Соціалістичне королівство

Синьо-жовті геральдичні кольори шведської монархії – не єдине, що пов’язує далеку заморську скандинавську країну із територією нинішньої України. Упродовж останніх двох тисячоліть у наших народів було багато спільних історичних сторінок.

Вихідці із сучасної Швеції неодноразово долучалися до державотворення на українських теренах. Ще у ІІІ столітті нашої ери давні германські племена готів, які прийшли з острова Готланд в Балтійському морі, оселилися на обох берегах Дніпра і утворили тут своє перше королівство Оюм (в перекладі – країна вод), від якого дотепер залишились в українській землі черепки черняхівської археологічної культури, а в українській мові такі германізми, як «князь», «меч» та «хліб».

Відомо також про визначну роль у формуванні та розвитку Київської Русі вікінгів-варягів, які, як повідомляють літописи, ще в ІХ столітті мали з Руссю активні не тільки торгові, але й політичні відносини. Зрештою, досить згадати, що дружиною Ярослава Мудрого була княжна Інгігерда – донька шведського короля Улофа Шетконунга.

Був час, коли шведський король Сигізмунд ІІІ Ваза був володарем Речі Посполитої та носив титул великого князя Литовського і Руського. У 1609–1618 роках він разом з козацькими полками Петра Сагайдачного вів боротьбу проти Московського царства, в результаті якої у 1610 році війська Речі Посполитої на чолі з Станіславом Жолкевським захопили Москву…

Спільну боротьбу з Російською імперією наші народи продовжили під проводом гетьмана Мазепи та шведського короля Карла ХІІ. Однак спроба у 1709 році, як відомо, закінчилася невдачею та розгромом під Полтавою.

Мабуть, на початку ХІХ століття порив шведської пасіонарності, який розбурхував європейський континент від часів походів вікінгів, нарешті вичерпався. Від 1815 року ця скандинавська країна не бере участі в жодних військових конфліктах, проводить зовнішню політику невтручання, при цьому зберігши свій нейтралітет під час обидвох світових воєн ХХ століття.

Свого часу позиція позаблоковості мало не стала на заваді для вступу Швеції до Євросоюзу, до якого вона приєдналася у 1995 році під час «четвертої хвилі» розширення ЄС. При цьому, так само, як Велика Британія, Ірландія та Данія, вона зберегла власну національну валюту – шведську крону. Також ця скандинавська держава так і не увійшла до військово-політичного блоку НАТО.

За Індексом сприйняття корупції у 2018 році Швеція посіла четверте місце серед найбільш вільних від цього явища країн. Для порівняння: Україна посіла 120-ту позицію, між Малаві (Південна Африка) і Мальдівами

Дотримання нейтралітету у двох руйнівних війнах дозволило Швеції зберегти і навіть розвинути у той час свою економіку. При цьому, щоправда, існують закиди щодо «заробітків на війні», оскільки шведські корпорації торгували під час Першої світової війни як з країнами Антанти, так і з кайзерівською Німеччиною, а згодом продавали сировину на підприємства нацистського Третього Рейху. Щоправда, порушенням нейтралітету під час Другої світової війни можна вважати й порятунок тисяч євреїв, яким надавали притулок у Швеції.

Економічному успіхові повоєнна Швеція, яка з однієї із найбідніших держав Європи у 1970-му році стала четвертою в світі за рівнем ВВП на душу населення, завдячує не тільки знаменитому плану Маршалла, що підняв з руїн також економіку Німеччини, та «економічному диву» 1950-х, коли міністр фінансів Людвіг Ерхард зменшив податки, провів грошову та податкову реформи і відпустив ціни. Важливим моментом реформ, які призвели до економічного підйому, була специфічна ментальність шведів, особливо відчутна у порівнянні з підходами українців до власного і громадського.

Як свідчать дані міжнародного антикорупційного руху Transparency International, за Індексом сприйняття корупції у 2018 році Швеція посіла четверте місце серед найбільш вільних від цього явища країн. Для порівняння: Україна посіла 120-ту позицію, між Малаві (Південна Африка) і Мальдівами… Не випадково, мабуть, ще сотні років тому ця різниця в методах управління змусила руських послів просити варягів прийти і володарювати, бо «земля наша щедра й багата, та порядку на ній нема».

Золотим періодом для шведів стали 1950–70-ті роки, коли в заможній країні прийшли до влади ліві соціал-демократи, котрі ініціювали реалізацію широких соціальних програм. Саме на цій основі виникло поняття «шведська модель» економіки: держава з власного добробуту забезпечує високі соціальні стандарти для своїх мешканців. Розподіл та збільшення витрат на соціалку ставали все більш популярними.

В Швеції найчистіша вода в світі, з тутешніх річок її можна пити. Саме цьому фактові й присвячено святкове дійство, під час якого проводяться рок-концерти, фольклорні свята, конкурси, спортивні змагання

Щоправда, в останні роки стало помітно, що уряду Швеції все важче зводити кінці з кінцями, витрачаючи на соціальні потреби більше, ніж в змозі заробити держава. Навіть тутешнім соціал-демократам виявилося не під силу поєднати ринкову економіку з соціалістичною системою розподілу.

