Миропомазання – вічна печать від Бога: друге святе Таїнство

МІСТО разом з священником Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ Володимиром Лукашевським, який служить у новому Відпустовому центрі блаженного Симеона Лукача, що в с. Старуня, продовжує серію статей про Святі Таїнства.

Все для того, щоб люди позбавились старих звичаїв та забобонів, які суперечать церкві, а також дізнатися більше про всі нюанси.

Нещодавно ми вже розповідали вам про перше Святе Таїнство – хрещення.

Сьогодні більше детально поговоримо про друге Святе Таїнство – миропомазання.

Миропомазання, як і хрещення, належить до Таїнств втаємничення. Тобто ці Таїнства втаємничують особу в життя Церкви. Через хрещення людина народжується, а через миропомазання людина назавжди стає Божою. Після хрещення одразу настає момент миропомазання. Він проводиться після виголошення спеціальної молитви, ектенії, читання Євагелія. Після чого священник помазує дитині: чоло, очі, ніздрі, уста, вушка, ручки, плечі, груди. При цьому отець співає: Печать дару Святого Духа, – каже отець Володимир.

Саме слово печать – це те, що скріплює. З одного боку, щоб скріпити, а з іншого, щоб показати приналежність до того, хто ставить свою печать. Печать Дару означає, що новохрещена людина назавжди стає Божою. Господь Бог витискає на ній свою печать. Тобто ми назавжди належимо Йому.

Тому Апостол Павло каже, що «уже живу не я, а живе Христос у мені». Це надзвичайно глибоко. І потім, щоб людина не казала, з ким би себе не асоціювала, для Бога вона назавжди помічена, що це його особа. Навіть якщо згодом людина захоче змінити віросповідання чи піти в якусь секту, вона все одно буде назавжди помічена, як Божа, хоч і відійшла, – додає отець.

Таїнство Миропомазання уділяють лише при народженні та лише раз у житті. Так само, як і хрещення і священство. В ідеалі, як подружжя.

В латинському обряді це Таїнство здійснюють, коли дитина має приблизно 12 років. Загалом в церкві Таїнства уділяє тільки Єпископ. Священники, це ті, які допомагають. Єпископ делегує їм свою владу на всі Таїнста, окрім священства. Колись Єпископ сам все робив: хрестив, миропомазував і тому подібне. Оскільки церква розросталася, то це фізично стало важко. Тому цим зараз займаються пресвітери.

Проте в латинській церкві Єпископ все ж залишив за собою право самотужки проводити Таїнство Миропомазання. Том у раз у рік на парафії збирають дітей необхідного віку і він їх миропомазує.

Загалом обряд помазанням миром є відомий ще зі старого завіту. Миро є і було дуже цінним і його важко зварити. Пригадуємо, як Юда Іскаріот дуже сильно розгнівався, коли в домі фарисея Симона прийшла грішниця і полила на нього дорогоцінне миро. Юда казав, що «це ж миро, воно таке дорогоцінне, його можна продати». Миро символізує вибраність та інакшість, бо Бог обирає нас. Запрошує людину до царства Божого.

Миро роблять з пахучої суміші олій та багатьох ароматичних речовин, що символізує багатство та різномаїття духовних Дарів, що їх Святий Дух дає новонародженому у Христі.  Його освячують лише раз у рік, у великий четвер. Право на це має виключно Глова церкви – Патріарх.

Дуже часто люди плутають миро та елей, хоча це є зовсім інші речі.

Часто в церквах проводять так зване «мировання», яке є з нагоди великих свят по наших церквах. Це не є миропомазання, але помазання освяченим єлеєм (олією), подібно як благословення освяченою водою («окроплення») – не є хрещенням.

Таїнство миропомазання дає людині доступ до Дарів Святого Духа і людина покликана розвивати їх в собі. Загалом є сім дарів святого духа: мудрість, розум, рада, кріпость, знання, побожність, острах Господній. Кожен з них є конечно необхідний, щоб людина могла нормально й повноцінно не просто жити, а також увійти до вічності.

Людина повинна розвивати в своєму житті ці Дари. До прикладу нам дуже бракує остраху Господнього. Не раз приходимо до церкви, як до себе до хати. Залишається лише зняти взуття та пальто. А насправді ми забуваємо, що в цьому Божому храмі є сам Господь Бог, який все створив.

Людина повинна проростити в собі ці дари і дати від них плоди: любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, стриманість.

Миропомазання вкорінює нас глибше в Божому усвідомленні, тісніше єднає нас з Христом, збільшує в нас Дари, робить досконалішим наш зв’язок з церквою, дає нам особливу силу Святого Духа для привселюдного визнання, поширення і захисту віри словом і діями, щоб мужньо сповідувати ім’я Христа та ніколи його не соромитись.