“Тату, ти казав, що в мене вийде”: фристайлістка, дочка загиблого бійця з Франківська про медаль на чемпіонаті світу
09 Травня, 11:40
Поділитись статтею
Дочка полеглого у російсько-українській війні бійця Павла Брикіна з Івано-Франківська Ангеліна — майстриня спорту України міжнародного класу. У квітні 2024 року 19-річна дівчина здобула свою першу медаль на юніорському чемпіонаті світу з лижної акробатики. Спортсменка посіла третє місце. Повернувшись додому, Ангеліна прийшла з відзнакою на могилу батька і подякувала за підтримку.
Про сім’ю, втрату на війні батька, тренування та світові нагороди Ангеліна Брикіна розповіла Суспільному.
Принесла медалі на могилу тата
6 серпня 2022 року Ангеліна втратила на війні батька. Павло Брикін загинув неподалік села Благодатне, що на Миколаївщині, у бою з російською диверсійно-розвідувальною групою. Зі слів доньки, її тато тоді служив у лавах 63 окремої механізованої бригади, а перед цим воював у 128 окремій гірсько-штурмовій бригаді. Боронив країну Павло Брикін з 2015 року.
“Я давно татові говорила, що хочу цю медаль. І він мені завжди казав: “Буде, Ангелінко, буде, доцю”. Я боролася за неї, боролася. Не вдавалося. І от зараз саме в завершальний в юніорах рік я її взяла”, — каже Ангеліна.
Коли спортсменка повернулася додому, в Івано-Франківськ, вона принесла медаль на татову могилу.
“Кажу: “Дивися, вони вже в мене. Ти завжди казав, що в мене все вийде”. Відчувати, що тато зі мною, — цього не можу сказати, тому що його нема. Мені вже ніхто не зателефонує, не скаже: “Доцю, привіт. Як у тебе справи?” — розповідає Ангеліна Брикіна.
“Це честь — підіймати прапор України”
“Це честь — підіймати прапор України на п’єдестал, але ще краще, коли він — на найвищій сходинці. На жаль, мені це не вдалося зробити, проте я задоволена, що змогла його підняти”, — каже Ангеліна Брикіна.
Спортсменка пригадує, як у перший рік великої війни багато колег її підтримували, запитували про ситуацію в Україні.
“А вже з часом, вже минув рік, такі всі: “Ну як ви там?” Ну от Швейцарія — це, напевно, єдина країна, яка настільки нам допомагає. Власник літніх трамплінів завжди допомогу возить в Україну. Він завжди на зв’язку з нашим тренером. Велика подяка йому. Швейцарські спортсмени нас реально розуміють”, — розповідає Ангеліна Брикіна.
“Вимушені тренуватися за кордоном, бо в Україні немає умов”
Зі слів спортсменки, кожне тренування — важливе. Перш ніж перенести елементи фристайлу на сніг та водні трампліни, вона відточує їх на батуті.
“В Україні трамплінів немає, і ми їздимо то у США, то у Швейцарію, то в Австралію. Вимушені тренуватися за кордоном, тому що в нас немає умов. Стрибаємо на літніх трамплінах. Це — той самий трамплін, просто інше покриття й приземлення не на сніг, а у воду”, — розповідає Ангеліна Брикіна.
В Івано-Франківську зі спортсменкою приблизно п’ять років займається особиста тренерка Надія Діденко.
“Ми з нею вже досить довго. Навчилися дуже багато всього. Бувають моменти, коли ти приходиш на тренування: “Ой, може то сьогодні не робити”. Вона відповідає: “Треба, тому що це — твоє майбутнє”. Деколи буває, що ми можемо на один підхід менше зробити. Це трапляється тоді, коли я вже просто не можу. Але частіше — це підтримка. Коли я за кордоном, завжди телефоную їй: “Надіє Вікторівно, запустилася на новий елемент”. Вона каже: “О, молодець. Давай, Ангеліно, давай”, — говорить спортсменка.
Тренерка з фристайлу Надія Діденко каже: вона завжди на зв’язку зі своєю підопічною. З Ангеліною вони спілкуються на всі теми.
“Можемо годинами спілкуватися. Дивимося на змагання інших спортсменів, переглядаємо трансляції й працюємо. Тренування — щодня. Понеділок, середа, п’ятниця — по два рази. А вівторок, четвер і субота — тренажерний зал, одне тренування в залі на батуті та фізична підготовка”, — розповідає Надія Діденко.
