Як травматологиня з Луганська рятує життя людей у пам’ять про загиблу матір

Лікарка-травматологиня з Луганська Оксана Мироненко двічі залишала дім через вторгнення російських військ в Україну. У 2014 році жінка переїхала на Київщину, а у березні 2022 — до Івано-Франківська. Тут жінка продовжила займатися лікарською справою та оперує поранених бійців.

Про те, як родина рятувалася від окупантів та як облаштовувалася у новому місті, лікарка розповіла кореспондентці Суспільного.

До 2014 року травматологиня Оксана Мироненко разом з чоловіком працювали в лікарні в Луганську. Рідне місто подружжя не покидало до останнього. Однак, за словами Оксани Мироненко, після кількох місяців життя в окупації родина вирішила переїхати. Тоді прихисток вони знайшли в Бучі, але там війна застала їх знову.

Чоловік був на роботі, а я — вдома з дітьми. Бахнуло вранці. Я прокинулася і подумала: “Та невже?” Я не боюся війни з 2014 року, але все одно — це неприємно. На третій день, коли в Бучі вже тривали бойові дії, зникла електрика і стало холодно, я подивилася на своїх дітей. Ми їх ховали на першому поверсі, робили їм халабуди із матраців. За дітей було страшно, — пригадує Оксана Мироненко.

Наприкінці лютого жінка з чоловіком та дітьми переїхали з Бучі до Києва. Евакуюватися намагалися й батьки жінки, але їхнє авто обстріляли російські військові. Мати Оксани загинула, а батько отримав поранення. На початку березня Оксана Мироненко оселилася разом із родиною в Івано-Франківську. Зараз вона працює у приватній клініці на Прикарпатті. Тут жінка оперує та лікує поранених бійців.

У тилу я маю робити щось корисне для країни, для бійців, для поранених людей. Якщо в мене є навички та сили, то я маю допомагати людям. Якщо реально потрібна допомога, я зроблю все можливе, навіть часто неможливе, аби допомогти. У мене вже є команда: хтось теж переїхав, хтось — місцевий. Ми щодня працюємо зранку до ночі, у вихідні для того, щоб Україна перемогла, — розповідає лікарка.

Крім лікарської справи, жінка займається волонтерством. За словами Оксани Мироненко, вона створила благодійний фонд і разом з іншими волонтерами допомагає знайти житло тим, хто через війну втратив власну домівку.

Ми домовилися з лікарнями. Департамент охорони здоров’я теж пішов нам назустріч. Ми кладемо цих пацієнтів у медустанови. Їм важко після кількох місяців життя у підвалах, під обстрілами, в жахливих умовах, в антисанітарії та без медикаментів. Людей у лікарні стабілізують, надають допомогу. Поранених ми оперуємо у Лисецькій лікарні. Потім деяким пацієнтам, коли їм стає краще, шукаємо житло, — сказала Оксана Мироненко.

Жінка розповідає, що планує оперувати пацієнтів й у Києві. Переїжджати з Івано-Франківська та залишати розпочату тут волонтерську справу вона не буде. Каже, й надалі рятуватиме людей у пам’ять про свою загиблу маму.