Країна Героїв

Світлана ТИМЧУК

Уже десятий рік в Україні триває війна, яку розв’язала росія. Країна-агресор зазнає колосальних втрат на полі бою, які ніхто вже й не рахує. Однак із нашого боку також є жертви. Кожне віддане життя за Україну є страшною й непоправною втратою для нашої нації, а в першу чергу – для рідних та близьких загиблого. 

Втративши близьку людину, рідні бажають, щоб країна вшанувала її пам’ять та офіційно визнала Героєм. Але не все так просто. У результаті може скластися так, що деякі захисники ввійдуть в історію Героями, а інші будуть невизнаними, а з часом – і забутими.

Щоб цього не трапилося, люди хочуть бути почутими. Здебільшого реєструють електронні петиції до влади з проханням надати їхній близькій людині звання Героя України (посмертно). А така петиція розглядається за умови збору на її підтримку не менше як 25 000 підписів протягом не більше трьох місяців з дня її оприлюднення. І для когось ці цифри практично непідйомні.

Рідні мусять боротися за звання

Анастасія Кузнєцова, дружина військового та мати трьох дітей, звернулася до нашої редакції, щоб висловити думку громадськості. Жінка каже, що несправедливим є той факт, коли одні військові отримують звання Героя України, а інші, котрі також на фронті і роблять щодня чималий внесок у перемогу, – ні.

“Чомусь ті, хто в мирний час був “відомим”, автоматом отримують звання Героя. А звичайний хлопчина з малого села, який з власного автомата на передовій вбив хоча б декількох орків, – ні. За тих всіх загиблих “звичайних солдатів” ніхто, крім рідні та близьких друзів, не думає, котрі й вимолюють підписати петицію, – наголошує Анастасія. – Насправді це дуже й дуже велика проблема. І справедливості тут немає”.

За її словами, потрібно робити хоч щось, аби у соцмережах поменшала кількість бідних родичів, які збирають підписи для присвоєння бійцеві звання Героя України посмертно. І дуже важко людині з маленького села зібрати потрібних 25 000 підписів.

Дружина військового зізнається, що її до сліз пронизує той факт, що рідним потрібно боротися, збирати підписи для того, щоб звичайна людина, яка вже є Героєм, офіційно отримала це звання.

“З першого дня війни, коли вперше залунала сирена, мій чоловік, не вагаючись, записався у добровольці, – пригадує Анастасія Кузнєцова. – Більше року він воював під Бахмутом, зараз через сильний обстріл та підрив їхньої бригади й техніки його перевели трохи далі від цього пекла. Але він однаково завжди повторює: “Я знаю заради кого і заради чого я борюся – заради майбутнього наших малюків!” Стримати емоції та сльози неможливо. На війні ми ніяк не можемо захистити когось, і я в жодному разі не хочу опинитися серед тих, хто буде поширювати репости для збору підписів!”

Анастасія наполягає на тому, що всі, хто був на передовій і загинув там, без обговорень та без збору підписів, хоч посмертно, але заслуговують на звання Героя України.

Звання присвоює експертна комісія

Звання Героя України є найвищим ступенем відзнаки в Україні. І, щоб отримати цей статус, людина повинна зробити величезний внесок у розвиток тієї чи іншої галузі. Коли мова йде про військового, то для отримання цього статусу він має відзначитися героїчним вчинком.

Раніше офіційне призначення статусу Героя України відбувалося за поданням президента, а з травня 2023 року – за рішенням експертної комісії. Експертна група формується з представників Міністерства оборони України, апарату Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу ЗСУ, командувань видів та родів військ, командувань оперативно-стратегічних угруповань військ, Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Управління державної охорони України, Офісу Президента України.

Адвокат військовослужбовців Серій Галкін розповідає, що коло експертів є широким задля того, аби кожному військовому, який претендує на звання Героя, давалась об’єктивна оцінка, а процес отримання статусу включає багато факторів. У комісії є певні критерії, яким має відповідати вчинок військового.

