Патріотичні брошки: як медсестра з Франківщини створює довговічні настроєві прикраси

Свою першу патріотичну брошку Вікторія Машутікова зробила на третій день війни. Жінка пригадує, що тоді брошка вийшла кривенька, бо вона робила її крізь сльози і майже нічого не бачила.

Пані Вікторія каже, що ще змалку захоплювалась рукоділлям. Але тоді, будучи дитиною, вона навіть не могла уявити, що у свої 50 років збудуючи кар’єру чудової медсестри, вона повернеться до давнього захоплення.

В підлітковому віці я хотіла творити щось сама. В часи «савдепу» все було дуже однакове та не цікаве. Тоді я собі робила довгі до ключиць сережки з бісеру. Трохи згодом я вийшла заміж, народила двох дітей. Почалися інші клопоти. Часу на рукоділля не було.

Проте все змінилося в найбільш неочікуваний момент – коли в неї захворів син.

В магазині рукоділля я побачила образ Матінки Божої з Ісусом в руках. Це мене зачепило. Я взяла собі ту схему і почала вишивати, хоч до цього часу не цікавилась вишиванням. Напевне це дало мені якийсь поштовх, – каже Вікторія.

Тоді жінка почала активно вишивати не лише собі, але й на продаж. Її руки стали творцями багатьох сорочок та картин. Після цього їй захотілося чогось цікавішого. Так вона познайомилась з вишивкою гладдю. Проте коли освоїла досконало і цю техніку, почала шукати щось нове й розпочала робити прикраси з холодного фарфору.

Фарфор дуже ніжний і його не зручно носити під одягом. Тоді мені й спало на думку спробувати робити брошки. Ці вироби більш міцні, їх можна навіть передавати в спадок. Намистинки «їсти не хочуть» тому можуть лежати й 10 і 20 років. Все добротно пришито декілька разів армованою ниткою. Якщо не поставити за мету знищити виріб – то він не знищиться.

Брошки Вікторія робить на різні тематики. Роблячи їх жінка виражає свій настрій.

Можна бути пташкою чи метеликом, можна бути квіточкою чи кицькою, а можна бути злою пантерою. За допомогою брошки можна виразити свій настрій і поділитися ним з людьми, щоб вона вас краще розуміли.

Багато брошок від початку війни зроблені на українську тематику. Війна почалася в четвер, а в суботу майстриня зробила першу тематичну брошку. Пригадує, що брошка вийшла трошки кривенька, бо вона робила її крізь сльози, тому погано бачила.

Це був страх, розпач та біль. Поки я робила її, мені постійно здавалося, що зараз у вікні я побачу повне небо літаків, які нападають та будуть нас бомбити. Мене дуже гризла совість, що зараз десь там людям знищують домівки, а я сиджу в теплій хаті та вишиваю.
Потім була Буча. Я зробила роздерте серце, яке спливає кров’ю. Потім трошки оговталася, почала спілкуватися з іншими майстринями та взяла себе в руки.

Кожна робота пані Вікторії дуже обдумана та зроблена зі своїми емоціями.

Зараз маю одну незакінчену роботу. Вона наполовину вишита гладдю. Там журавлиний ключ відлітає. Я її робила з вірою, що оці журавлі мають повернутися вже у вільну країну.

Майстриня каже, що повторити брошку повністю ніколи не виходить, бо це все особливий почерк. Якщо брошка вже знайома рукам, то можна зробити й за день. Якщо ж це нова ідея, то на роботу йде не менше трьох днів.

Процес створення зовсім не простий. Спочатку брошка вимальовується в уяві, потім до неї підбираються різні елементи, все ретельно обдумується, змінюється. Вже потім починається сам процес вишивання та пришивання. Кожна паєтка та мінібісеринка пришита вручну. У брошках майстриня поєднує різні техніки, але ще багато всього хоче навчитися.

Загалом пані Вікторія вважає, що її брошки особливі не лише своїм виглядом, але й аурою.

Може й себе хвалити не гарно, але я ще в житті не матюкнулася. Коли я бралася вишивати на замовлення, то спочатку йшла на сповідь та просила благословення у священника. Кожна моя робота виконана з добром та хорошими побажаннями.

Майстриня каже, що їй дуже приємно, коли люди задоволені її роботами, носять їх та роблять відмітки в соціальних мережах.

В мріях жінки – навчати інших людей цьому ремеслу. Щоб люди не шукали знання в інтернеті, не вишукували їх на різних сайтах, а отримували все в одному місці. Щоб біля них був майстер, який підкаже, як краще все зробити.

Також пані Вікторія мріє зробити брошку-ратушу. Символ Івано-Франківська. Щоб вона була гарна та багата, та щоб її носили люди та можна було передавати, як презент, за кордон.