Досягнувши достатку, шведи не прагнуть до особливих розкошів. Але комфорт своїм громадянам держава гарантує. Наприклад, частка валового внутрішнього продукту, що витрачається на соціальне забезпечення літніх людей, у Швеції найвища в світі. Медичне обслуговування – безкоштовне. На фінансування охорони здоров’я витрачається приблизно 80% податків.

Тут також доволі високий рівень зарплат. При цьому відповідно до нового державного стандарту усі фірми й установи у Швеції переходять на 6-годинний робочий день і 5-денний робочий тиждень.

«Усе життя мені ця країна уявлялась як багате королівство, з високим рівнем життя, з багатими людьми, з багатством навколо. На диво, прилетівши до Мальме, ми нічого цього не побачили. Швидше мали шанс осягнути скандинавську соціалістичну модель у всій її красі. Справді, в місті складається враження, що немає поділу на бідних та багатих. Мабуть, якщо шведи справді багаті, то дуже скромні. Скромні на вигляд будинки, скромні старенькі автівки, яких, до речі, вкрай мало на вулицях. Та й люди доволі скромні. При цьому скандинавської холодності в них не відчув. Швидше навпаки. Схоже, холодне там тільки повітря», – розповідав «МІСТУ» галичанин Володимир Прокопів, який нещодавно повернувся із цієї країни.

Складається враження, що в цій державі основною метою економіки поставили благо людини, а не надприбуток. І хоча номінально країною править монарх, але, всупереч усталеним стереотипам, для нього важливі принципи не самодержавства, а демократії. Зрештою, монархія в Швеції обмежена конституцією і фактично управління державою здійснює прем’єр-міністр та парламент.

Шведську королівську сім’ю тут люблять по-справжньому. У столиці Швеції Стокгольмі усі екскурсії починають від королівського палацу в центрі старого міста (Гамластан). Щодня о 12:00 тут розігрується ефектне дійство зміни варти з військовим оркестром, складними хореографічними постановками та барабанним боєм.

Листівки з королем, королевою, принцами і принцесами продаються в будь-який крамничці. Хоча нинішній король Карл XVI Густав, який править країною вже майже 50 років, ще будучи принцом, у 1972 році викликав невдоволення своїх підданих, оголосивши про намір одружитися із перекладачкою Сільвією Соммерлат – світською левицею, яка мала бразилійсько-німецьке походження. Монарх не підкорився спротиву своїх підданих і зробив так, як веліло серце. Згодом виявилося, що він не помилився: Сільвія стала прекрасною королевою, здобула прихильність та популярність серед шведів і тепер нерідко обганяє в рейтингах найвідоміших шведських політиків.

До речі, величну будівлю королівського палацу, який тепер оглядають туристи, було заново відбудовано після пожежі у 1754 році. Він використовується лише як робоча резиденція короля – сім’я Карла XVI Густава живе в палаці Дротнингхольм, на захід від центру міста.

Серед атракцій, які радять відвідати приїжджим, що бажають насититися духом давньої Швеції, – знаменитий музей-скансен (до речі, перший у світі), в якому просто неба відтворено типове шведське село початку століття: млин, церква, одноповерхові будиночки, усередині яких упереміж з магазинчиками національних сувенірів розташовані діючі склодувні, шкіряні і деревообробні майстерні. Всі «селяни» на території скансена ходять в національних костюмах, а ближче до вечора збираються за кухлем пива і хором співають пісні про свою нелегку селянську долю в центрі Стокгольма.

Запобіжником від дармоїдів у Швеції стала умова для приїжджих – упродовж двох років самостійно стати на ноги і орендувати житло

Поруч є ще один незвичайний музей – «Юнібакен», населений героями казок Астрід Ліндгрен. Біля входу дітей зустрічає Пеппі Довгапанчоха, а Роні, донька розбійника, розповість історію свою лісового життя, не обійдеться й без Карлсона, який, щоправда, в Швеції не такий популярний літературний герой, як в Україні.

Про далекі морські мандри шведських купців та завойовників нагадує музей-корабель «Васса». Спроєктований в XVII столітті досвідченим судновим майстром, корабель був перебудований за особистим розпорядженням короля Густава III, і під час урочистого спуску на воду його поглинула морська безодня. Тільки через триста років, в 1961 році, «Вассу» підняли на поверхню і відновили.

Найбільше туристів до Швеції прибуває в середині серпня і на початку грудня, коли відбувається «Водний фестиваль» і проходить передріздвяний тиждень, що змінюють буденний вигляд Стокгольма до невпізнання.

За оцінками експертів, в Швеції найчистіша вода в світі, з тутешніх річок її можна пити. Саме цьому фактові й присвячено святкове дійство, під час якого проводяться рок-концерти, фольклорні свята, конкурси, спортивні змагання. Його кульмінацією стає «Качина гонка»: заплив 40 тисяч пронумерованих пластмасових качок (такою є емблема фестивалю). Господар птиці-переможця отримує приз – «Вольво-850», який вручають у головному залі Стокгольмської ратуші, куди король з королевою прибувають під звуки фанфар.

