“Ми розуміємо, заради кого ризикуємо”: очільниця Тисменицької громади про поїздки з гумдопомогою на фронт

З початку повномасштабного російського вторгнення в Україну міський голова Тисмениці Тетяна Градюк разом зі своєю командою здійснила 13 поїздок на фронт – в основному в Запорізьку область, де несуть службу бійці Тисменицької громади.

Журналісти МІСТА вирішили поспілкуватися з очільницею Тисменицької громади й дізнатися детальніше про те, що мотивує команду їхати на фронт і допомагати армії, як вдається долати страх, як команда зустріла повномасштабну російську агресію і які першочергові завдання ставить пані Тетяна собі та команді.

Пані Тетяно, з початку повномасштабного російського вторгнення, Ви доволі часто відвідуєте схід України, зокрема   Запорізьку область.  Розкажіть, будь ласка, яка поїздка була найнебезпечнішою?

Починаючи з 24 лютого минулого року керівництвом Тисменицької міської ради було здійснено 16 поїздок у «гарячі» точки на фронті. Першу поїздку на фронт ми здійснили на початку березня. Коли я приїхала, дивувались навіть військові на блокпостах, коли бачили жінку в авто ближче до передової. Я тоді не розуміла причини такої реакції, хоча зараз усвідомлюю, що в ті часи ще не багато жінок воювали чи приїжджали з  волонтерською допомогою. Зараз ситуація повністю змінилась. Минулого року в Гуляйполі ми з командою були за 7 км від російських військ. А цьогоріч мої колеги були так близько до ворожих позицій уже біля Бахмута (Донецька область). Цієї весни нам вдалося заїхати в саме Гуляйполе, не далеко від штабу батальйону, де служать військові з нашої громади. Ворожа ракета поцілила недалеко від того місця, де ми передавали пакунки від рідних військових та від нашого штабу. Канонаду чути часто, але коли вибух десь поряд, довелося пережити багато, і тепер розуміємо особисто, що переживають наші бійці під час обстрілів.

Що вам допомагає долати страх і знову їхати на передову?

Щоразу ми з колегами їдемо, щоб привезти нашим бійцям гуманітарну допомогу. Ці поїздки часто на адреналіні, але страх долається тоді, коли розумієш, для чого ти це робиш. Коли бачиш наших військових, спілкуєшся з ними. Ми завжди домовляємось заздалегідь, де маємо зустрітись, щоб передати пакунки. Вибираємо більш-менш безпечні позиції і їдемо. Багато хлопців воюють без ротації місяцями, а коли до них приїжджають волонтери з пакунками та зі звісточкою з дому – це завжди обійми, подяка, щирі емоції. Саме це тримає мене «на плаву». І, звісно, коло однодумців з колективу. Зокрема, мої заступники Володимир Цапай і Руслан Фармус, секретар міської ради Уляна Микієвич – ми завжди їдемо разом. З нами –  член виконавчого комітету Володимир Галига. Він наш «охоронець», майстер спорту Міжнародного класу з паверліфтингу, має багато нагород міжнародного рівня.

Що найбільше вразило Вас за час виїздів на фронт?

Якось ми приїхали в Костянтинівку на Донеччині, де воює наш староста зі Слобідки Андрій Мельник. Він раніше служив в АТО, а з 24 лютого пішов добровольцем на фронт. Найзапекліші бої тоді відбувалися наприкінці літа та початку осені 2022 року в Бахмуті. І ось приїжджає Андрій з побратимами тільки з окопів… Я тоді побачила виснажених хлопців, в пилюці, худих, з запаленнями очей, з проблемами слуху через постійні вибухи. Вони приїхали в простреленій кулями машині. І хоч Андрій намагався говорити бадьоро, чути було його втомлений голос. Я ніколи не забуду ту зустріч із ним і його побратимами. Майже всю дорогу з Костянтинівки ми мовчали… Приїхала додому і бачу, як люди ходять на роботу, діти – в школу. Знаєте, дуже велика прірва між життям тут, у тилу, і там, на фронті.
Щоб бути сильною  –  керуюся правилом: «що плач нікому ще не дав свободи, а хто борець, той здобуває світ!». Але коли я зайшла додому після  цієї поїздки, то емоції взяли верх і я  не змогла стримати сліз.

А як Ви зустріли перші дні повномасштабного російського вторгнення в Україну?

