Як сапери 102 бригади вдосконалюють та створюють машинки для розмінування

Джаггер, Турок і Махно — сапери 102 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ Івано-Франківщини. Неподалік лінії фронту на Запоріжжі бійці облаштували “лабораторію”. У ній воїни вдосконалюють технічні засоби для розмінування та створюють нові.

Над чим саме сапери працюють та як їхні винаходи допомагають зберігати життя військовослужбовцям, розповідають у репортажі Суспільного.

Дмитро на позивний Джаггер веде нас до приміщення, в якому сапери не лише працюють, а й живуть. Це можна зрозуміти з трьох спальних місць та мотузки, на якій сохне військова форма.

“Раніше нас тут жило четверо. Коли четвертий переїхав, ми поставили стіл, де раніше було його спальне місце, і почали займатися цим усім ділом. Це було у липні 2023 року”, — каже військовий.

До великої війни Джаггер працював інженером-будівельником у Рівному. Електронікою чоловік займався на рівні хобі. На початку вторгнення РФ в Україну він вступив до 104 окремої бригади. Згодом перевівся у Франківську тероборону, і в ній своє захоплення застосував на фронті.

“Для мене почалося все з пультів для дистанційного підриву. До нас приїжджали проводити навчання, привезли повноцінний американський набір, який використовують військові НАТО. Мене це зацікавило. Така штука коштує грошей, тож дешевше зібрати самому”, — розповідає сапер.

Пульти Джаггер створював упродовж чотирьох місяців. Майструвати почав у січні 2023 року, але через інтенсивність боїв мав обмаль часу.

“Якщо скласти весь той час докупи, то фактично я над ними працював два тижні. Зрозумів, що в цьому є потреба, бо ми так само знешкоджуємо авіабомби, які впали й не розірвалися. А так — закладаєш заряд і на відстані понад 1 кілометр підриваєш”, — пояснює військовий.

Джаггер знайшов однодумців. З його слів, зараз у саперно-інженерному взводі кожен щось лагодить та конструює. Щотижня до них приїжджає по декілька коробок із запчастинами до винаходів.

“Нічого суперсекретного чи надзвичайного. Звичайні деталі для побутової техніки. Щось знаходимо на місцях, а щось постачає наш стратегічний партнер — вічний AliExpress”, — говорить сапер.

Поки розмовляємо з Джаггером, під’їжджає авто. До “лабораторії” заходять двоє військових з купою коробок різних розмірів. Всередині, очевидно, запчастини. Один з бійців, зачувши тему нашої розмови, жартує: “Ні, це від “Укроборонпрому”.

Знайомимося. Той, що жартував, — старший сапер взводу Володимир Константинопольський на псевдо Турок. Чоловік — родом з Рівного. Свій позивний обрав не лише через етнічне походження (прадід Володимира був турецьким військовим), а й через любов до рок-музики.

Турок 20 років працював директором компанії, яка виготовляла візуальну рекламу, а крайні два роки перед повномасштабним вторгненням робив надгробки. 24 лютого 2022 року він пішов добровольцем у військкомат. Спершу служив у Рівненській ТрО, але через деякий час вирішив перевестися у підрозділ, який вже виконував завдання у зоні бойових дій. Так Володимир Константинопольський і потрапив у саперно-інженерний взвод 102 бригади.

Саперський металошукач для Володимира — не новий інструмент. У цивільному житті він використовував цей пристрій для пошуку старовинних монет та інших артефактів. На фронті хобі стало роботою.

Військовий, який разом із військовим на позивний Турком привіз посилки, назвався командиром інженерно-саперного взводу. Його позивний — Махно, бо чоловік родом із Запорізької області. Він каже: там, де народився, зараз проходять “найкрутіші бойові дії”.

“Ідеї генеруються щодня. Я тут радше і як організатор, і виконавець робіт. Коли Володя щось придумає, намагаюся це втілити. Все-таки — інженер-механік за освітою”, — пояснює Махно.