Історія бійця Нацгвардії з Франківщини Миколи Чмеля

Військовослужбовець Микола Чміль каже: у Мар’їнці воював місяць.

“Там були дуже великі втрати, ми поїхали замінити людей. Мені здається, що у Мар’їнці залишилося тільки дві сім’ї. Знищені будинки. Тяжко було дивитися на тварин, ми їх підгодовували. Там був просто жах. Військові РФ просто брали квадрати й розбивали їх вщент”, — говорить боєць.

Микола Чміль розповідає: саме під час боїв у Мар’їнці побратими дали йому позивний — Арестович.

“Були обстріли. Ми з побратимом доповідали й постійно сперечалися, що прилітає. Побратими почали казати, що я багато знаю — наче Арестович. Думав поміняти позивний, бо там була ситуація з Арестовичем. Мені було неприємно. А потім думаю: “Що я до нього маю? Це — просто мій позивний”, — каже Микола Чміль.

У лютому 2023 року Микола вирушив у Кремінну.

“Були дуже великі втрати. Дрони їхні висіли над нами і просто розбивали позиції. Було таке, що за одну добу з двох позицій майже пішов взвод”, — пригадує Микола.

Через півтора місяця військовослужбовець отримав осколкове поранення у плече.

“Був стрілецький бій. Не знаю навіть звідки, просто прилетіло. Я відчув, що в плече потрапив уламок. По рації сказали виходити. Я відповів, що залишаюся. Зі мною був друг, я не міг його залишити. Наступного ранку вже старший 95 десантної бригади сказав: “Залишайте цю вже позицію, відходьте назад”, — говорить боєць.

Першу допомогу, каже Микола, йому надали у медзакладі неподалік. Згодом він поїхав на лікування в Івано-Франківськ. Боєць розповідає, після повернення із Кремінної отримав відзнаку командувача Нацгвардії України — нагрудний знак “За доблесну службу”.

Микола Чміль каже, допоки триває війна, планує захищати Україну й надалі.