Що варто знати кожному про анальні тріщини? Консультує хірург-проктолог

На жаль, це призводить до загострення питання геморою та анальних тріщин. Тріщина заднього проходу – друга за поширеністю проктологічна патологія у світі. Першість, звісно ж, зберігається за відомим нам гемороєм. Нестерпний біль і спазм, боязнь походу до вбиральні, кровотеча з заднього проходу – ці жахи супроводжують пацієнтів, які обирають шлях «терпіти», а не «лікувати».  Якщо ви досі не наважуєтесь звернутися до лікаря, пропоную ознайомитися із цією статтею, де ви дізнаєтесь кілька ключових моментів етіопатогенезу, клінічної картини та особливостей лікування тріщин заднього проходу.

Анальна тріщина – це дефект слизової оболонки заднього проходу у вигляді лінійного розриву. Характерними патологоанатомічними особливостями анальних тріщин є наявність дна, країв рани, гострих кінців.  Найчастіша локалізація тріщин – по 6 годині за умовним циферблатом, або точніше у ділянці задньої спайки. Здебільшого тріщини поодинокі, але ми неодноразово діагностували комбіновані тріщини, що може бути проявом таких захворювань, як НВК, хвороба Крона та інші, але про це ми поговоримо пізніше.

Тріщини бувають гострими або хронічними. Гостра тріщина – це свіжий дефект, який в 90% випадків можна ліквідувати консервативно. Якщо тріщина турбує понад 3 місяці і під час кожної дефекації заново розривається – це хронічна тріщина.  Патологічно змінені тканини при хронічних тріщинах представлені щільною неоформленою сполучною тканиною, тобто відбувається рубцювання. Рубцева тканина не здатна розтягуватися і повертатися до нормальних розмірів, як нормальна шкіра, тому при надмірних потугах тріщина розривається.

 Раніше лікарі схилялися до інфекційної теорії розвитку анальних тріщин та проблематики неправильної гігієни відхідника. На сьогодні це питання вивчене більш досконало, тому варто звернути увагу, що: До розвитку тріщин більш схильні жінки: постійний прилив крові до органів малого тазу, надмірна вологість промежини під час менструації, схильність до закрепів у другій фазі МЦ за рахунок дії прогестерону, підвищення тиску в малому тазі під час вагітності і звісно ж розриви під час потуг у 2 періоді пологів. Існує момент анатомічних особливостей, які провокують захворювання: ампула прямої кишки може мати циліндричну форму (більш оптимально для пацієнта) або розширену (ампуловидну). Саме пере розтягнення стінок ампули є першою ланкою рефлекторного акту, який завершується позивами до дефекації. В розширеній ампулі формується більший та твердіший каловий конгломерат, який на виході травмує стінки сфінктера і часто призводить до появи тріщин. Така ж історія стосується доліхосигми.  Сидячий спосіб життя та відсутність клітковини у раціоні є першопричинами закрепів. Коли кал застоюється у кишківнику, вода постійно всмоктується і формується твердий кал, який під час дефекації травмує слизову та стінки відхідника. Звичка брати у вбиральню гаджет «щоб не було нудно» – одна з проблем 21-го століття. Людина, не усвідомлюючи того, засиджується на унітазі, при цьому тиск в органах малого тазу значно підвищується. Формується цілий «букет» проктологічних захворювань у зовсім юних пацієнтів.

Закреп – це загальний термін, який охоплює низку станів, коли суб’єкт незадоволений своєю можливістю сходити в туалет. Симптоми закрепу можуть включати: нечасте випорожнення (зазвичай менше 3 випорожнень на тиждень); твердий стілець, який виходить з зусиллями пацієнта; потребу надмірно напружуватися (або потребу в ручних маневрах, що частіше буває при ректоцеле, і є зовсім іншим станом, але про це пізніше); відчуття неповного випорожнення; надмірний час, проведений в туалеті. Закреп супроводжує численні проктологічні захворювання, про що ми, лікарі-проктологи, пишемо численні статті та роз’яснення.