«Критичні дні» не є забороною для Причастя: міфи та правда про Євхаристію

МІСТО разом зі священником Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ Володимиром Лукашевським, який служить у новому Відпустовому центрі блаженного Симеона Лукача, що в с. Старуня, продовжує серію статей про Святі Таїнства.

Все для того, щоб люди позбавились старих звичаїв та забобонів, які суперечать церкві, а також дізналися більше про всі нюанси.

Минулого разу ми розповідали вам про друге Таїнство – Миропомазання.

Сьогодні ми розповімо вам про четверте Святе Таїнство – Євхаристію.

Євхаристія – це тіло і кров Господа нашого Ісуса Христа під видом хліба і вина. Її слід приймати, бо так нам заповів сам Спаситель. Це святе Таїнство засноване ним під час Тайної вечері, коли він взяв хліб, поблагословив, освятив і сказав: «Прийміть, їжте, це моє тіло». Так само взяв чашу з виноградним плодом, розвів, поблагословив і сказав: «Це моя кров». І з того часу установлено це святе Таїнство, – розповідає отець.

Священник наголошує, що так само як людина потребує поживи, подібно і людська душа хоче небесної поживи, якою Господь годує нас.

Загалом Євхаристія – це містичне Таїнство, адже очима ми бачимо хліб і вино, а духовно – це тіло і кров. Для нього священники використовують просфор (хліб спечений лише на пшеничній муці без додавання жодних інгредієнтів крім води) та вино (натуральне, не кріплене та виключно виноградне).

В людей існує стереотип, що до церкви на служби за померлими потрібно нести кагор, який потім священники ніби-то використовують для Євхаристії. Це міф. Кагор, як вино, є надто міцним, сухим та несмачним. Зараз отці переважно закуповують вино для причастя централізовано і воно є перевіреним – щоб не давало осаду, могло довго стояти.

Церква рекомендує приймати Євхаристію раз у день. Проте й для цього є певні умови:

• Людина повинна не мати на той момент важкого гріха. Тобто не обов’язково кожен раз перед причастям сповідатися, якщо у вас немає важкого чи смертельного гріха. Ви просто пробуджуєте в собі жаль за гріхи та кажете: «Господи, пробач мені за щоденні гріхи» та робите іспит сумління.
• Щоб приступити до Таїнства потрібно бути примиреним зі своїми друзями та близькими, не бути в гніві.
• Потрібно від початку та до кінця бути на Службі Божій. Не можна просто прийти, прийняти причастя, та піти собі додому.
• Також потрібно нічого не їсти за годину до причастя – євхаристійний піст. Воду та медикаменти дозволено вживати.

Також людина повинна усвідомлювати того, кого вона приймає у святому причасті, бо це є дуже важливо. Щоб не було так як от дітям кажуть – піди візьми «хлібчик». Дітей потрібно вчити одразу, що це не є «хлібчик», що це є тіло Спасителя. Також в нашій церкві дозволено приймати причастя дітям до 7-8 років, оскільки вони не керують своїм розумом сповна, то вони можуть приступати до Таїнства Євхаристії без сповіді. Вже після першого причастя дитина повинна сповідатися та лише тоді причащатися.

Важливий момент – люди, які живуть «на віру», тобто мають лише державну реєстрацію, але не є вінчані, не можуть приступати до сповіді чи причастя.

Також в народі побутує думка, що жінки в критичні дні не можуть приймати причастя – це міф. В Новому завіті до цього немає жодних заборон. Бог каже, що в людині немає нічого нечистого і ми оскверняємось тільки тоді, коли чинимо гріх.

Євхаристію дозволено приймати лише один раз на день та не більше. Якщо людина робить це більше разів, це є гріхом – надмірна надія на Боже милосердя. В той момент людина намагається маніпулювати Богом свідомо чи несвідомо, що не є добре.

Ми кажемо, що нащо йти до церкви, я можу молитися вдома. Але лише в церкві є Євхаристія, тому кожного разу, коли ви є в храмі, потрібно старатися її приймати. Іван Золотоустий закликає, що кожного разу, коли ви приходите на літургію, потрібно йти до причастя. Зараз ми бачимо багато зворотного, коли люди парафіяни приходять на службу, але не хочуть йти до причастя.

Важливо, що католики можуть приймати Таїнство сповіді та Євхаристії лише в католицьких храмах. Все тому, що католицька церква та православна наразі не мають євхаристійного єднання. Винятком є випадки, коли є небезпека смерті. Тоді ці Таїнства може провести священник, який є поруч або є єдиним в регіоні.

Безпосередньо перед причастям людина повинна заздалегідь схрестити на грудях руки та так підійти до священника. Очі повинні бути розплющеними, голову закочують назад, вуста широко відкривають. Ложечку, якою дають Причастя, облизувати не потрібно, це не додає жодної побожності. Закривати вуста можна вже після того, як священник забрав ложечку. Якщо потрібно, то в отця завжди в руках є рушничок, яким ви можете витерти губи. Не потрібно його запивати. Якщо вона виявилась для вас надто твердою чи сухою, її можна розкусити, щоб не подавитися.

Ми часто не усвідомлюємо всієї важливості цього Таїнства, хоча насправді воно є дуже глибоким. Саме через нього ми до кінця розуміємо, що таке насправді Божественна літургія. Коли ми приймаємо тіло і кров Ісуса до свого серця, то приймаємо часточку Бога. В цей момент Бог уподібнює людину до себе.

Цікавий факт: місто Вифлеєм, де народився Ісус, перекладається, які «дім хліба». Власне в цьому «домі хліба» народився християнський «хліб небесний». Це дуже символічно та дуже глибоко. Коли священник для причастя вирізає просфор та кладе їх на дискус, то читає всі прохання людей за здоров’я і за кожну людину він кладе часточку. Таким чином на цьому дискусі присутній сам Господь, Діва Марія, дев’ять хорів святих і потім присутня вся церква. Вкінці священник ставить ще часточку за померлих. Після цього отець бере «всю цю церкву» і в момент причастя сповняє в чашу де є кров Господня і всіх омиває в ній, а опісля причащає. Саме тому так важливо бути примиреним в цей момент, бо ми всі стоїмо там разом.

Якщо у священника після причастя ще залишається вже змішані в келиху хліб та вино – він це споживає, викидати не можна.

Також в кивоті є завжди освячене тіло Спасителя. По приписах воно там завжди має бути, а також на випадок, коли є небезпека смерті та потрібно терміново запричастити хворого.