Війна світів: чому конфлікт на Близькому Сході потрібен путіну

Богдан Скаврон

США дедалі більше втягуються у воєнний конфлікт, який частина ісламського світу знову розпочала проти Ізраїлю, підтримуючи палестинський ХАМАС. Головною силою опору «сіоністам» та «американському глобалізму», а також найвідданішими захисниками палестинців проголосили себе єменські хусити — політично-релігійне угруповання, яке захопило владу над більшою частиною країни на півдні Аравійського півострова. 

Поява нової «гарячої точки» на карті світу грає на руку президентові держави-агресорки володимирові путіну, який намагається збільшити вплив росії на Близькому Сході, звинуватити США в ескалації конфлікту та водночас відволікти увагу міжнародної спільноти від злочинної агресії  рф в Україні.

…Через понад 10 років після сомалійських піратів, які до 2011 року не давали проходу торговельним суднам, що прямували до Суецького каналу, в Червоному морі знову стало неспокійно. Загроза нападів хуситів з Ємену змусила великі судноплавні компанії припинити використовувати Червоне море, через яке зазвичай проходить майже 15% світової морської торгівлі, і замість цього обирати набагато довший маршрут навколо Південної Африки.

На відміну від сомалійців, які захоплювали комерційні судна і вимагали викуп, хусити демонструють більшу «ідейність» та військову потугу. Вони не обмежуються захопленням суден, а й завдають по них ударів ракетами та безпілотниками. При цьому під прицілом опиняються не лише контейнеровози чи нафтові танкери, але й військові кораблі ВМС США та Королівського флоту Великої Британії. 

За словами експертів, ракети хуситів Tofan, Borkan і Quds, створені за зразком іранської зброї, можуть вражати цілі на відстані до 2 000 км. У вересні 2023 року на публічному параді хусити вперше показали наявність у своєму арсеналі зенітних ракет Barq-2, морських ракет, винищувача МіГ-29 і гелікоптерів. У своїх операціях проти суден у Червоному морі вони також використовували швидкохідні човни, оснащені кулеметами. Угруповання налічує приблизно 200 000 бойовиків.

Але головне — свої напади на судна вони пов’язують із «захистом» палестинців у Секторі Гази. Тим самим хусити відмежовуються від звичайного піратства і позиціонують свої атаки як збройний опір Ізраїлю, по території якого теж намагаються завдавати ударів ракетами та безпілотниками.

Хто такі хусити і чого вони хочуть

Хусити (офіційно назва «Ансар Аллах»  — «Прибічники Аллаха») — воєнізована структура мусульманської спільноти шиїтів-зейдитів, яка вже близько 30 років діє на території Ємену.

Джерела цього руху сягають корінням аж у 893 рік, коли на півночі Ємену утворилася релігійна громада зейдитів, яка довгий час була сектою меншості в шиїтській гілці ісламу, а згодом стала керівною політичною силою в регіоні. Після здобуття незалежності від Османської імперії в 1918 році тут утворилося Єменське королівство на чолі із зейдитським імамом, яке проіснувало до 1962 року, коли монархію було повалено в результаті військового перевороту. Встановлена замість імамату Єменська Арабська Республіка протягом наступного десятиліття зустрічала шалений опір з боку зейдитських роялістів, які хотіли відновити уряд під керівництвом імама.

У 1990-х роках зейдити згуртувалися як рух проти релігійного впливу сунітів із Саудівської Аравії, зокрема проти насадження ваххабізму, який є державною релігією в сусідній країні. Саме тоді на політичній арені Ємену з’явився Хусейн аль-Хусі, ім’я якого дало загальну назву хуситам. Він почав організовувати зейдитську молодь, пропонуючи молодим хлопцям релігійну освіту, соціальне забезпечення та почуття товариства, на противагу аналогічним ваххабітським молодіжним мережам, діяльність яких на території Ємену фінансувала Саудівська Аравія. 

Певний час організації «Віруючої молоді» аль-Хусі отримували сприяння від єменського уряду. Але коли президент країни підтримав війну Сполучених Штатів з тероризмом і вторгнення в Ірак у 2003 році, хусити проголосили його поплічником інтервентів. Відтоді на прапорі хуситів з’явилося гасло, якого вони дотримуються й досі: «Смерть Америці, смерть Ізраїлю, прокляття євреям і перемога ісламу».

