На Прикарпатті науковці виявили рідкісного звіра — земляного песика

З його слів, сліпак подільський або земляний песик занесений до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи, Європейського червоного списку і до Червоної книги України як недостатньо відомий вид.

Раніше їх було багато. Земляний песик — це народна назва. Його так кликали люди, коли цей песик був широко поширений. Їх знищували, вважали шкідниками. Доборолися до того, що він повністю зник, — пояснює Володимир Бучко.

За його словами, вперше про цю тварину на землях Прикарпаття написав польський дослідник-натураліст Роман Кунце на початку 30-х років ХХ століття. Пізніше дослідник Вєжейський писав, що на Поділлі люди називають цю тварину “земляним щеням”.

Я його шукав майже 16-20 років. Просто мріяв знайти. Восени побачив на Касовій горі кротовини в землі й зателефонував до спеціаліста, який займався цим видом. Науковець працює в Інституті зоології в Києві. І він сказав, як провести розвідку, дослідження, — розповідає Володимир Бучко.

Київський колега порадив зняти верхній шар кротовини, знайти вертикальний основний вхід до нірок цієї тварини й виміряти його діаметр.

Але нам пощастило: коли ми відкрили, тварина одразу відчула зміну клімату, що щось не так, і прибігла. У мене була відеокамера в руках, і я одразу відзняв цю тварину. Вона почала одразу закривати вхід ґрунтом, — говорить Володимир Бучко.

Заступник директора Галицького національного природного парку каже, одразу зрозумів, що бачить земляного песика.

Він — більший за крота, голова широка, дуже сплюснута і немає очей. Очі редуковані. Вони йому й не потрібні під землею. У нього все пристосоване, щоб жити під землею. Він навіть не копає, як кріт. У нього лапки — малесенькі, коротенькі. Кріт копає передніми лапами, а він прогризає. У нього добре розвинені довгі верхні різці, — розповідає Володимир Бучко.

На його думку, щоб зберегти цей вид, треба землі, де живе земляний песик, робити заповідними.