Для зенітних установок і навіть для кораблів: від початку року «Маскувальні Феї» сплели 32 тисячі квадратних метрів сітки. ФОТО

Напевно майже кожен франківець чув про них або зустрічав допис у соціальних мережах.

МІСТО поспілкувалося з співзасновницями БО “БФ “ДОБРО-ДІЇ” – ВЦ “Маскувальні Феї” Оленою Николин та Оленою Черкас.

Дівчата розповіли, як на початку повномасштабного вторгнення розпочинали свою діяльність в одному із франківських ліцеїв та з бюджету тисячу гривень, яких вистачило на три пари кравецьких ножиць, виросли у фонд з бюджетом понад 150 тисяч гривень.

Коли в ліцеї розпочинався навчальний процес, ми з усіма речами опинилися буквально на вулиці. І в нас тоді був варіант, не брати більше ніяких замовлень і розбігтися або зібратися і шукати вихід. І в результаті ми замість однієї локації знайшли одразу дві. Завжди коли опускаються руки, згадуємо про наших хлопців. Бо ми знаємо багато про поранення і втрати, просто не можемо розповідати і показувати фотографії.

Наразі мережа налічує 22 локації і ще 2, які працюють тільки у вихідні дні.

Є філії, де працює 3-4 людини, але затято. А є такі, де приблизно 40 людей, і ми знаємо, що з них четверта частина точно приходитиме впродовж дня. На початок 2024 було залучено близько 300 людей. Але це не тільки ті, які плетуть сітки. Багато хто нарізає, а ще хтось робить якісь смаколики, в’яже шкарпетки, тощо.

«Феї» дуже ретельно підходять до виготовлення сіток та підбору кольорів, тому завжди просять фотографію того, що потрібно замаскувати, аби максимально точно підібрати відтінки.

Хлопці дають розмір чогось, що треба замаскувати. Є великі об’єкти, коли плететься окремо на кузов, окремо на боки, а потім складають докупи. Ми виготовляли сітки на зенітні установки, і це був справжній конструктор. Зелений колір буває хакі та яскравий, з плямками чи без. Хлопці готові навіть почекати трохи довше, бо знають точно, що наша сітка — це майже стовідсоткове попадання за кольорами і розмірами – а це принципово. На жаль, це таке знання, до якого ми взагалі не готувалися і хотілося би цього не знати.

Кажуть, що головне їхнє завдання – відповідати всім вимогам, а вони можуть бути найрізноманітнішими. Бо просили багато такого, що не підлягає законам маскування.

У нас замовляли синю сітку, яка мала бути на кораблі, аби під кутом з дрона зливатися з водою, щоби імітувати водну поверхню. Ми робили сітки на «швидкі», які вивозили поранених. Потрібно було замаскувати машину, бо просто не могли виїхати з розбитої позиції під постійними обстрілами. Зараз є запит на червону сітку. І ми думаємо, чи нам рентабельно купувати матеріал, чи будемо потім його використовувати. Чи краще підфарбувати.

Для сіток використовують переважно спанбонд, решта підміс – залишки камуфляжної тканини із військової форми (вона дуже підходить, бо саме такі піксельні кольори) і тканина з футболок. Також є кілька методів плетіння.

Ми використовуємо три методи. Від нав’язування зараз практично відмовилися, бо така сітка має велику вагу, але воно досить класно працює, коли є статична позиція, наприклад, на блокпостах. Деколи ця вага потрібна.

Основу для сіток закуповують у постачальників із Польщі та Харкова. Останній зараз працює зі значними перебоями, адже місто під постійними обстрілами і майже щодня немає світла. Проте дівчата кажуть, що готові чекати адже це справа честі.

