Як багатодітна родина ромського пастора займається благодійністю

“За добрі діла Господь нагородить”. Так вважають у ромській сім’ї Івана і Клари Балогів. А родина немаленька – 10 дітей і 40 онуків. Живуть в Ужгороді, у мікрорайоні Радванка – компактному поселенні ромів.

Іван – пастор баптистської церкви «Авен Езер». Також чоловік працює соціальним працівником і допомагає малозабезпеченим родинам у скрутному становищі. Турбується про нужденних і Клара. Жінка щодня випікає хліб для бідних жителів ромської громади.

Хліб від серця

У будинку Балогів відчутно аромат свіжоспеченого тіста. Клара зрання порається на кухні. В хід йде кожна кастрюля та миска, а посудина з борошном настільки велика, що не поміщається на кухонній тумбі.

Замішує тісто господиня дому вручну: швидко, але вправно. Кларині руки автоматично знають скільки олії, цукру і дріжджів потрібно додати у місиво.

Займатися благодійністю родина розпочала у 2002 році. Ідея нагодувати бідних прийшла до пастора Івана Балога у День молитви за сиріт:

Я проповідував у той день онлайн у фейсбуці, але духовно не нагодуєш.  Люди голодують і моя проповідь їм нічого не дасть. Ми сім’єю тоді скинулися грошима і приготували їжу для 30 бідних сімей. Котлетки, картоплю. Потім хліб спекли, потім булочки. Закупили одяг з гуманітарки і роздали бідним.

Тепер сім’я Балогів старається щодня роздавати хліб малозабезпеченим місцевим жителям. Виняток – коли закінчуються гроші. Або не встигають купити муки. Мішка борошна вистачає на 2-3 дні.

Поки Клара зайнята випічкою, чоловік розповідає, що жінка може і цілу ніч працювати: пече до рання, потім знову замішує тісто, розливає його у формочки і в духовку.

 Нещодавно зайшов на кухню, а жінка плаче. Я питаюся, що сталося. А вона: “Духовочка зламалася, як я тепер буду пекти хліб діткам?”. Я її заспокоїв. Потім виклав у фейсбук оголошення, що потрібна духовка. На днях нову нам подарував канал “21 Ужгород”. Вони про нас програму знімали колись, побачили оголошення і захотіли допомогти.

Подружжя разом 38 років. Коли одружилися, Івану було 15 років, а Кларі – 17.  Пара пишається, що всі 10 дітей отримали освіту. Старші діти працюють, мають свої сім’ї і будинки.

Іван з гордістю викладає на стіл родинні нагороди. Серед них “Орден кохання” і “Мати-героїня”.

 Клара – перша ромка в Україні, яка отримала звання “Мати-героїня”. А в нас на Закарпатті мою дружину називають Мати Тереза. Вона свою пенсію не бачить. Тих 2600 гривень віддає на благодійність діткам, на продукти, щоб хліб спекти. Вона сподівається на те, що Господь нагородить її за добрі діла на небесах. —   поки чоловік хвалить дружину, Клара скромно посміхається і опускає очі. —  У неї освіти немає, але моя жінка все життя чесно робила. З 15 до 50 років пропрацювала на одній роботі. Двірником. Писати і читати українською не вміє. Знає ромську і російську. Чому російську? Бо в часи Радянського Союзу розмовляли і настанови давали російською.

Родину Івана Балога знають і поважають не тільки роми-сусіди. Чоловік тішиться, що зміг зруйнувати певні стереотипи в інших щодо жителів міста ромського походження.

“Циган – це не національність. Слова “циган” у перекладі – брехун, а ром це вже національність.

Такі ромські сім’ї, як моя, показали позитив про нашу націю. Деякі роми показали себе з негативної сторони. Дійсно, є що крадуть. Це впливає на репутацію чесних і справедливих ромів. Але, знаєте, поки один краде, інші 300 ромів працюють. Замітають зранку вулиці, сортують сміття.

 У біді не залишають

Іван Балог працює соціальним працівником Департаменту праці і соціального захисту Закарпатської області. Допомагає переселенцям, матерям-одиначкам. Підказує, як отримати пільги, субсидію. Чоловік ділиться, ромам, як і українцям, буває складно знайти роботу чи отримати матеріальну допомогу.

 Якщо більше 35 років і немає страхового стажу, то статус безробітного не дають і допомоги по безробіттю не отримаєш. Якщо не маєш атестата про закінчення школи, на біржу не візьмуть. В нас багато ромів, які не мають спеціальності чи навіть паспортів. Вони змушені шукати будь-яку роботу. Є такі нахабники, що обманюють ромів: за важку працю давали занижену зарплату. Він цілий день копає траншею, а йому 200 гривень дають. В сім 5-6 дітей, як йому прогодувати їх?  А матерів-одиначок взагалі на роботу брати не хочуть.

