Франківські актори зіграли виставу “Нація” в укритті драмтеатру. ФОТО/ВІДЕО
16 Березня, 20:15
Поділитись статтею
16 березня у бомбосховищі Франківського драмтеатру актори зіграли драму-реквієм “Нація”. Це — вистава за однойменною книгою Марії Матіос, у якій розповідається про прихід радянської влади на землі Західної України.
Про те, наскільки важливим, на думку глядачів та акторів, є театр і його глядачі під час війни, як подбали про безпеку людей, які прийшли подивитися виставу “Нація” — читайте у репортажі Суспільного.
Перед початком вистави працівники драмтеатру готують імпровізовану сцену, яку розмістили у підвалі.
Акторка Олеся Пасічняк грає у виставі Душу баби Юстини, яка звертається до українців та розповідає, як жити за Божими законами.
“Знаєте, якесь таке передчуття, що ти не просто гратимеш виставу, а ніби є зв’язковою з потойбіччям. Розуміємо, що твориться нова історія, але дуже хочеться вірити, що вона буде лише позитивною”, — говорить Олеся Пасічняк.
До вистави залишається декілька хвилин. Глядачі поступово заповнюють залу. Розміститися їм допомагають працівники театру. Прийшла подивитися “Націю” і Юлія Шиленко. Жінка розповідає, що п’ять днів тому переїхала з Києва, де працює головною хранителькою фондів Національного музею Тараса Шевченка.
“Людям це дуже потрібно, бо ми зараз — у депресії, у переживаннях, у роздумах, у важкому стані. Тому відвідування вистави, коли ми всі разом тут, – це трохи нас повертає до життя, в якому ми були раніше: заспокоює, надихає, надає додаткових емоцій, бо зараз інформація довкола руйнує людину. Нам треба боротися, нам треба бути міцними, і театр – це те, що нас зараз рятуватиме”, — говорить Юлія Шевченко.
Актор драмтеатру Іван Бліндер каже, що такі вистави — це те, що зараз може допомогти зібрати людей докупи.
“Це — для того, щоб не те, що не думати про війну, а зосередитися на тому, що ми є: у нас є культура, пісня, мова. Ми за це зараз стоїмо”, — каже Іван Бліндер.
Актриса драмтеатру Надія Левченко розповідає, що зараз у неї як в акторки — два фронти.
“Один — творчий, де я можу своєю майстерністю допомогти людям трохи відволіктися від подій або навпаки — більше заглибитися, зрозуміти й віднайти через біль додаткові сили на те, щоб боротися. Другий фронт – людини, яка може допомогти, чим може”, — поділилася Надія Левченко.
Приміщення, у якому актори тепер грають вистави, — машинна зала обласного драмтеатру. Декілька років тому працівники облаштували її для показу “Гамлета” і “Ромео та Джульєтти”. Після повномасштабного нападу росії на Україну його використовують як укриття, розповідає директор драмтеатру Ростислав Держипільський.
“Переселенці, які приїжджають сюди, сидять у домівках, чекають: буде бомбардування чи не буде. Їх треба чимось займати, лікувати психіку, в доброму розумінні, допомагати. Мистецтво завжди було одним з найкращих ліків”, — каже генеральний директор драмтеатру.
З його слів, якщо під час вистави пролунає сигнал повітряної тривоги, її зупинять.
“Одразу ж наші актори “перетворюються” на охоронців. У нас є рації. Хлопці швидко біжать до виходів, запускають людей. Ми всі маємо пов’язки “Рух опору. Франківський драмтеатр”, ми контролюємо ситуацію. Закінчується тривога, дехто виходить, а ми продовжуємо виставу”, — пояснює Ростислав Держипільський.
Поділитись статтею