Родзинкою різдвяних свят у Швеції стає вручення Нобелівських премій. У Блакитному залі ратуші, де проходить банкет, за півтора сотнею накритих столів збираються монарші особи, інтелектуальна еліта світу, знаменитості. Щороку на дійство спеціальним літаком надсилають квіти з італійського міста Сан-Ремо, де помер Альфред Нобель. До речі, за триста доларів можна придбати квиток на банкет і спробувати станцювати з нобелівськими лауреатами…

У Швеції з давніх часів збереглося так зване загальне право (allemänsrätten) – право людини вільно пересуватися по країні, яке поширюється також на іноземців. У ньому два основних «не»: не заважати і не руйнувати.

Загальновідома толерантність шведів виявляється не тільки у ставленні до людей із різними переконаннями та вподобаннями, але й до довкілля. Саме в цій країні виникли перші національні парки (у 1909 році), завдяки яким було збережено останні унікальні куточки дикої природи в Європі. А в центрі столиці вже понад століття існує Королівський екологічний парк. Мабуть, апофеозом екологічного мислення шведів став феномен Грети Тунберг – дівчинки, яка виступила з різкою заявою в ООН про необхідність зберегти планету для нащадків.

На побутовому рівні шведська екосвідомість виявляється у прагненні до чистоти, порядку та економії природних ресурсів. Найочевиднішою вона є через велику популярність в країні велотранспорту.

«Видається, що шведам автівки взагалі не потрібні або вони їх десь ховають. Мальме стало для мене першим європейським містом з пустими парковками, причому навіть в центрі. Натомість велосипедами місто просто кишить. Здається, на них тут їздять усі – від малого до старого, від робітника до короля. Їздять навіть цілими сім’ями, а велосипедних дитячих візочків ми бачили більше, ніж звичайних. Велодоріжки теж усюди, причому широкі, і пішоходи по них не ходять. Дивує також велика кількість безкоштовних громадських туалетів, кімнат матері і дитини по всьому місту», – ділився враженнями Володимир Прокопів.

Раціональність шведів іноді, щоправда, межує з бездушністю. Скажімо, більшість небіжчиків (90 відсотків) у Стокгольмі кремують, а енергію від спалювання тіл використовують на обігрів будинків.

Разом з тим у Швеції, де населення близько 10 мільйонів осіб і кожен п’ятий – іноземець, дуже терпимо ставляться до представників інших культур. Аналітики стверджують, що останнім часом цьому були економічні пояснення. Мовляв, коли на Близькому Сході та в Північній Африці спалахнула міграційна криза, Швеція прийняла найбільшу кількість біженців у Європі (163 000 шукачів притулку), щоб наситити економіку дешевою робочою силою.

У наступні два роки шведи прийняли ще понад 50 000 іммігрантів. Щоправда,  сподівання уряду не надто справдилися – уже в 2016 році виявилося, що з новачків лише 0,5% взялися за будь-яку роботу. Запобіжником від дармоїдів у Швеції стала умова для приїжджих – упродовж двох років самостійно стати на ноги і орендувати житло. Коли з соціальних помешкань прибульців почали виселяти, у Стокгольмі спалахнули протести. Але правила тут для всіх однакові – у звільнене житло заселяли нових іммігрантів.

«Мальме має славу міста з великою кількістю мігрантів і біженців. Після Берліна це насторожувало, але, як на мене, шведи з цього огляду працюють краще. Якщо у Німеччині просто бродять зграї мігрантів, пристаючи до людей, ходячи в туалет де попало і не прибираючи за собою, то в Мальме, здається, усі мігранти інтегровані в суспільство. В місті відчуваєш себе у безпеці», – говорить Прокопів.

Наразі у Швеції тривають дискусії щодо ставлення до мігрантів, але покарання за прояви расизму дуже суворі. Щонайменше за таке можна втратити роботу, яка тут доволі високо оплачується, – тож є чим ризикувати. Однак з’являються в цій країні і радикальні групи на кшталт «Солдатів Одіна» – антимігрантської та антиісламістської організації, яка діє також в деяких інших скандинавських країнах, розхитуючи тутешні устої толерантності, терпимості та  протестантської релігії своїми закликами згадати давню славу вікінгів та їхніх язичницьких богів…

Довідка

Швеція в Євросоюзі зберегла власну валюту – крону, яка ділиться на 100 ере.

Курс шведської крони до інших валют такий: за 100 шведських крон треба заплатити 315,5 українських гривень, 11,5 доларів або 9,7 євро.
У Швеції не передбачена плата за використання автомобільних доріг. Оплаті підлягає тільки проїзд деякими мостами.

Вартість проїзду дуже різна і становить від 9 крон (0,9 євро) через міст над затокою у місті Сундсваль до 555 крон (54 євро) за проїзд мостом, який з’єднує столицю Данії Копенгаген та шведське місто Мальме.

Подробиці про способи оплати та вартість проїзду для різних категорій транспорту – на сайті https://autotraveler.ru/sweden

Автор: Богдан Скаврон 

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 33

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.