Прикарпатські волонтери приготували на фронт 10 тисяч порцій сухого борщу
13 Травня, 20:46
Поділитись статтею
10 тисяч порцій сухого борщу упродовж місяця виготовили та відправили бійцям на фронт волонтерки з Прикарпаття. Така ініціатива належить Людмилі Дорошенко.
Спершу жінка налагоджувала процес та виробництво вакуумованих заготовок страви зі своїми сусідами та друзями. Тепер, розповідає Людмила, разом із ними волонтерять вимушені переселенці та матері українських захисників, пише Суспільне.
Польову кухню з усім необхідним обладнанням волонтерки розгорнули на подвір’ї приватного будинку. На ній і виготовляють сухі борщі для українських захисників. Інгредієнти для цієї страви використовують традиційні – картоплю, буряк, моркву, капусту, м’ясо та зелень. Спершу всі овочі чистять та нарізають.
Волонтерка Наталія Веселовська розповідає, що допомагає на кухні із самого початку. З її слів, щоб вдосконалити смакові якості страви, жінки спершу багато експериментували.
“Одного вечора до мене прийшла Люда Дорошенко з усім набором для борщу. І ми пробували нарізати овочі різними шматками. Ми пробували потерти, кубиками й це все висушити. Наступного дня дегустували, пробували, яке і що на смак. Що висохло гарно, що ще має висохнути. Тобто це був шлях таких проб, помилок. І коли ми вже спробували перший борщ, поміркували, як його можна удосконалити”, — розповідає Наталія Веселовська.
Після того, як овочі почистили та порізали тоненькими скибками або шматочками, їх ставлять сушитися. Деякі інгредієнти жінки додатково відварюють, наприклад, картоплю та м’ясо. Процес сушіння займає до 12 годин. Далі підсушену моркву, картоплю, буряк та м’ясо упаковують. За кожен інгредієнт відповідає одна людина. Для прикладу, волонтерка Ірина Мартинюк зважує суху курятину та додає її до пакетика. Аби борщ був наваристим, жінки додатково перемелюють підсушені овочі та змішують їх зі спеціями й зеленню. З однієї заготовки виходить до семи порцій борщу, термін придатності якого – три місяці.
“У мене син — теж на передовій. І знаєте, коли він просив мене щось передати, це було сало, часничок і борщик. Хлопці — дуже задоволені й відгуки позитивні. І з різних напрямків передають подяки. Направду, їм подобається і корисна страва”, — пояснює рішення волонтерити Ірина Мартинюк.
Найстарший серед помічників — Іван Дорошенко. Йому 80 років. Він допомагає жінкам доглядати за кухонним приладдям, аби воно постійно було справним. Чоловік розповідає, долучився до цієї ініціативи, адже знає, наскільки важливо підтримувати військових.
“Я ж — у минулому солдат, знаєте. Я це відчуваю. Коли ми шукали шматок хліба або ще щось поїсти. Тому з великим натхненням хочеться працювати, хочеться допомагати дівчатам — ножі погострити чи щось подати, чи щось принести, все-все. Тому я працюю разом з ними”, — каже Іван Дорошенко.
Усе необхідне устаткування для приготування сухих борщів волонтерки купували самі. Продуктами допомагають місцеві жителі та підприємці, розповідає ініціаторка ідеї Людмила Дорошенко. За її словами, з кожним днем господині отримують усе більше замовлень. Однак для розширення потужностей виробництва, каже Людмила, потрібне просторе приміщення, оснащене необхідним обладнанням. Адже того, що волонтери мають зараз, недостатньо.
“Ми відправляли в Ізюм, Гостомель, Бучу, Ірпінь. Власне, також — тим волонтерам, хто розбиває польову кухню і не має часу готувати борщ. Насамперед відправляємо на передову. Нам також потрібна ще й фізична допомога. Щоб люди приходили й допомагали. Як і ми, так і сусіди, всі живі люди, кожного дня тут працюємо. І розуміємо, що люди “повигоряють”, адже в кожного є і свої справи. Нам потрібні й продукти, ми охоче приймаємо те, що люди привозять”, — розповідає Людмила Дорошенко.
Хоч борщ має і не зовсім звичний вигляд, та на смак, запевняють волонтерки, він традиційний. Вакуумовані заготовки достатньо залити окропом, почекати 15 хвилин і воїни зможуть поїсти гарячих страв навіть на лінії фронту.
Поділитись статтею
