Християни східного обряду відзначають Великдень – традиції

Великдень – це одне з найбільших, після Різдва, християнських свят. Воно присвячене Воскресінню Ісуса Христа.

В ніч проти Великодня люди йдуть до храму на всеношну. Вважалося за велику честь для тих, хто прийшов на всеношну, не заснути. Відомий український етнограф у книжці “Місяцелік” пише про те, що побутувало повір’я: якщо в цей час спить господар, то виляже пшениця, а коли господиня — льон; дітей заохочували в такий спосіб: якщо не проспиш всеношної, то неодмінно знайдеш кубло дикої качки, інформує “ТСН”.

Започатковується обряд удосвіта звісткою священника “Христос воскрес!”. Після врочистого обходу храму починали святити паски та крашанки. Потім люди розходилися по домівках, щоб сповістити про велику радість, вітаючи одне одного: “Христос воскрес!”, а їм відповідали: “Воістину воскрес!” і цілувалися тричі.

Найпершими верталися з всеношної дівчата:  “Як за нами люди йдуть додому, — казали одна одній,— так би за нами й свати йшли!” Умившись з крашанками, щоб рум’яними щодня були щоки, сідали за стіл. Господар зі свяченої паски обрізав з трьох боків скибочки, приказуючи: “Бог-отець, Бог-син і Бог-дух святий”. Ці окрайці тримали до закінчення свят і віддавали худобі. Далі гралися крашанками.

Загалом Великдень — родинне свято, а тому в гості майже не ходили. Лише молодь по обіді збиралася в центрі села, і дівчата водили хороводи, а підлітки, набравши крашанок, гралися. Крім того, дівчата заздалегідь готували писанки й дарували тим хлопцям, до яких лежало серце.

Прислів’я та приказки:
Не кожен день Великдень, а хліб — не паска.
Де той у Бога Великдень, а він уже з писанками та крашанками.
На Великдень перший раз закує зозуля.
Де вовк на Великдень зачує дзвони, то буде цілий рік крутитися.