Херсон чекає деокупації: активістки розповіли, що відбувається у захопленому місті. ФОТО

Через відсутність зв’язку з окупованою територією та блокадою Херсону російськими військами, про життя міста надходить все менше інформації. Але область залишається проукраїнською, а люди чекають на прихід ЗСУ.

Про це розповіла голова ГО “Молода Просвіта Прикарпаття” Євгенія Бардяк під час пресконференції, ініційованої організацією спільно з активістками, які два місяці жили в окупованому Херсоні, а зараз перебувають на Прикарпатті.

“Не маючи змоги якось по-іншому впливати на місцеве населення, окупанти вдаються до репресій та залякувань. Показовим випадком стало нещодавнє викрадення місцевого священника. Припускаю, його відпустили тільки через публічний розголос, який підняли по всій Україні і не тільки. Я писала про цей випадок у листах до міжнародних інституцій, таких як ОБСЄ тощо. Поки ми публічно говоримо про злочини росії, вдається зупиняти хоча б якусь частину звірств окупантів у Херсоні”, – наголошує Євгенія Бардяк.

Окупація Херсону фактично відбулась 1 березня, а до того точилися жорстокі бої навколо міста. Як тільки росіяни зайшли в обласний центр, одразу заблокували поставку продуктів харчування, медикаментів та не дали жодного зеленого коридору людям, які хотіли виїхати на підконтрольну Україні територію. Вантажі з гуманітарною допомогою й досі не пропускають на Херсонщину. Про це розповідає Наталія Чермошенцева – керівниця волонтерського центру “Гідність”, громадська активістка з Херсону, яка підтримує рідне місто будучи на неокупованій території. Зараз через велику продовольчу кризу багато людей намагаються виїхати, ризикуючи життям.

“У перші дні боялися виїжджати, бо людей й машини розстрілювали. Розраховуватися за продукти готівкою у місті неможливо. Гуманітарну допомогу відправляють на склади в Одесі та Миколаєві. Це все неофіційні коридори, зроблені небайдужими людьми та волонтерами. Так, нещодавно везучи вантаж загинув наш друг”, – розповідають волонтерки.

Яким чином до Херсона доставляють допомогу волонтери не діляться, адже ця інформація може коштувати людям життя. Так, один з волонтерів на блокпості врятувався лише через те, що недалеко почалися обстріли й окупанти налякалися.

На Херсонщині дуже часто викрадають людей. Так, в першій хвилі викрадали учасників АТО й правоохоронців. Вони мали списки й шукали людей. У другій хвилі – волонтери й журналісти, пізніше почали викрадати посадовців, голів ОТГ та сільських старост. Ті, хто не погодився на співпрацю з окупантами – закатовані й перебувають в медзакладах або досі в полоні. Зараз, кажуть активістки, в місті просто зникають люди, які ходять по вулицях. Затримують всіх – чоловіків, які переходять блокпости, людей, причетних до акцій протестів тощо.

“Перед тими, хто залишився в Херсоні виникає дилема: або втекти й опинитися в безпеці, або залишитися для забезпечення життєдіяльності міста й кожного дня ризикувати життям. Так, вчителі забрали зі школи ноутбуки, аби окупанти не мали доступу до інформації. Ми просили МОН відключити базу з даними про вчителів та учнів, адже це становить для них велику небезпеку”.

Виконавча директорка громадського центру “Нова генерація” Оксана Глєбушкіна та експертка цього ж центру Ольга Жукова прожили два місяці в окупованому Херсоні, а на даний час перебувають в Івано-Франківську. За їх словами, тиск з боку окупантів на місцеву владу зростає. Однак росії не вдається встановити свій режим та сформувати повноцінні органи влади чи укомплектувати комунальні підприємства “своїми” кадрами.

“Були спроби окупантів підготувати референдум, але вони провалилися через опір місцевої влади та жителів області, які не йдуть на співпрацю, – розповідає Оксана Глєбушкіна, – Херсонська міська рада залишалась під українським прапором до 25 квітня. Зараз міська рада теж захоплена, а наші представники місцевої влади, хто залишився в Херсоні, працюють дистанційно”.

Аби хоч якось допомогти тимчасово окупованому Херсону волонтери радять просто не забувати про херсонців.

“Зараз дуже важко пояснити людям, які не живуть в окупації як це, жити в Херсоні. Коли пишуть просто “ви там тримайтесь” – це як ніж у серці. Зрозуміти людину яка живе в окупації дуже важко. Були заклики “підніміться херсонці”. Ми ставили собі питання:  підійматися з чим? Мітлою? Не забувайте про Херсон. Підтримайте херсонців грошима, пересилайте їм на картки, якщо впевнені в них. Люди мають мати альтернативу аби не звертатися до окупантів”.

Окрім активісток з Херсону, до Франківська переїхали й деякі підприємці. Зокрема, власник херсонської кав’ярні “Prostir coffee” Костянтин Дудченко. Перевезти бізнес чоловіку не вдалося, але й працювати на окупантів і створювати їм картинку мирного життя теж не міг. Єдине, що Костянтину разом з дружиною вдалося забрати – був робочий планшет. А далі вже у Франківську відкрили заклад з ідентичною назвою, що й у Херсоні. За легендою херсонська кава росте в херсонських кавунах, саме тому вона така смачна.