На Богородчанщині мисткиня створює унікальних бичків з сіна

В селі Космач, що на Богородчанщині, вчителька музичного та образотворчого мистецтв місцевої гімназії Оксана Луцак створює солом’яних бичків.

Маленькі духм’яні тваринки нагадують персонажа з усім відомої казки, лише за розміром вони трохи менші та набагато симпатичніші.

Ця ідея в мене виношувалася вже давно, але через певні технічні труднощі я не могла цього зробити раніше. Зараз постійно з’являються нові інструменти, якими можна досконало зробити такий виріб, бо, до прикладу, без гарячого клею він не може бути таким міцним.

У бичка немає металевого каркасу,  це просто пресоване руками сіно, якому жінка надає форму. Спочатку пані Оксана робить міцну основу, а вже потім гарно укладає решту сіна зверху, щоб виріб мав гарний вигляд.

Найважче – це створити сам образ бичка. Спочатку, коли я його почала виготовляти, він мав зовсім іншу форму, інший хвостик та ніжки. Я побачила, що воно не дуже красиво, тому почала думати, як надати цьому стилізованому бичку свою родзинку. Тому я придумала робити великі хвостики та закручувати їх до голови. Окрім того, звичайно, якщо виконувати роботу без любові, то нічого з того не вийде.

Спочатку жінка виготовляє сам каркас спини та хвостик, які є одним цілим. Голова виготовляється окремо і її робити найцікавіше, а найбільше роботи з ногами, щоб зробити міцний виріб.

Загалом на такого бичка йде приблизно 5 годин роботи, це якщо працювати не відриваюсь. Вдома жінка виділила під свій творчий кабінет цілу окрему кімнату, щоб її ніхто не відволікав. Загалом створенню теперішнього виробу передували три невдалі спроби, які ніхто крім майстрині не бачив.

Окрім сіна в роботі пані Оксана використовує різні оздоблювальні матеріали, зокрема, це нитки, шишки, вишивка, жолуді. Зараз ціна на бичка всього 100 гривень, оскільки мисткиня використовує свої старі запаси матеріалів.

Нитки, які я використовую, страшенно дорогі. Зараз я працюю тими нитками, які залишились з молодих років. Якщо закупляти на бичка матеріали з магазину, то він обійдеться приблизно в 300 гривень. Тому поки що я роблю їх до того часу, поки маю матеріали. Якщо вони в мене закінчаться і хтось захоче придбати його дорожчим, то я готова зробити його на замовлення.

Зараз знайшлося дуже багато охочих придбати собі такого бичка і попит почав значно перевищувати пропозицію. Жінка навіть не встигає зробити всі замовлення через брак часу.

Мій бичок не має назви і я не ототожнюю його образ з прийдешнім роком «Бика». По-перше, для мене бичок, це персонаж українських казок, по-друге, у нас на Різдво навіть є такі колядки, в який описується народження бичка. Окрім того всі ми знаємо, що ще з давніх-давен на Різдво у нас завжди у стайні є «прибуток».

У комплекті разом з бичком можна також придбати ялику з сіна, але там йде дуже багато гарячого клею, тому вартість , відповідно, не є низькою, хоча сама ялинка дуже красива.

Великим плюсом є те, що це все екологічно чистий продукт, який не може зашкодити. Переважно їх купляють, як прикрасу під ялинку.

Звичайно, що бички не виходять повністю ідентичні, оскільки це робота з сіном, яке буває дуже різне, хоча я вибираю лише те сіно, що не мокло, тобто те, що висохло за першим разом, щоб воно мало гарний запах. Окрім того з сіном працювати важко, воно увесь час ріже руки, тому у мене біля себе завжди є антисептик та крем, бо в рукавичках я працювати не можу.

Збоку бичка є особлива торбинка, яка є не лише елементом декору. Це мішечок багатства та добробуту. Він зроблений в українському стилі з вишивкою, яку також робила пані Оксана. Це означає, що бичок іде з добром, не просто так.

У мене довгий час стояли такі бички у кабінеті і я прослідкувала, що в сіні не заводяться жодні шкідники, головне, щоб він не попав під дощ. У такому гарному вигляді загалом він може стояти приблизно шість років.

Найдальше бичок їхав у Івано-Франківськ. Поступали замовлення навіть на відправку за кордон, але є проблем з транспортуванням.

Я не можу гарантувати якість пересилки і сумніваюся, що в коробці він доїде цілий та неушкоджений, а мені важливий його вигляд, щоб люди отримали те, що замовляли. Тому зараз я стараюся передавати свої роботи виключно у руки.

Вдома підтримують захоплення жінки, але допомогти не можуть, оскільки це робота не для кожного.

Я навіть у школі показувала дітям, як його робити, та виявляється, що це не так просто. Але мене тішить, що діти цікавляться і це їм десь відкладається. Можливо, через 30 років у світі знайдуться нові інструменти за допомогою, яких їм буде легше це зробити і при бажанні вони підтримують цю традицію, а я буду тільки рада.

Жінка каже, що мистецтво –  це ціле життя. Його не навчишся ні за рік, ні за двадцять. Це постійний процес пізнання як самої роботи, так і матеріалу.

Ідей у мисткині є багато. Пані Оксана віджартовується, що не знає, чи вистачить їй цілого життя на їх втілення.

Мене дуже цікавить робота із природного матеріалу. Насамперед, це екологічно чистий продукт. Окрім того, я б хотіла привернути увагу до тих матеріалів, які є у нашій рідній місцевості. У нас їх є море. До прикладу в Китаї чи Індонезії природа не є такою багатою, але вони дуже її цінують. Я б хотіла, щоб у нас було так само. Ми можемо нашими матеріалами не тільки творити щось красиве, але і мати з цього заробіток. Я часто пояснюю дітям, що якщо ми вирубаємо дерева, то ми дуже багато втратимо, у нас не буде з чого виготовляти різну красу. Вони мають берегти природу і вона їм віддячить. Я і хочу донести дітям, що вони не дарма сидять на образотворчому мистецтві. Все, що я їм показую, в майбутньому вони зможуть використати для свого життя, для свого добробуту і при бажанні можливо відкрити свій бізнес. Я хочу щоб діти бачили, що я не тільки роблю щось, щоб стояло «як на виставку», а що цим всім роботам знаходиться застосування.