У Болехівській громаді довгожителька відзначила 100-річчя

Народилася Катерина Михайлівна 26 травня 1921 року у селі Сукіль. Була єдиною дитиною в звичайній селянській сім’ї, де знають ціну тяжкої праці на землі. Закінчила 7 класів школи. Своєї сім’ї не мала, проживала з батьками. Однак рано залишилася сама, спочатку померла мама, а у 1964 році й батько. Довго господарювала сама, а відтак прихильна доля розпорядилася по-іншому. Поруч з жінкою поселилася донька її племінника Надія, яка одружилася у родині Заляско, що мешкала у сусідньому обійсті. З того часу Надія опікується бабусею, доглядає за нею та допомагає у всьому.

Нез­ва­жа­ючи на по­важ­ний вік, юві­ляр­ка енер­гій­на, сильна духом людина, сповнена оптимізму та щирості. Вона вміє радіти життю і сво­єю жит­тє­вою си­лою на­ди­хає ото­чу­ючих, а невдачі сприймає лише як випробування долі, які потрібно пройти з гідністю.

Жінка має добру пам’ять, слух, без проблем читає без окулярів. Через хворі ноги уже два роки пані Катерина самостійно не може поратися на гос­по­дарс­тві, але досі дуже любить квіти, які і нині прикрашають її обійстя.

У свої 100  років ювілярка може похвалитися великою колекцією домотканого лляного полотна, яке власноруч виготовляла, починаючи з вирощування та обробляння льону, аж до самого ткання.

А своїм секретом довголіття називає щиру молитву та віру у Бога, любов до батьків та ближніх, які продовжують життя. Вона закликає творити добро, адже воно завжди повертається сторицею!