У 2004 році Хусейн аль-Хусі проголосив себе імамом та підняв антиурядовий заколот, звинувативши владу Ємену не тільки в пособництві США, але й в дискримінації зейдитського населення. Під час збройних сутичок його було вбито урядовими військами, після чого керівництво угрупованням перейшло до його брата — Абдул-Маліка аль-Хусі. У 2009 році за підтримки Саудівської Аравії урядові війська придушили заколот. У лютому 2010 року між хуситами і владою Ємену було підписано угоду про припинення вогню, але перемир’я тривало недовго. 

У серпні 2014 року хусити почали проводити масові демонстрації, виступаючи проти оголошеного владою скорочення субсидій на нафтопродукти, яке викликало різке зростання цін на бензин. До середини вересня 2014 року повстанці захопили кілька районів столиці країни Сані, зокрема ряд державних установ.

Саудівська Аравія, стурбована перспективою того, що хусити отримають контроль над Єменом, після чого він стане сателітом її головного суперника в регіоні шиїтського Ірану, в березні 2015 року очолила коаліцію, яка почала військову кампанію, спрямовану на вигнання хуситів і відновлення офіційного уряду. Коаліція низки арабських країн отримувала матеріально-технічну та розвідувальну підтримку від США, Великої Британії та Франції.

Хуситів витіснили з портового міста Аден та півдня Ємену, однак столиця країни та північні території залишилися в руках повстанців. У 2021 році хусити розпочали атаку на місто Маріб — останній оплот уряду на півночі та центр багатої нафтою провінції. Бої загострилися в березні 2023 року, змусивши тисячі людей покинути свої домівки. Хусити також атакували об’єкти в Саудівській Аравії та ОАЕ за допомогою балістичних ракет і безпілотників, націлюючись на об’єкти з нафтовими установками.

Крім народної підтримки з боку шиїтів (становлять 30-40% населення країни), хусити мають військову і фінансову підтримку від Ірану. Вони нагадують угруповання Хезболла, яке діє на території Лівану і  яке також сформувало «державу в державі». У хуситів і Хезболли однакові вороги — Ізраїль та США і такі ж союзники — ХАМАС, Іран, росія.

Ємен у вогні

19 жовтня 2023 року, у розпал війни між Ізраїлем і ХАМАС, хусити виступили на стороні палестинських терористів. Вони застосували проти Ізраїлю ракети і безпілотні літальні апарати, які були перехоплені Армією оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) над Червоним морем за допомогою системи протиракетної оборони або збиті ВМС США та ВПС Ізраїлю. 

Від середини листопада хусити атакували десятки комерційних суден в Червоному морі та протоці Баб аль-Мандаб — життєво важливому водному шляху, який з’єднується із Суецьким каналом. Через Суецький канал щодня проходить 50-60 суден, приблизно 19 000 щороку, включаючи близько 30% світового контейнерного трафіку. Крім того, через цей регіон проходить близько 10 відсотків глобальної «морської» нафти. 

Через цю загрозу США 18 грудня 2023 року оголосили про розширення багатонаціональних морських сил безпеки для захисту кораблів у Червоному морі та в Аденській затоці. 11 січня очолювана США коаліція завдала першого масованого удару по об’єктах хуситів у Ємені після того, як угруповання знехтувало ультиматумом припинити напади на кораблі, що проходять через Червоне море. 

Як заявило Центральне командування США, повітряних ударів було завдано «по радіолокаційних системах, системах протиповітряної оборони, сховищах і пускових майданчиках безпілотних літальних систем, крилатих та балістичних ракет». 

17 січня адміністрація Байдена повторно визнала хуситів глобальною терористичною організацією. «Ці атаки є яскравим прикладом тероризму та порушення міжнародного права та серйозної загрози для життя, глобальної торгівлі, і вони ставлять під загрозу доставку гуманітарної допомоги», — заявив високопоставлений чиновник адміністрації США.

Ще одного потужного удару очолюваною США коаліцією було завдано по єменських хуситах 4 лютого — ціллю були 36 об’єктів. Як повідомили у збройних силах США, в нічному нальоті на Ємен взяли участь не лише американці, але й союзники з 20 країн, зокрема британці та нідерландці з НАТО, а також збройні сили Австралії та Бахрейну.

Удари по Ємену відбувалися паралельно з кампанією відплати за вбивство трьох американських солдатів на військовій базі в Йорданії внаслідок атаки безпілотника, запущеного угрупованням, яке підтримує Іран. Тоді американські ракети ударили по більш ніж 85 об’єктах в Іраку та Сирії, пов’язаних з Корпусом вартових ісламської революції (КВІР) і ополченнями, які він підтримує.

