Історією військового медика поділилися на сайті медзакладу, пише Суспільне.
Ярослав Богак працює у стабілізаційному пункті. У ньому лікар надає військовим першу медичну допомогу.
“Останнім часом доукомплектувалися госпіталі в Слов’янську, Дружківці, Покровську, і в мене стало менше судинної роботи. Але в нас постійно є робота. Час від часу їжджу на чергування, заміняю інших лікарів”, — розповідає медик.
Про службу
З його слів, останні чотири-шість місяців російські військові трохи менше обстрілюють Краматорськ, тож місто “віджило”.
“Відкрилися нові піцерії, магазини, стало більше людей і машин. Навіть вуличне освітлення вмикають до 21:00. До нас в лікарню вже не привозять купу поранених. Медичне сортування йде більш грамотно, налагоджено. Важчих пацієнтів відправляють у військові госпіталі, легших — до нас”, — каже Ярослав Богак.
Окрім основної роботи, в армії медик став універсальною людиною: рубає дрова, допомагає носити воду і навіть навчився ремонтувати автівки. На дозвіллі ж Ярослав читає військові романи.
“Недавно, наприклад, прочитав історичний роман Юрія Сороки “Іван Богун” у двох томах. Зараз читаю Кокотюху, прочитав “Червоний”. Це допомагає трохи розслабитися. А ще стільки мишей в житті не бачив ніколи, скільки тут. Щоб по голові бігали миші — такого не було ще ніде”, — говорить військовий медик.
“Ти приїжджаєш додому, а тебе тягне на війну”
Вдома Ярослав Богак востаннє був три місяці тому.
“Ти приїжджаєш додому, а тебе тягне на війну, бо є відчуття невиконаного обов’язку. Є відчуття братерства — побратими тебе чекають. Кожна пара рук та голова тут, на фронті, важлива”, — каже Ярослав Богак.
Під час відпустки медик ходив у формі, щоб популяризувати військових.
“Ти йдеш у формі, і на тебе вже дивляться трошки скоса. Хочу, щоб поважали військових, тому що ці люди зараз тримають країну. Не депутати, не політики, не мер наш зі своєю бруківкою. Люди мають усвідомити, що за свою країну треба боротися: або працювати для ЗСУ, або працювати в ЗСУ. У нас є два варіанти: або вижити в цій війні й здобути перемогу, або загинути”, — говорить Ярослав Богак.
За його словами, дружина та рідні вмовляють повертатися додому, але поки Ярослав не може собі цього дозволити.
“По-перше, в мене немає на це законних підстав, а фантазувати якісь підстави я не буду принципово. По-друге, я сюди прийшов добровільно. Не можу зараз все залишити й ходити на роботу, ніби нічого не сталося”, — каже Ярослав Богак.
“Ми стоїмо, боремося, не зважаючи ні на що”
На думку військового медика, у 2023 рік українці вистояли попри все. А у 2024 році він бажає перемоги
“Ми стоїмо, боремося, не зважаючи ні на що. Мені здається, ця війна дуже багато чого змінить, і ми ніколи вже не станемо такими, якими були раніше. Ця війна — це точка неповернення. Ми зобов’язані побудувати громадянське суспільство, сильну економіку, тому що м***алі не дадуть нам спокою”, — говорить Ярослав Богак.
