Свою бойову історію Вадим Федоров розповів Суспільному.
Сім із десяти років служби провів на фронті
“Ми два дні в дорозі “летіли” під Малин Житомирської області, де зустріли ворога. 7 березня був перший штурм. В мене згоріло пів роти хлопців моїх”, — пригадує Вадим Федоров.
Боєць мешкав у селі Цибулеве, що у Кіровоградській області. Він — командир штурмового відділення 109 окремого гірсько-штурмового батальйону 10 бригади “Едельвейс”. Професійний військовий сім із десяти років служби провів на фронті, захищаючи країну від російських військ.
Службу розпочинав в Окремому президентському полку, потім служив у ракетних військах, воював в АТО/ООС, згодом — під час повномасштабного вторгнення Росії. Перше поранення Вадим отримав у березні 2021 року під Горлівкою. Куля, каже, пройшла навиліт, не зачепивши кісток, тож через кілька тижнів повернувся в зону бойових дій.
“На полі падали й затуляли обличчя, щоб не згоріли”
Під час повномасштабної війни упродовж місяця разом з побратимами Вадим Федоров обороняв Київ.
“Вони під Київ дуже круто заходили. Там росіяни нас обстрілювали з вертольотів, з “Градів”, “Смерчів”, “Ураганів” — з усього, що є. Танки по нас стріляли. Я не знаю, як ми вижили. Село попалося — Слобода Кухарська під Малином Житомирської області, що не можна було закопатися. Пів метра копаєш — і вода. Ми просто бігали. На полі падали й затуляли обличчя, щоб не згоріли. Так ми місяць обороняли Київ. Там росіяни не змогли нас узяти й повтікали потім на кордон”, — говорить Вадим Федоров.
“Танк вистрілив прямо в спину”
8 червня 2022 року бійця поранили під час оборони вокзалу в селі Миколаївка поблизу Бахмута. Вадиму Федорову не вдалося добігти до укриття.
“Ми рухалися полем, де були хлопці на шматки розірвані. Двох врятували й з наших окопів уже вівся бій по нас. Противник зайняв наші окопи, поки ми йшли, і “старший” прийняв команду відступити, а потім вирішити, як “штурманути” їх. Я повертався за своїм відділенням двічі. На другий раз не добіг сам до укриття і танк вистрілив прямо в спину. І я полетів. Потім була темнота, не бачив я ніколи такої”, — говорить Вадим Федоров.
Військовослужбовець пригадує: побратими витягли його з поля бою та вивезли під обстрілами до госпіталю.
“Доправили до госпіталю в Бахмут, я заїхав і “відключився”. Потім через тиждень після коми прийшов до тями в лікарні Мечникова. Не розумів, хто я, де я, бо був у комі. Бачив дивні речі, відчував, як відбувається все. В мене стирчали три трубки в роті, мені їх витягли. Я набрав повні легені повітря. Зрозумів, що живий”, — каже Вадим Федоров.
Вчиться ходити на протезах
Після ампутації ніг, каже Вадим, його охопив відчай через те, що не зможе втілити мрію — стати професійним бодибілдером. Згодом військовому провели протезування в США. Там, розповідає, з’явилася нова мрія — одружитися і мати дітей.
Щоб ходити на протезах, потрібно опиратися на руки, тож місяць тому в Івано-Франківській центральній міській клінічній лікарні військовому прооперували неправильно зрослий перелом кісток лівого передпліччя, розповідає завідувач відділення травматології, ортопедії та реконструктивної і пластичної хірургії Степан Зелик.
“Після лікування у США він поступив до нас. Ми йому зробили операцію — відновили повністю функцію кінцівки, зробили металоостеосинтез пластиною із заміщенням аутотрансплантата з крила клубової кістки. Після цього Вадим буквально через два тижні почав займатися з нашими реабілітологами й навчається ходити на протезах”, — розповідає Степан Зелик.
Бійцю допомагає команда лікарів
З військовослужбовцем зараз працює мультидисциплінарна команда з п’яти лікарів-реабілітологів, розповідає ерготерапевтка відділення відновного лікування та реабілітації Василина Перегуда.
“Працюємо над відновленням дрібної моторики, покращенням чутливості пальчиків лівої руки. Даємо більше вправи на силу, на витривалість м’язів плеча, передпліччя, на рухливість суглобів плечового, ліктьового”, — каже Василина Перегуда.
Зі слів фізичного терапевта Сергія Поліводи, медики займаються з військовослужбовцем щодня по дві години. Медик каже: сподіваються, що через місяць він зможе краще тримати баланс і опиратися на милиці.
