Лікар для душі: як жінка з Запоріжжя в Солотвинській громаді допомагає людям лялькарством 

Віра Веклич переїхала на Франківщину з Запоріжжя майже рік тому, 20 квітня. Зараз вона є сертифікованим лялькотерапевтом, ерготерапевтом та фізіотерапевтом. Простіше кажучи – лікар для душі.

Жінка пригадує, що все почалося, коли вона завагітніла – шість років тому. Загалом за фахом вона була енергетиком, але на той час займалася рекламою та розвивала себе в зовсім іншому руслі. Звістка про майбутню дитину була дуже довгоочікуваною і саме вона наштовхнула її на зміни.

Я пішла до відомої майстрині Ольги Манжури на майстер-клас. Коли я зробила першу ляльку, то зрозуміла, наскільки вона може змінити всередині якісь моменти, зняти блоки. Ці ляльки-мотанки просто мене «переключили». Взагалі, коли ти робиш сам ляльку, то це відображення тебе на цей момент. Те, що в тебе всередині, ти за допомогою творчості з нематеріального світу перетворюєш в матерію, проявляєш себе. Мене це дуже захопило.

Раніше ляльки в деяких регіонах України показували суть дівчини. Коли вона виходила заміж, то по ляльках свекруха могла зрозуміти, якою насправді є майбутня невістка. Якщо вони були охайні та чепурні, то дівчина була спокійною та чистолюбна. Якщо ж вони були розхристані, то одразу було ясно, що дівчина не акуратна. Загалом в ляльках наша вся історія.

Матеріали, які використовують для створення ляльок, це взагалі особлива тема. Раніше і зараз для них брали натуральну матерію – бавовну, шерсть, льон. Наповнення теж має своє значення. Деякі види лялько можна наповняти травами або ж ватою чи натуральним не вичесаним льоном. За основу береться картон або ж гілочки. А загалом робота починається з задуму, тобто що людина придумала у своїй голові.

В мене тут, на Франківщині, був спільний проєкт з Благодійним фондом. Ми для переселенців та всіх охочих робили майстер-клас лялька-мотанка «Бабця-травниця». В неї спідниця наповнювалась різноманітними травами. Кожен сам робив собі спеціальний букет з сухоцвітів та ефірних олій. Жінкам хотілося зробити таким чином додаткове підсилення своєї ляльки. Одні брали, наприклад, апельсин, якщо ж їм не вистачає в житті свята чи емоцій. Інші брали м’яту, щобнавпаки заспокоїти себе. Ще брали лаванду, щоб виразити свою жіночність.

Майстриня каже, що все це робиться інтуїтивно. Якщо вона раніше розповідала про різні трави, та чому вони відповідають, то зараз кожен сам обирає що хоче на підсвідомому рівні.

Це як спілкування зі своїм серцем та душею. Якщо ти робиш ляльку сам, то так ти показуєш себе. В кінцевому результаті, це прояв внутрішнього «я» і якщо воно не подобається людині, то його одразу ж можна підправити, переробити. Таким чином те, що всередині виходить назовні. Наприклад виходить велика голова, бо вона повна думок. І її одразу можна переробити та так змінити щось в собі.

До вторгнення росії у майстрині у Запоріжжі була своя майстерня. Там вона проводила різні майстер-класи, збирала жіночі кола, працювала з дітками. Приїхавши в Солотвинськугромаду, в село Гута, почала проводити заняття там. Після цього її запрошувати до різних місцевих шкіл, бібліотек та таборів.

Воно якось приходить само собою. Є запит – проводжу майстер-клас. При можливості також проводжу їх онлайн. Раніше було трохи простіше, бо люди були більш розслаблені. Війна дуже відчувається. В мене чоловік теж став військовим, тому я це чудово розумію. Я увесь час протягом війни кажу людям, що наша основна задача це зберегти себе. Якщо ми збережемо себе, то збережемо свій рід. Це, напевне, більш стосується жінок, оскільки чоловіки захищають нас. А ми, жінки, маємо займатися тим, що наповнювати себе та світ навколо вселюбов’ю. Треба залишатися цілими, не руйнувати себе, щоб загарбницька сторона таким чином не отримала перемогу.

Віра каже, що творчість дає жінкам певний ресурс.

Будь-яка творчість, будь то лялькарство, малювання, вирощування квітів чи варіння борщу. Це все жіноча творчість, яка нас збагачує та наповнює. І якої якості наше внутрішнє наповнення, таким ми і робимо свій світ навколо, – підсумувала майстриня.