Збройні сили США заявили, що у них є всі підстави вважати, що атаки хуситів на комерційні судна були «повністю дозволені» Іраном. Республіканці США навіть чинили тиск на президента Джо Байдена, щоб той завдав прямого удару по території Ірану, вважаючи його відповідальним за розпалювання конфлікту.

На Близькому Сході запахло великою війною, до якої найспокійніше поставилися саме хусити. «Ці атаки не зупинять нас від нашої етичної, релігійної та гуманітарної позиції на підтримку стійкого палестинського народу в Секторі Гази», — написав у соцмережах речник хуситів Ях’я Сареа, який навіть пригрозив, що удари США «не пройдуть без відповіді та наслідків».

Експерти стверджують, що хусити не проти того, щоб втягнути США у прямий військовий конфлікт. Це дозволить їм показати себе як єдиних «справжніх захисників» Палестини та відвернути увагу від економічних проблем в Ємені, які вирішити вони не можуть.

Яка роль путіна

Президент російської федерації володимир путін, який ще донедавна демонстрував приязне ставлення до Ізраїлю, після повномасштабного вторгнення в Україну, а особливо після початку військової операції ЦАХАЛ у Секторі Гази, різко змінив свою риторику. Якщо раніше, позиціонуючи москву як важливішого, ніж Вашингтон, гаранта безпеки на Близькому Сході, господар кремля виступав на захист Ізраїлю, то тепер відкрито займає в конфлікті сторону Ірану та його сателітів.

Аналітики зазначають, що на початку 2000-х років путін часто називав «нашими євреями» російськомовне населення Ізраїлю, розглядаючи їх місток, що зміцнює відносини між Ізраїлем і росією, а також як джерело майбутніх економічних інвестицій, особливо у високі технології. Говорять також, що до виховання путіна в дитинстві доклалася єврейська сім’я — його сусіди по комунальній квартирі в Ленінграді, які опікувалися ним, коли батьки були на роботі. Та й учителькою німецької мови у нинішнього господаря кремля була єврейка, до якої зберіг почуття вдячності, оскільки саме добрі знання німецької мови дозволили йому зробити кар’єру в КДБ. Він начебто навіть відвідував її, перебуваючи в Ізраїлі з офіційними  візитами, а також купив їй там квартиру.

Після вторгнення в Україну путін починає робити антисемітські заяви (зокрема щодо єврейського походження Президента Зеленського), яких він раніше не робив. А 7 жовтня 2023 року стало остаточною точкою розриву для росії та Ізраїлю. путін публічно відмовився від  близьких стосунків із прем’єром Ізраїлю Беньяміном Нетаньягу, які раніше любив рекламувати при кожній нагоді. Натомість москва швидко й публічно відновила свої відносини з представниками ХАМАСу. 

Велика зміна у відносинах росії з Ізраїлем корениться у все більш тісних двосторонніх відносинах з Іраном у сфері безпеки. москві довелося звернутися до Тегерана за безпілотниками Shahed, щоб тероризувати Україну, і вже відтоді відносини росії з Ізраїлем погіршуються щораз більше. Ще один подразник — роль США у підтримці України та Ізраїлю. Фактично для москви війна в Україні і в Секторі Гази об’єднуються в одну геополітичну рамку.

Тож немає нічого дивного в тому, що представництво рф при ООН скликало засідання Ради безпеки через удари США по хуситах у Ємені та пов’язаних з Іраном угрупованнях в Сирії та Іраку. Навіть попри те, що танкери з російською нафтою теж неодноразово ставали мішенями нападів у Червоному морі, путін бачить у нестабільності на Близькому Сході лише можливість критикувати Сполучені Штати. Обіцянки хуситів не нападати на російські та китайські судна ще більше до цього підштовхують. 

Ймовірно, путін і надалі буде використовувати у своїй геополітичній грі «палестинську» карту і «козирних» хуситів, демонструючи їх як борців з американським колоніалізмом, при цьому сором’язливо ховаючи під столом власні злочини в Україні. У цьому контексті важливою видається зустріч путіна у Туреччині з іще одним великим регіональним гравцем на Близькому Сході — президентом Ердоганом.

Не випадково на початку лютого величезний плакат із зображенням лідера єменських повстанців Абдул-Маліка аль-Хусі був вивішений на стародавніх стінах Константинополя  в турецькому Стамбулі лише через кілька днів після того, як США визнали хуситів терористичною групою. «Ми всі єменці», — йдеться в написі на плакаті турецькою мовою.