Малюнки для фронту: як художниця з Франківська стала волонтеркою-ілюстратором. ФОТО

Анастасія Касарда — 20-річна художниця з Івано-Франківська, чиї роботи вже не раз побували на фронті. Свої ілюстрації дівчина почала робити в перший день повномасштабної війни.

Тоді її малюнками зацікавилися волонтери, й тепер дівчина безкоштовно створює для них “візитівки”. Однією з таких стала ілюстрація для спільноти жінок, що плетуть для військових «кікімори». Тепер з кожною такою посилкою обов’язково їде малюнок Анастасії.

Листівка Анастасії в посилці, яку отримали бійці

МІСТО поспілкувалося з юною мисткинею, яка вирішила допомагати армії тим, чим вміє.

Яким було твоє 24 лютого? 

• Таким, як і у всіх українців. Я прокинулась від звуків вибухів й спочатку не зрозуміла, що відбувається. До цього говорили про можливе повномасштабне вторгнення, але я не могла до кінця повірити в таке. Остаточно я усвідомила це вже після вибухів, коли одночасно на фоні мама дивилась новини. А це вже означало, що точно почалась війна, адже ми ніколи до того не дивились новин по телевізору.

Яким чином та коли ти стала волонтерити?

• Я навіть не зрозуміла, що почала волонтерити, бо в той момент це було найправильніше, що я могла зробити. В перші ж дні я опублікувала патріотичні ілюстрації, бо це йшло з моєї душі. Перша ілюстрація була про козака, який бореться зі злими силами й буквально в той же ж вечір мені написала українська волонтерка з Нідерландів, яка збирала допомогу для наших біженців та армії. Вона попросила мене намалювати матір з дитиною під українським прапором, щоб закликати нідерландців нам допомагати. В той момент про оплату моєї роботи й не йшлося, я не мала навіть думки про гроші — я мала це зробити. Це було для нас, для українців і я за волонтерську роботу це не вважала, поки мені хтось не сказав про це.

Звідки береш натхнення для своїх малюнків? 

• Немає чогось одного, звідки можна черпати натхнення. Це скоріше мій внутрішній стан, те, що в мене на душі. Після 24 лютого я більше ні про що не могла думати, окрім війни. Вона стала єдиною темою для висвітлення. В першу чергу, я почала малювати для себе, аби заспокоїтися. Вже трішки згодом, коли я зрозуміла, що треба жити далі й не можна зупинятися, все одно продовжила малювати патріотичні ілюстрації. Зараз я стала менше малювати на воєнну тематику, але вирішила показати іншу сторону України — саме нашу культуру. Від самого початку мене цікавила наша етнічність, культура, народ — якщо чесно, неможливо уявити сильнішого народу, який мене надихав й продовжує це робити.

Плануєш продовжувати своє волонтерство?

• Довгий час я не вважала себе волонтеркою в традиційному значенні, так як і зараз. Скоріше я волонтер-ілюстратор. Я відкрита до пропозицій та звернень від благодійних організацій, тому якщо до мене звертатимуться я завжди допоможу. На мою думку, зараз важливо підтримувати один одного, а матеріальні цінності відходять на задній план. Якщо люди потребують допомоги, це моя відповідальність — зробити все, що зможу.

Що для тебе означає бути волонтеркою-ілюстраторкою?

• Мені здається, що зараз кожен українець в якомусь плані волонтер. Ми збираємо кошти для наших військових, допомагаємо переселенцям… Кожен на своєму місці й робить те, що вміє. Моя сфера допомоги — малюнки.

Де використовувались твої роботи?

• Однією з важливих подій, де була моя робота — це проукраїнський мітинг в США. До мене звернулась жінка, яка хотіла використати мою ілюстрацію для мітингу в Вашингтоні, після якого вона надіслала мені відео. Було так дивно бачити свою роботу на фоні хмарочосів в іншій країні, де зібралися сотні українців з нашим прапором. Для мене це було щось масштабне. Ще більше значення для мене мало замовлення від жінок, які плетуть маскувальні сітки-«кікімори» для наших захисників. Разом з цими сітками відправляють й смаколики, дитячі малюнки, листівки… Ця спільнота неймовірних жінок попросила мене намалювати для них ілюстрацію, яка стала б їхнім символом, логотипом. Звісно, ніяких грошей я в них брати не хотіла. Час від часу вони надсилають мені фото цих кікімор вже на фронті, а збоку моя ілюстрація на листівках. Це неймовірно усвідомлювати, що це маленька частинка чогось важливого. Ці жінки своєю працею буквально рятують життя бійців, і десь там є маленька частинка від мене, моя робота. Можливо вона комусь гріє душу, я сподіваюся на це.

Якою роботою ти пишаєшся найбільше? Що зазвичай просять намалювати?

• Я поки що навчаюся, але паралельно виконую замовлення. Особливо я рада проілюструвати  якусь українську тематику. Найбільше я пишаюся таки своєю роботою для Kikimo й проєктом, над яким зараз працюю — стилізація портрету Бандери в народних мотивах. Проте її ще ніхто не бачив окрім замовників. Коли приходять замовлення, то зазвичай просять намалювати щось патріотичне, мотиваційне або емоційне, як було з замовницею з Нідерландів. Також просять відобразити незламність нашого народу, нашу культуру та її різноманітність. Я дуже радію, коли приходять такі замовлення, адже наша стійкість невід’ємна частина цієї війни.

Як війна вплинула на тебе, як мисткиню?

• Я думаю, що таке було у всіх, бо війна змусила переглянути ставлення до багатьох речей, до сприйняття світу. Раніше помалювати в кафе з чашкою кави було для мене буденністю, а тепер спокійні часи стали неймовірно цінними. В мистецькому плані я змінила свої пріоритети. Зараз я більш зосереджена на малюванні чогось, що може допомогти мені чи іншим, а до війни я не уявляла, як своєю творчістю когось підтримати, думала, що це не важливо. Але після 24 лютого я відчула сильну єдність між українцями й мені почали надходити прохання проілюструвати щось від волонтерів, які казали мені, що українські ілюстратори, які готові з ними працювати дуже потрібні Україні. В цей момент я зрозуміла, що кожна справа важлива.

Що найперше зробиш після перемоги? Маєш якісь плани на майбутнє в мистецькій сфері?

• Зустрінуся зі своїми друзями, адже війна порозкидала нас по різних кутках країни, а деяких і по світу. А в майбутньому я планую братися за ще більше проєктів, також маю свої ідеї. Поживемо — побачимо, адже війна навчила не планувати надто багато.

Більше робіт художниці в фотогалереї: