У Франківську вшанували пам’ять Степана Бандери. ФОТО

Сьогодні, 1 січня, в Івано-Франківську вшанували пам’ять Степана Бандери.

На площі біля пам’ятника зібралися духовенство, посадовці, мешканці. У зв’язку з пандемією ходи не було.

Франківці відзначили 112 річницю з Дня народження провідника ОУН.

“Ми починаємо рік з дуже правильної речі: прийти й поклонитись великому нашому Герою – Степану Бандері! Провіднику ОУН, українському політичному діячу, ідеологу, та головне – патріоту України! Це видатна постать, яка вже стільки років викликає дискусії… Але ми точно знаємо, що без таких людей не було б нашої держави! Він уособлює боротьбу тисячі наших бійців минулого й сьогодення… Дуже важливо бути сильним, як він, та пам’ятати гасло: «Бог і Україна – єдині цінності»! – зазначив міський голова Руслан Марцінків.

Посадовці поклали до пам’ятника квіти.

Фото пресслужба міського голови. 

Степан Бандера народився 1 січня 1909 року в с. Старий Угринів, нині Калуського району.

Його батько, Андрій Михайлович Бандера, був греко-католицьким священиком і походив з родини стрийських міщан-хліборобів Михайла і Розалії Бандер.

У травні 1919 року під час наступу польських військ Степан (разом з усією родиною військового капелана УГА Андрія Бандери) був евакуйований до подільського містечка Ягольниці, де родина перебувала до вересня (батько у липні відступив разом з Галицькою Армією за Збруч). Дорогою до Ягільниці кілька днів родина о. Андрія проживала у домі родини Гафтковичів у м. Бучач.

У вересні або жовтні 1919 року Степан Бандера вступив до української гімназії в Стрию, де вчився до 1927 року. У третьому класі (від 1922 р.) він став учасником Пласту; у Стрию був у 5-му пластовому курені імені князя Ярослава Осмомисла, а після закінчення гімназії — в 2-му курені старших пластунів «Загін Червона Калина».

У студентські роки брав активну участь в організованому українському національному житті.

У 1932–1933 рр. виконував функцію заступника крайового провідника, а в середині 1933 р. був призначений крайовим провідником ОУН і крайового коменданта УВО на ЗУЗ. У липні 1932 р. Бандера з кількома іншими делегатами від КЕ ОУН на ЗУЗ брав участь у Конференції ОУН у Празі (так звана Віденська Конференція, яка була найважливішим збором ОУН після установчого конгресу). У 1933 р. брав участь у конференціях у Берліні й Гданську.

14 червня 1934 року, за день до вбивства Броніслава Перацького Бандеру заарештувала, а потім ув’язнила польська поліція і він перебував під слідством у в’язницях Львова, Кракова й Варшави до кінця 1935 року. З 18 листопада 1935 до 13 січня 1936 проходив Варшавський процес, на якому Бандера, разом з 11 іншими обвинуваченими, був суджений за належність до ОУН та за організацію вбивства міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького.

15 жовтня 1959 року в під’їзді будинку на вулиці Крайтмайр, 7, в Мюнхені о 13:05 знайшли ще живого залитого кров’ю Степана Бандеру. Медична експертиза виявила, що причиною смерті була отрута. Богдан Сташинський зі спеціального пістолета вистрілив в обличчя Степану Бандері струменем розчину ціанистого калію.