Сваталися та укладали угоди: як раніше відзначали день Святого Миколая

День Святого Миколая в Україні – 19 грудня. За повір’ями, напередодні він випікає солодощі, а наступного дня з помічниками-янголами розносить гостинці чемним дітям. Проте Миколай − не вигаданий персонаж, а реальна людина. Суспільне зібрало факти про життя святого і традиції відзначення цього дня в Україні.

1. За історичними переказами, Миколай народився між 270 та 286 роками нашої ери в місті Патарі на півострові Лікія. Це територія сучасної Туреччини. Батьки хлопчика, Феофан та Нона, були заможними і віруючими. Вони похрестили Миколая одразу після народження, що в ті часи було рідкістю.

2. Після смерті батьків Миколай роздав свою багату спадщину бідним і вирушив до Палестини поклонитися святим місцям. А після цього повернувся в місто Патар, де й прийняв сан священика. Він визволяв полонених, рятував невинних від смертної кари, допомагав бідним. Через це став одним із найважливіших християнських святих.

3. Ім’я святого Миколая є в списку єпископів, які брали участь у першому Вселенському соборі 325 року.

4. Святкування на Миколая в Україні почалося ще за князя Всеволода Ярославовича – 1088 року. Один з перших храмів Київської Русі на честь святого побудувала княгиня Ольга біля могили Аскольда в Києві.

5. Святого Миколая за часів комуністичного режиму “репресували” після Жовтневого перевороту. Постановою комуністичної партії 1937 року його назвали “союзником попа й куркуля” і заборонили.

6. День Миколая відзначають не лише 19 грудня, коли святий помер, а й 22 травня, коли його мощі перемістили до міста Барі, в Італії. У народі це травневе свято ще називають “літнім” Миколаєм.

7. Раніше вважали, що засватана на Миколая дівчина буде гарною господинею та вірною дружиною. Також укладали договори і угоди, бо були впевнені, що в цей день ніхто не наважиться обманювати. На Миколая також ворожили. Дівчата збирались ближче до вечора, аби дізнатися майбутню долю.

8. Традиція святкувати на день Миколая з’явилася в середньовічній Німеччині. Батьки дарували дітям одяг, ласощі, іграшки та шкільне приладдя, щоб малюки повірили в чудеса. З Німеччини цей звичай поширився на сусідні країни.

9. У різних регіонах України є свої звичаї святкування цього дня:

• На Слобожанщині збиралися разом після служби в церкві та варили пиво. А для дітей цього дня пекли особливе печиво − миколайчики.
• На Поділлі чекали “полазника” − людину з позитивною енергією, яка першою має зайти до хати/
• На Гуцульщині побутував весільний звичай, коли молодих освячували іконою Миколая. Обходи ряджених влаштовували у західних областях. Група парубків з переодягненим Миколаєм обходила двори, роздаючи подарунки дітям, а неслухняним залишали палицю.
• У центральній Україні і на Полтавщині, зокрема, господар, повернувшись із церкви, брав миску зі свяченою водою, хліб із сіллю і йшов кропити худобу та збіжжя.

10. Улюбленою традицією у цей день лишаються подарунки, що слухняним дітям Миколай Чудотворець уночі підкладає під подушку. А от тим, хто погано поводився, – каміння або різочку.

Народні прикмети на день Святого Миколая:

• Який день на Миколу зимового, такий і на Миколу літнього (маються на увазі дні Святого Миколая 19 грудня та 22 травня).
• До першого Миколи не буває холодно ніколи, а до другого Миколи не буває тепла ніколи.
• Як на Миколу піде дощ, то врожай на озимину.
• На студеного Миколу снігу навалить гору.
• Скільки дає день Миколая снігу, стільки буде трави на Миколу теплого.