Ще кілька років тому для ромської громади гострою була проблема паспортизації, або як кажуть, – “документування”. За словами ромського діяча, зараз ситуація покращилася, у тому числі, завдяки Івану Балогу та голові об’єднання ромів Ужгорода Мирославу Горвату. Вони і тепер допомагають місцевим жителям зробити паспорт, ідентифікаційний код.

 У Радянському Союзі роми їхали на заробітки в Оренбург, там народжували. Діти росли, а документів не робили. Повернулися додому не маючи жодних документів. А зараз без паспорта нікуди не візьмуть.

Допомагають оформити документи і ромські соціально-медичні посередники та посередниці. Вони полегшують та зміцнюють стосунки між громадою і державними установами. Також посередники вказують на факти прихованої дискримінації та зневажливе ставлення до ромів.

У Європі посередництво – це один із методів, який використовується, щоб нівелювати нерівність у доступі ромів до медичного обслуговування, працевлаштування та якісної освіти. Наразі Державна службу України з етнополітики та свободи совісті працює над Стратегією ромської інклюзії на період після 2021 року. Такий документ має врегулювати статус ромських посередників та посередниць у громадах.

Через церкву до освіти

Із-за дверей визирає донька Івана і Клари. Дівчина уважно слухає, про що розповідає батько. Після недовгих вмовлянь заходить до кухні. Звуть дівчину Леся. Вона небагатослівна та розповідає, що вчиться на швею в училищі.

Іван додає, що коли дочка закінчить навчання, зможе шити одяг для малозабезпечених сусідів. А поки Леся зайнята передвесільними клопотами – 1 серпня виходить заміж. Майбутній чоловік – напів ром. Зустрічаються молодята 4 роки і вибір доньки сім’я схвалила.

“Дівчині має бути 18 років, тоді вже весілля.  Розпишуться, отримають благословення у церкві, бо у нас не вінчають. І тоді створять свою вже сім’ю”, – ранніх шлюбів Іван Балог не підтримує. Та чоловік не спростовує, що досі є поселення ромів, у яких практикують одруження дітей: “Ви поїдьте у село Королево Закарпатської області. Там 10-12 років дитина вже заручена. З 10 років дівчинка не має права кудись піти, а у 12 років видають заміж”.

Та є традиції, які Балоги дуже люблять.

 Я стою за свою націю. Люблю свою націю і горджуся, що я ром чи там циган. Я не соромлюся цього слова. Це моя гордість, мої традиції. В мене внучки танцюють наші традиційні танці, співають, мають одяг ромський. Я на баяні граю.  Написав 78 пісень і зараз ці пісні усюди співають не лишень роми.

У себе, у мікрорайоні Радванка, Іван через церкву сприяє тому, щоб деякі застарілі ромські традиції відходили. Старається і змінити ставлення до освіти.

“Я ходжу по домах, на службі розповідаю, дитина, яка не ходить до школи, немає успішного майбутнього. У мене всі діти закінчили школу, тому мені ніхто не скаже, а чому ти своїх дітей не вчиш?

Зараз до освіти більш позитивно почали роми ставитися ніж 10 років тому. Десь 70% хочуть, щоб їх діти вчилися, здобували вищу освіту. Інші 30% – це неблагополучні родини, самотні матері. В цих сім’ях не вистачає грошей, нема що одягнути, яка тут школа… Але є і українські школи, які не хочуть брати дітей ромської національності. В Ужгороді є дві школи, роми вчаться: на Радванці одна, і ще одна в іншому районі.

Я зацікавлений у тому, щоб усі роми вчилися. Хочемо на базі церкви відкрити для ромів за 50 років школу, щоб навчити їх читати і писати.

Родина Балогів збудувала церкву власними зусиллями у подвір’ї одного з Іванових синів. Тепер щонеділі у невеличкому приміщенні збирається кількадесят ромів-християн.

У церкві гамірно і людно. На службу прийшли переважно жінки і діти. Для всіх не вистачає стільців, та це не проблема – стають позаду.

Служба більше нагадує розмову з близькими людьми. Пастор цитує фрагменти Святого Письма. Переповідає біблійні сюжети, притчі. А ще чоловіки багато співають. Душевно виконують національні пісні.

Потім Іван кличе до себе ромку з двійнятами. По черзі благословляє діток, бо вірить, що хрещення має бути вже у дорослому свідомому віці.

Після настанов пастора люди не спішать розходитися. Збираються компаніями, та з жартами обговорюють останні новини.

Матеріал створено у рамках проєкту «Різноманітна Івано-Франківщина. Робота з медіа», який реалізовує Івано-Франківська обласна організація «Молода Просвіта» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».