Пам’яті Руслана Данка: у Косові відкрили меморіальну дошку загиблому земляку

Любив Україну, свій рідний край. Професійно займався спортом. Навчав дітей бути фізично здоровими. Добровольцем став на захист незалежності держави. Хоробрістю, самовідданістю, сильним духом заслужив безумовну довіру та повагу серед тих, з ким довелося ділити кусень хліба у холодних окопах на варті кордонів України.

Такою непересічною особистістю справжнього бійця у цивільному житті та на передових лініях фронту запам’ятався Руслан Данко на позивний “Тренер”. Про це повідомляють на сторінці Косівської районної військової адміністрації.

Його поважали, дослухалися мудрої поради, з ним безстрашно йшли в бій, йому довіряли важкі завдання, з нетерпінням чекали повернення з війни.

Та ворожий дрон вмить обірвав молоде життя, назавжди втратили дорогого сина батьки, повдовіла дружина, осиротів маленький син.

Славетний син українського народу Руслан Данко героїчно загинув поблизу Малинівки Запорізької області, прикриваючи відхід однієї із бойових груп.

На рідній Косівщині пам’ять про безстрашного Руслана, воїна на позивний “Тренер” житиме вічно: на фасаді Косівської ДЮСШ “Гірське орлятко”, спортивному закладі, в якому викладав наш земляк, відкрили меморіальну дошку його світлої пам’яті.

На подвір’ї спортивної школи зібралися рідні та побратими, влада, маленькі вихованці із синьо-жовтими стягами у руках, колеги по роботі, всі, з ким перетиналися життєва стежина “Тренера”. Участь у заході також взяв в.о. голови Косівської районної державної адміністрації – в.о. начальника районної військової адміністрації Василь Жмендак.

Сьогодні, у День Державного прапора України, у Косівській ДЮСШ звучав гімн, хвилиною мовчання вшанували Героїв України, які поклали своє життя на вівтар волі свого народу, у молитві тихо згадали земляків, яким не судилося живими повернутися з війни.

Освячення дошки пам’яті здійснив декан Косівський ПЦУ Іван Близнюк. Відкрити стелу по праву надали матері, батьку, дружині та сину Матвійку полеглого Руслана Данка.

Тепло, з батьківською любов’ю згадував Руслана у своєму слові підполковник, начальник штабу 74-ого окремого батальйону 102-ої окремої бригади імені полковника Дмитра Вітовського Сил ТРО ЗСУ Андрій Алексенко. Йому, як досвідченому військовослужбовцю, було боляче втратити такого бійця, за яким впевнено йшли на виконання бойового завдання, який до останнього був на полі битви зі своїми бойовими товаришами.

В знак пам’яті та шани до меморіальної дошки Руслану Данку та місця його останнього спочинку люди клали квіти, запалювали свічки невмирущої пам’яті, щиро молилися за спокій його душі, припинення кровопролитної війни, перемогу України над одвічним ворогом.

Командир взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки, командир розвідувального взводу 74-ої ОБ…

Більше 100 бойових виходів…

Вірний син України…

Руслан Данко 05.07.1990 – 23.02.2024