24 лютого, з вікна квартири я побачила страшний вибух в Івано-Франківському аеропорті. Тоді й зрозуміла, що почалося…
У перший день війни при Тисменицькій міській раді створено Оперативний і гуманітарний штаби. До Гуманітарного штабу Тисменицької міської ради вже наступного дня наші старости, мешканці громади почали масово привозити усе необхідне для фронту, військових, біженців, почала надходити допомога від міжнародних партнерів з Польщі, Німеччини, Франції, Італії, США. Якщо говорити мовою цифр, то з початку війни з бюджету Тисменицької міської ради на потреби Сил оборони (ЗСУ, Національна гвардія, МВС, ГУР, СБУ тощо) спрямовано 6 631 000 гривень. В перші дні російської агресії мешканці громади згуртувалися задля допомоги Збройним Силам України та внутрішньо переміщеним українцям. При Оперативному штабі створено “ініціативні групи” для плетіння маскувальних сіток. У Тисменицькій громаді знайшли прихисток близько 3000 ВПО. У нашій громаді було створено місця компактного проживання переселенців, зокрема – у двох дитячих садочках. Ми забезпечували ВПО харчами та засобами гігієни. Велика вдячність нашим міжнародним партнерам з Польщі та Німеччини, які надали понад сто тонн гуманітарної допомоги для потреб ВПО та воїнів на фронті.
Минулого року ми відправили 20 мікроавтобусів гуманітарної допомоги у міста, де відбувалися бойові дії: на Київщину, Миколаївщину, Житомирщину, Харківщину та Чернігівщину. Це допомогло врятувати життя тисяч людей.
При штабі Тисменицької міської ради створено «БЕЗПЕЧНИЙ ПРОСТІР», у рамках якого у Тисменицькій бібліотеці діяли безкоштовні курси української мови для ВПО.
З початку війни керівництвом громади особисто здійснено 16 поїздок на передову. Це насамперед у напрямку Гуляйполя, де служить 75-й батальйон ТРО. А також у напрямку Бахмута, Дружківки, Краматорська, Костянтинівки. З Гуманітарного штабу Тисменицької міської ради доставляється допомога на передову, де служать мешканці нашої громади. Це харчі, ліки, засоби гігієни. Але це ще не все. Наприклад, у лютому 2023 року за кошти, зібрані під час благодійних концертів та ярмарку, придбано біноклі, термобілизну, теплу форму, шапки, рукавиці, шкарпетки та цигарки для бійців (спрямовано близько 90 тисяч гривень). У вересні цього року за благодійні кошти працівників Тисменицької міської ради (близько 200 000 грн) придбано: фліски, термобілизну, кофти та шкарпетки для наших захисників. Доставлено 15 автомобілів на передову, придбаних за кошти меценатів та міжнародних партнерів. Це і легкові автомобілі, а також двічі доставляли багі (всюдихід) – для 10 і 63 бригад, медичний автомобіль для 95-ї бригади. Долучаються до поїздки підприємці з нашої громади, які надають продукти, а також волонтери. Наші господині готують вареники та традиційну тисменицьку випічку на фронт.У Тисменицькій громаді понад 30 тисяч гривень зібрали на потреби ЗСУ під час акції«НЕ КУПУЙ КВІТКУ — ПОЖЕРТВУЙ НА ЗСУ», яка відбулася у День знань! Ці кошти передано військовослужбовцю із села Милування Богдану Зіньку, який служить у 77-й окремій аеромобільній бригаді ЗСУ. Наші військові спрямують кошти на ремонт Урала, який «віджали» в москалів!

Як виглядає співпраця міської ради  з військовими та їхніми сім’ями?

Намагаємось реагувати на запити військових, наприклад допомогти у зборі коштів на автомобіль, тепловізор тощо. Минулого року за кошти резервного фонду пошито форму для військових. Загалом з міського бюджету у рамках програми «Захисник Вітчизни» цього року спрямовано 855 000 гривень на підтримку військових та їх сімей. У разі поранення військові з нашої громади отримують  10 000 гривень (уже виділено 360 000 гривень). У рамках програми «Захисник Вітчизни» учасники бойових дій, АТО/ООС отримують 1000 гривень. Діти захисників ЗСУ завдяки нашим міжнародним партнерам побували у Польщі. Протягом двох тижнів діти відвідували цікаві екскурсії, майстер-класи, спортивні заходи у місті Рацібуж.
У нашій громаді – 20 полеглих Героїв, які віддали життя у боротьбі за Україну. Ми належно вшановуємо кожного з них. У пам’ять про захисників відкрито Алею слави у місті Тисмениця. Уже встановлено та освячено 16 анотаційнихдощок, першого жовтня відкрили та освятили ще дві у місті Тисмениця – Миколі Федику та Михайлу Войтовичу. Загалом з міського бюджету у рамках програми «Захисник Вітчизни» цього року спрямовано 480 000 гривень на підтримку сімей Героїв. У нашій громаді сім’ї Героїв отримують 50 000 гривень. Також до Великодніх свят передаємо сім’ям Героїв продуктові набори. Підтримка сімей військовослужбовців – це наш обов’язок!  Також цього року вперше військові із нашої громади, які служать безпосередньо на передовій отримають кошти – 15 000 грн для придбання військового спорядження.

Пані Тетяно, які ставите пріоритетні завдання перед собою та командою  на найближчий час?

У 2022 році була постанова Уряду, що блокувала кошти з місцевих бюджетів на всі виплати, окрім заробітної плати, військових видатків і на енергоносії. Далі кошти дозволили спрямувати на укриття. Потім до постанови внесли кілька змін, що дозволяли поточні видатки. Таким чином вдалося зробити ремонт частини місцевих (обласних) та комунальних доріг, які є у нашій громаді і пересуватися якими вже було неможливо. Понад 10 млн гривень спрямували на укриття у закладах освіти, залишилось удосконалити укриття ще у трьох закладах освіти. Наразі знаємо, що в першому читанні вже прийнятий держбюджет на 2024-й рік, і є закон, який забирає «військове» ПДФО, в тому числі й тих, які дислокуються на території громади. Можливо, з 1 жовтня уряд забере ці кошти, через що буде менший бюджет. Але якщо ці гроші спрямують на допомогу армії – це буде блага ціль!