“Тобто такого немає, аби хтось захотів, щоб його тато став героєм України, і через звичайне звернення до президента отримав бажане, – пояснює Сергій Галкін. – Це має бути аргументовано. Мають бути зібрані свідчення, покази, письмові, електронні та речові докази. І в сукупності це все вивчається комісією та приймається рішення”.

Адвокат пояснює, що вагоме значення має акт службового розслідування, який проводиться перед наданням будь-якого статусу – пораненого, загиблого, військовополоненого, безвісти зниклого чи Героя України.

Акт є первинним документом, від якого всі й відштовхуються. Для такого розслідування призначається відповідальна особа, яка опитує всіх свідків, збирає матеріали, з’ясовує усі обставини та деталі події. Надалі на підставі цього робиться висновок.

“І чим більше буде доказів, що саме оцей вчинок був героїчним, тим більше буде правових підстав для отримання статусу Героя України, – каже адвокат. – Рішення цієї комісії можна оскаржувати, але це все відбувається в судовому порядку”.

Як справи військових потрапляють до комісії

За словами Сергія Галкіна, документи бійців надходять до комісії кількома шляхами: через петиції від цивільних, подання командування або через активні дії певної організації. Вони через військову частину бійця можуть збирати докази, що його вчинок дійсно був героїчним, і подавати справу на розгляд.

“А якщо в подібній ситуації хтось отримав звання, а хтось – ні, – веде далі Сергій Галкін, – це означає, що був неправильно проведений акт розслідування або ж його взагалі не проводили. Також є ймовірність, що певні докази були приховані або втрачені”.

Військова бюрократія дуже важлива

Сергій Галкін наголошує, що навіть для надання статусу учасника бойових дій експертній комісії потрібні залізні докази, зокрема бойове розпорядження, записи в бойовому журналі та обставини, встановлені службовим розслідуванням. Адже достатньо й п’яти хвилин перебування в реальній бойовій обстановці, щоб стати учасником бойових дій. Головне, щоб це все було офіційно підтверджено.

“З одного боку, законодавство встановило, що для отримання статусу учасника бойових дій військовослужбовець повинен перебувати не менше 30 днів в зоні ведення бойових дій, – говорить адвокат. – Проте є й інша сторона закону. До прикладу, розвідники, які в гарячих точках вийшли для отримання інформації. Людина навіть менше ніж за п’ять хвилин може отримати поранення. І це вже унеможливлює виконання ним бойових завдань, але дозволяє отримати статус УБД на підставі належних доказів”.

Також важливо, щоб усі записи в документах чітко відповідали дійсності. До прикладу, якщо військовий отримав поранення під час виконання бойового завдання, у його довідці має писати, що воно пов’язане саме із захистом Батьківщини, а не з проходженням військової служби.

Кожен є Героєм

Адвокат зауважує, що офіційно всім звання Героя присвоїти неможливо. На все є закон і відповідна процедура. Але він ділиться й своїм власним баченням.

“Моя суб’єктивна думка: кожен, хто зараз перебуває на фронті, є Героєм. І це не тільки ті, котрі сидять на позиціях, в окопах. Це стосується й підрозділів забезпечення, рятувальників, які під ворожими обстрілами рятують життя людей, медиків та поліцейських, які безпосередньо виконують військові завдання, – говорить Сергій Галкін. – Навіть ті інструктори, що перебувають в тилу. Вони ж тренують бійців. І ті люди, які тягають важкі ящики з боєприпасами в тилу… Я вважаю, що у такий складний час ті, хто працює на загальну перемогу, – усі зараз Герої!”

Героя всім?

14 квітня 2023 року Роман Савостіков зареєстрував електронну петицію “Про надання звання Героя України всім військовослужбовцям, які загинули у війні з росією”.

“Прошу розглянути питання автоматичного надання звання Героя України всім військовослужбовцям, які загинули у війні з росією, – йдеться у тексті петиції. – Усі ці люди заслуговують на це звання”.

Станом на 19 липня збір підписів завершено. З 25 000, необхідних для розгляду, петицію підписали 18 595 осіб. Таким чином, петиція вважається не підтриманою, і її перенесли в архів.