Відродити з попелу

Дерев’яні церкви згорають несподівано і швидко. У них вдаряє блискавка, замикає електромережа, або ж чиясь рука навмисно підносить до старовинної дошки запалений сірник. І святині, що впродовж століть слугували надійним духовним муром, зникають із лиця землі. Та чи реально назавжди викреслити з історії ці унікальні храми? Як свідчить доля церкви Святої Параскеви у селі Космач – неможливо. Спалена 40 років тому, ця святиня досі дивовижним чином зберігає свою неповторну атмосферу.

Легендарна святиня

Церква Святої Параскеви знаменита з якого боку не глянь. За легендою, її колись фінансував сам Олекса Довбуш, тому й назву отримала відповідну – Довбушівська. У храмі освячували зброю опришки, а пізніше – вояки Української повстанської армії. Згодом у святині черпав натхнення кінорежисер Сергій Параджанов. У його шедевральному фільмі «Тіні забутих предків» можна побачити ікони саме з космацької церкви.

Природно, що така унікальна споруда у різні часи привертала увагу поціновувачів краси. Зацікавився нею й архітектор Зеновій Соколовський. У 70-х роках із дружиною частенько навідувався до Космача, тамтешня церква притягувала мов магнітом. Молодий фахівець тоді ще й не здогадувався, що саме йому доля відвела відповідальну роль зберегти цей храм для майбутніх поколінь.

«На той час церква ще була в доброму стані, і я дуже захопився нею, – розповідає Зеновій Соколовський. – Тоді ще не було ніяких відео, але була кіноплівка 2 на 8 – це плівка 16 міліметрів, але вона різалася наполовину – і виходило 2 на 8. І я зафотографував оту церкву фактично з усіх сторін. Обміряв і зробив проєкт відновлення цієї церкви».

У той період Зеновію Соколовському випала нагода попрацювати на Гуцульщині із відомим архітектором Григорієм Логвином. Той розділив захоплення колеги космацькою церквою, і вони вирішили зробити все, щоб зберегти унікальну святиню. Із проєктом реставрації прийшли до заступника голови райвиконкому. Привезли дерево, гонт – готувалися ремонтувати пам’ятку архітектури. Та у відповідь отримали категоричну відмову, адже посадовець був затятим українофобом.

Зеновій Соколовський архітектор

«Він нам каже: «Що ви ходите тут із цією церквою Параскеви? Та ви знаєте, що прийде такий час, що всі церкви в Україні будуть знесені? На місці всіх церков будуть побудовані палаци культури, палаци піонерів», – пригадує Зеновій Соколовський. – А Григорій Никонович Логвин, він був колись на фронті, і каже тому заступнику голови райвиконкому: «Слухай, ти, сопляк! Ти ще пішки попід стіл ходив, а я вже колгоспи піднімав. Що ти таке говориш?» Ну але він влада, а ми хто? Прохачі… Він викликав міліцію, гонт і дерево забрали, а церкву не піддали ремонту».

Спалена, але не забута

Тривалий час церква стояла пусткою. Двері були відчинені, будь-хто міг зайти і винести зі святині що завгодно. Але Зеновій Соколовський собі такого не дозволяв. Тепер шкодує: «Переважно на іконостасі з правого боку є ікона патрона церкви. Яка там гарна була ікона в церкві Параскеви! Візьми та й… Я не брав нічого. А треба було взяти і зберегти».

А потім церкву спалили… Проте у Зеновія Соколовського залишився проєкт її відновлення. Але через своє бажання зберегти святиню чоловік мав великі неприємності.

«Мене тягали, ніби на військкомат: «Вам нічого не буде, тільки зізнайтесь, хто вам сказав, щоб церкву Параскеви відновити». Тому що в тій церкві свого часу воїни УПА освячували зброю. У мене є навіть наказ, що мене звільняють з роботи, бо я, відповідаючи за охорону пам’ятників, невідомо чим займався. Але один кадебіст в коридорі (навіть серед них були порядні) каже мені: «Синок, втікай звідси, тут тобі не буде ні роботи, ні сім’я не буде захищена». Я тоді поїхав до Львова, на «Укрзахідпроектреставрацію»,і там мене взяли на роботу».

Дані, які свого часу зафіксував про космацьку церкву Зеновій Соколовський, дозволяють відбудувати її до найменших деталей. Але після підпалу на тому місці зробили поховання.

«Оця аура, яка є навколо тої церкви, вона там досі, але що як не збудуєш церкву і не відбудуєш. Шкода. Зараз є тільки відзнакування, місце, де колись була церква Параскеви. Дзвіниця збереглася, а церкви нема», – каже пан Зеновій.

Нині Зеновій Соколовський викладає в Університеті Короля Данила. Свої архіви, пов’язані з космацькою церквою, тривалий час нікому не показував: втратив надію на її відновлення. Але не буває так, щоб щось безслідно зникло у вирі історії, тим паче якщо це церква, століттями оточена могутньою енергетикою.

Дивовижне відкриття

Відео, зняте Зеновієм Соколовським у 1975 році в Космачі, збереглося і подарувало надію на відродження церкви. Його широкій аудиторії продемонстрували у межах реставраційного проєкту «Врятуймо скарби разом!». У виставковій залі Івано-Франківського краєзнавчого музею вже декілька років експонуються ікони з космацької церкви. Їх свого часу позичив Сергій Параджанов для зйомок стрічки «Тіні забутих предків» і таким чином врятував ці безцінні реліквії. Адже, вивезені до Києва, образи вціліли, а церква у 1982 році згоріла вщент. Здавалося б, хто б то зараз повірив у феніксів, що відроджуються з попелу? Проте дива трапляються.

«Це було велике відкриття, – ділиться враженнями від відео автор проєкту «Врятуймо скарби разом!» Валерій Твердохліб. – На відео ми знайшли багато матеріалу, який потрібен для наступних досліджень. У церкві Святої Параскеви знаходився іконостас 1773 року. Ми виявили декілька унікальних відеокадрів, які дозволять ідентифікувати ті ікони, які, можливо, були втрачені або десь ще знаходяться, у якихось колекціях чи музейних фондах. Відео коротке, близько 5 хвилин, але воно відкриває унікальний (ми думали, що втрачений) пласт нашої культури, історії. Воно зняте перед знищенням церкви і має велику історичну цінність. Оскільки показана сама пам’ятка, фрагменти руїни всередині і частину історії, людей, які жили в Космачі».

В Університеті Короля Данила міркують про те, аби виготовити бодай макет церкви, щоб уявити її велич і красу міг кожен. А от сам проєкт реставрації досі чекає свого часу. Бо ж раптом колись знайдуться ентузіасти, які переконають місцевих мешканців, що потрібно здійснити перепоховання і на тому місці відбудувати церкву, яка впродовж декількох століть була свідком героїчної боротьби українців за свою свободу і досі береже їхні молитви та відвагу.

Ольга Рега