Сильні, завзяті, безстрашні: на війні загинули шестеро бійців з Прикарпаття

Серед славних синів українського народу був і 28-річний мешканець Болехова Мирон Мицак. 15 липня призваний на військову службу. У ЗСУ служив кулеметником стрілецького відділення стрілецького батальйону. 6 листопада на Донеччині, у результаті ракетно-артилерійського обстрілу, під час виконання бойового завдання, пов’язаного із захистом Батьківщини, Мирон Мицак отримав поранення, несумісні з життям.

Сумна звістка сколихнула село Довге Єзупільської громади. Загинув молодий військовослужбовець Андрій Дімусь, який віддав своє життя, захищаючи Україну. Мати втратила єдиного сина.

13 квітня, внаслідок вогневого зіткнення з військами російської федерації, біля населеного пункту Борова Харківської області загинув мешканець Городенки, старший солдат Юрій Пернай, 1989 р.н. Тіло захисника навесні знайти не вдалося, тому досі вважалося, що Юрій зник безвісти. Днями могилу героя знайшли. Захисника опізнали родичі. Юрій з 2014 року боронив Україну в складі батальйону “Айдар”, а після повномасштабного наступу окупантів знову став на оборону країни.

29-річний Андрій Синоверський загинув 03 вересня під час ведення бойових дій у н.п. Зайцеве Бахмутського р-ну Донецької області. Молодший сержант Андрій Синоверський народився в с. Лісна Тарновиця. З початку повномасштабного вторгнення Андрій вирішив взяти до рук зброю і йти захищати рідну країну від окупантів. Військова справа добре вдавалася Андрієві. Його поважали товариші та цінувало керівництво. У молодого бійця було багато планів, яким не судилося реалізуватися.

Під Бахмутом 6 листопада поклав своє молоде життя за Україну 37-річний Олександр Ковач. Уродженець Івано-Франківська, колишній учень ЗОШ №23, колишній студент Івано-франківського національного університету нафти і газу, військовий ЗСУ, який свого часу брав безпосередню участь в обороні Донецького аеропорту, на передових позиціях українських сил у Пісках (2014—2015 роках). Вдовою залишилася дружина.

На війні загинув 33-річний житель Старого Лисця Микола Білогубка. Почуття громадянського та військового обов’язку з оборони рідної землі переповнювали Миколу від часу мобілізації у травні цього року. Після отриманої контузії наш земляк нещодавно перебував на лікуванні та, щоби якнайшвидше стати у стрій разом із побратимами, скоротив свою короткотермінову відпустку. А вже 7 листопада під час виконання бойового завдання на Луганщині внаслідок артилерійського обстрілу ворожої армії стрілець-санітар відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки однієї з військових частин старший солдат отримав поранення, несумісне з життям.