На Прикарпатті відтворили соляні шляхи Галицького князівства і запрошують до них долучитись туристів

Моторні парубки у середньовічному вбранні ледве тягнуть до човна мішок. У ньому “біле золото” – так у давнину називали сіль.

Дійство починається у Калуші, майже у кожному селі довкола, кажуть історики, колись видобували сіль. Навіть сама назва міста походить від слова “калюша” – джерело із соляною ропою. Мішки з «білим золотом» парубки вантажать у човен, аби відвести на продаж. Це театралізоване дійство, яке невдовзі презентуватимуть туристам.

Спершу Лімницею, потім Дністром і до Галича – так возили сіль 500 років тому. Таким буде і сучасний туристичний маршрут, фінальна локація обрана недарма. Це нині Галич маленький райцентр, а колись був багатющою столицею Галицько-Волинського князівства. Не в останню чергу завдяки торгівлі сіллю.

Якщо в Галичі у княжі часи було 30-40 тисяч населення. То в Парижі та Лондоні 15-20. В Галичі було 30 церков, це побудували небідні люди. На чомусь вони мали збагатитися? Торгівля було те, на чому вони збагачувалися, – розповідає завідувачка відділу Національного заповідника “Давній Галич” Марія Костик.

Мільйон туристів у рік – саме така амбітна мета працівників заповідника. Такі соляні маршрути мають стати однією з місцевих родзинок. Прокласти їх планують не лише з Калуша, але й з Коломиї та Дрогобича, які також історично славляться солевидобутком.