“Емоції зашкалюють, адреналін бурлить”: як військові проходять гірську підготовку
21 Лютого, 16:30
Поділитись статтею
У 2021 році у Збройних силах України розпочали пілотний курс гірської підготовки для військових. Одними з останніх його пройшли бійці окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс” та морські піхотинці. Хлопці протягом тижня на висоті 1400 метрів рятували товаришів з лавин, вели пошукові роботи, облаштовували собі ночівлю у заметах. Фіналом курсу стало сходження на дві гори Карпат – Петрос та Говерла. Пройшла цей шлях із військовими і команда Суспільного.
Близько 21:00 військові складають пайок на наступну добу. З собою першочергово пакують у газети м’ясо та сало, для профілактики проти вірусів – часник та цибулю. Обов’язково у пакунку будуть також солодощі, сухпайки (це каші з м’ясом), консерви, соки. З досвіду військові знають, саме ця їжа дає енергію та сили. Кажуть, що попри холод, апетит завжди є.
Поки всі досипають ще у теплі, один з військових прокидається о четвертій годині ранку, він готує сніданок. У меню – омлет з м’ясом, чай, кава та солодощі. Поїсти вранці радять всім задля енергії. Інші хлопці прокидаються о п’ятій годині ранку. У всіх година на сніданок та збори і вже о шостій інструктор дає останні настанови перед підйомом на 1400 метрів. Нам видають лижні палки та ліхтарі. Військові ж собі поскладали 15 кілограмові рюкзаки і з такими наборами ми вирушаємо в дорогу. Нас супроводжує темнота, дощ, промоклі ноги. Чим вище до вершини, тим частіше змінюється погода.
На вулиці поступово світає і в цей момент з’являється мотивація йти вгору, перед нами відкриваються надзвичайні краєвиди. Тепер можна роздивитись засніжений ліс та гірську річку.
Через годинну перша зупинка. У хлопців настрій позитивний. Кажуть, що йти легко і весело.
“Мене запрошують на шашлик, а потім ми підіймаємося по якихось схилах, що літом, що зимою. Ми гірсько-штурмова бригада, якщо в нас будуть стички в горах ми вже будемо підготовлені. Вже 5 років в цій бригаді, ходимо в гори щомісяця”, – розповідає військовий Ігор Худобородов.
Зупинка недовга, майже одразу ми рушаємо далі. Вже під час процесу підйому питаємо у одного з військових, навіщо потрібна така підготовка у Карпатах.
“Ми знаємо, що на Сході України немає гір, але є терикони. Одне з призначень гірсько-штурмових бригад — ведення бойових дій в урбаністичній місцевості, де висотні будівлі, багатоповерхівки, де можна відпрацьовувати штурм будівель. Група військовослужбовців вони притираються, більше довіряють один одному. Колектив більше здружується, підставляють один одному плече. І це відповідно у зоні проведення операції об’єднаних сил позитивно впливає на військовослужбовців. Не можна відкидати і такий момент, що це є психологічною реабілітацією,” — пояснює військовий Петро Бойчук.
Ми на висоті 1400 метрів, спершу у нас обід. Хтось їсть сухпайки, бутерброди, інші “Мівіну” та солодощі. Розігрівають їжу на маленьких газових примусах. Тут п’ємо каву та чай. А оскільки воду з собою не брали, тому топимо сніг. Від води з-під крана чи з пляшки нічим не відрізняється. Тож маємо змогу насолодитися чашкою кави і споглядати краєвиди.
Під снігом, хлопці намагаються самостійно вибратись, але без допомоги — це нереально. На питання чи холодно у сніжній ямі, військові відповідають — ні, але моторошно.
“Це більше психологічне випробування. В середньому людина, яку знаходять упродовж 15 хв після потрапляння в лавину, виживає 90%. Годинне перебування в сніжній лавині 10%” – говорить Микола Шевяков, головний спеціаліст “Курсу гірської підготовки”.
Після занять військові облаштовують снігові печери. В цих кімнатах вони проведуть наступну ніч. Спершу обирають локацію, це місце має бути з великою купою снігу. Копають по троє протягом чотирьох годин.
День 2. На висоті 1400 метрів підйом о 6:00 ранку. Далі сніданок і сходження на гору Петрос. Це четверта за висотою гора в Українських Карпатах, вона сягає 2020 метрів. О восьмій годині ранку чоловіки почали сходження. Вже за три години вони на вершині. Поки військові йшли на вершину, у цей час в Колибах, де ми зупинились, готується обід. У меню сьогодні бульйон з куркою та макаронами. Тепла страва необхідна, щоб військові могли зігрітись після ночівлі і підйому.
О 14:00 чоловіки повернулись до тимчасової домівки. За обідом, ділились емоціями від вершини, та ночівлі у снігових печерах. А ввечері почалась підготовка до наступного сходження. Завершальне завдання – підйом на Говерлу. З собою збирають спорядження – кішки, які одягнути на взуття, у випадку якщо буде слизько, військові окуляри, баф, светр. Перед сном обов’язково розповідають анекдоти.
День 3. Заради підйому на Говерлу всі прокидаються о четвертій ранку. За годину – вирушають. Загалом сходження зайняло майже 5 годин. Місцями через калюжі, під дощем. Разом з військовими гірсько-штурмової бригади курс гірської підготовки проходили троє морпіхів.
Сходження на Говерлу тривало майже 5 годин. Висота – 2061 метр. Підйом завершується колективною фотографією та вигуком “Слава Україні! Героям Слава!”. Спуск простіший і вже по снігу. Всього зайняв приблизно чотири години. Морпіхи нам розповідають, що враження від гір вистачить на рік, але море на вершини не готові проміняти.
О 13:00 військові повернулись до Колиби, тут їх вже чекає МАЗ, який привіз у понеділок на заняття. Близько 15:00 ми вирушаємо додому. Одні в казарми, інші у власні будинки, а ми у Київ. Через три місяці у військових починається весняний курс, вони будуть лазити по скелях. Після успішного проходження двох курсів отримають посвідчення “Альпініст України”.
Поділитись статтею
