцеві суди ухвалили упродовж року 987 виправдувальних вироків, однак після перегляду в апеляційному та касаційному порядку ця цифра знизилась до 171

За її словами, до 2012 року виправдувальні вироки в Україні взагалі були неможливими через засади старого КПК 1960 року. А після 2012-го механізм є, однак потребує доопрацювання та вдосконалення.

«Кримінальний процес в Україні (як вимоги КПК, так і судова практика) не відповідає вимогам Конституції, рішенням КСУ та ЄСПЛ, не відповідає вимогам своєчасного забезпечення захисту та охоронних прав і свобод людини і громадянина та не забезпечує ефективного поновлення в правах. А часто і далі слідчі судді та суди виконують функцію сторони обвинувачення», – додає Олена Помазановська.

Багато що залежить від побудови лінії захисту та сил, які адвокат докладає, щоб довести невинуватість клієнта. Судячи з позитивних прикладів, виправдувальні вироки в Івано-Франківську є, хоч вони і рідкісні, але їх таки можливо відстояти. Однак для цього знадобиться чимало терпіння і часу, адже часто розгляд справи затягується на роки.

Автор: Наталя Джулай  

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 33

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.