Я вважаю, що сітки чи будь-що волонтерське, що робиться в прифронтових або дуже гарячих місцях, на порядок цінніше ніж те, що можемо робити ми. Що франківцям заважає прийти?! У нас менше тривог, немає безпосередньо воєнних дій, у нас є світло. Коли робляться сітки в Запоріжжі, Одесі, Харкові – реально викликає велику повагу за відвагу і відчайдушність.

З кожною сіткою відправляють допоміжні бокси.

Вони сезонні, бо зазвичай зимою потрібні мишоловки, в’язані шкарпетки, протизастудні ліки. Зараз на літо більш актуальні засоби від комарів, сухі душі, вологі серветки. Також додаємо дитячі малюнки, браслетики, ангелочки, молитовники.

У фонді підсумовують, що від початку року станом на середину червня уже встигли виготовити 716 сіток, площею 32 640 квадратних метрів.

Нещодавно на вихідних в Івано-Франківську почали діяти локації вихідного дня – на центральній алеї у парку Шевченка та у сквері Гетьманські вали. І за цим стоїть дуже багато роботи, розповідають волонтерки: потрібно вивезти рамки, підготувати тканину, взяти дозвіл, про все домовитися.

Ми готові були піти на це для популяризація. Не для піару, а саме для того, що можливо, якась людина, проходячи повз, побачить. Наша мета – показати, що ми є, як осередок.

Люди часто не розуміють, чому потрібно плести так багато сіток і скільки ще їх буде потрібно.

Потрібно багато сіток, тому що це є величезний розхідний матеріал. Напевно навіть більше, ніж аптечка чи турнікети. Бувають моменти, коли можна плести сітку, а позиція вже розбита. Або коли є авральне, беручи дороговартісні прилади, ніхто не буде згадувати про сітку. Їх потрібно багато, бо навіть якщо з ними нічого не стається, вони, як мінімум, зношуються. По-друге, є сезонність. Ті хлопці, які до нас звертаються по літні сітки, вони потім автоматично потрапляють до нас у чергу із осінніми, а потім і зимовими. Їх постійно потрібно змінювати – спочатку на суху траву, потім на болото, а потім уже на білі і знову на яскраво-зелені.

Окрім виготовлення маскувальних сіток, дівчата ще займаються зборами на прилади.

Якби ми не займалися маскуванням, то щомісяця могли би точно купити ще одну машину. Коли на початку створення фонду поставало питання, чим ми будемо займатися, ми подумали, що не можемо відмовитися ні від одного, ні від іншого. Бо постійно є запити.

Багато людей роблять щось вдома і приносять на локації, бо окрім сіток потрібно ще багато всього: батончики, сухі борщі, супи, сухі душі, діти малюють малюнки та плетуть браслети. Тому кожен може долучитися, навіть просто начистивши горіхів.

Наша перемога мала би починатися з цієї жменьки горіхів. Не треба тисяч гривень. Нас є майже 200 тисяч франківців. Великих зборів могло би не бути, якби кожен кинув мінімальну суму. Раніше було так, що було 500 платежів по 20 гривень, то зараз є 20 платежів по 500. Тому що ми маємо думати, що буде далі. Чи готові наші діти вчитися за кордоном, чи це все-таки має бути Україна? Що ми для цього робимо? Чи готові ми далі відпочивати в Україні? Чи нам простіше потім кудись виїхати?

Поки триває війна, не зникає потреба в допомозі нашим військовим. І дуже важливо, щоби кожен з нас це розумів.

Ми просто робимо те, що мали би робити всі люди. Але якби реально просто люди включилися у волонтерський світ. Усі мали би стояти як у лютому, коли волонтерив кожен. Тільки коли прилітає, усі бігом згадують, що є війна. І де ці всі люди, коли гарна погода? А всі на озері, насправді. У людей має бути розуміння, що це все потрібно. При чому не тільки сітки.

Детальнішу інформацію про локації та як можна долучитися до діяльності можна переглянути на сторінці БО “БФ “ДОБРО-ДІЇ” – ВЦ “Маскувальні Феї”