Почала стрибати на батуті у сім років
Коли Ангеліні Брикіній було сім років, подруга, яка займалася у старшій групі, запросила її пострибати на батуті.
“І тренерка питає: “Як тебе звати?” Почала розпитувати у мене все і каже: “А ти не хочеш приходити ще?” Я погодилася. І ось так почала ходити. Я ще займалася народними танцями. Так й обирала між фристайлом і танцями. Раніше мене мама тягала за руку туди, з часом я сама почала ходити”, — пригадує спортсменка.
З її слів, на добу вона приділяє спорту приблизно 15 годин.
“Все решта — просто сплю. Приблизно три місяці у рік я перебуваю вдома. З мамою намагаюся більше часу проводити, з братами та сестрою. Якщо в них є змагання, стараюся прийти та повболівати. Для них — це важливо. На навчання у коледж ходжу. Розумію, що я — спортсменка, але вчитися треба теж”, — розповідає Ангеліна Брикіна.
“Я не дивлюся, як ти падаєш. Просто очі заплющую”
Перед її власними змаганнями рідні дівчини розмовляють з нею на теми, не дотичні до спорту. Вони говорять про плани на близьке майбутнє. Та дуже сильну підтримку Ангеліна Брикіна отримувала від свого батька.
“Татові могла у сльозах подзвонити, сказати: “Все, я не можу, більше не хочу”. Він мені: “Заспокойся”. Наступного дня в мене тренування дуже класне вийшло. Тато каже: “О, а ти вже казала: я не можу, я не хочу, я не буду”. Питала, чи йому подобається, що я займаюся фристайлом?” Він говорив, що дуже. Я спитала: “А коли я падаю?” Тато відповів: “Я не дивлюся, як ти падаєш. Просто очі заплющую”, — пригадує спортсменка.
Ангеліна пам’ятає, як у 2015 році її батько їхав у зону АТО. Тоді він підписував із ЗСУ контракти на різні терміни.
“Приїхав на кілька днів додому. Ми плачемо всі: “Тату, будь ласочка, не їдь”. Він відповідав: “Діти, це — робота”. Ми його бачили, але не так часто, як би хотілося. Це не було щодня. Ми його могли бачити за три місяці днів п’ять. За чотири місяці — десять днів”, — розповідає дівчина.
Павло Брикін з 2015 року воював на Донецькому, Луганському та Авдіївському напрямках. Оскільки він мав звання молодшого сержанта, 24 лютого 2022 року йому зателефонували з ТЦК та СП. Під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну боєць воював на Миколаївщині.
Востаннє донька і батько бачилися 27 лютого 2022 року.
“Останні наші розмови з ним. Бачу: він у касці, в бронежилеті. У нього борода така густа-густа, і ще більше відросла. Кажу: “Тату, чому ти не поголишся?” Він відповів: “Не можна, доцю, не можна”. Він такий був серйозний. І останні наші розмови вже були не такі веселі, не такі довгі”, — каже спортсменка.
Після загибелі Павла Брикіна його дітям вручили кулони “Батьківське серце”. Відтоді Ангеліна носить його зі собою.
А ще у спортсменки є ціль — поїхати на Олімпійські ігри.
“Я хочу поїхати на Олімпіаду. Наразі працюю, тренуюся, стараюся і роблю все для того, щоб вибороти ліцензію”, — говорить Ангеліна Брикіна.
Основні досягнення Ангеліни Брикіної
Ангеліна Брикіна дебютувала на міжнародних змаганнях у 2018 році. На Кубку світу — у сезоні 2021/22. Найкращий результат — шосте місце у Лак-Бопорті.
У 2023 році Брикіна виступила на першому дорослому чемпіонаті світу з фристайлу — посіла 15 місце. У юніорському чемпіонаті світу українка виступала чотири рази. У квітні 2024 року виборола “бронзу”.
Також на рахунку Брикіної вісім подіумів на рівні Кубка Європи з лижної акробатики. На останньому, що також минув у К’єза-ін-Вальмаленко, вона стала переможницею змагань. Загалом у спортсменки є сім золотих, чотири срібні та одна бронзова медалі, які вона виборола на чемпіонатах України з лижного фристайлу.
Поділитись статтею