У Старуні відбулися чування-відпуст з нагоди 60-ліття відходу до Вічності блаженного Симеона Лукача

У четвер, 22 серпня, у Старуні провели молитовні чування-відпуст з нагоди 60-ої річниці від дня народження для Неба блаженного священномученика Симеона Лукача. Вшанувати памʼять великого подвижника віри прибуло чимало вірних з різних куточків Прикарпаття.

Як зазначають на сайті відпустового місця, саме особа блаженного Симеона щомісяця збирає тисячі людей на молитву, адже своїм життям підпільний Єпископ УГКЦ зумів показати, що святість — доступна для кожного у тих історичних, політичних та особистих обставинах життя. Оскільки блаженному Симеону вдалося освічувати вірним дорогу до Бога у темряві заборон комуністичного режиму, щоразу ризикуючи своїм життям.

Молитовні чування-відпуст розпочалися з Хресної дороги нашого Спасителя, що завжди налаштовує вірян на глибокі роздуми, адже йдеться про страждання Богочоловіка та історію нашого спасіння від вічної загибелі.

Кожна стація супроводжувалась роздумами запрошеного проповідника, що очолив моління — о. Корнилія Яремака, ЧСВВ, ігумена монастиря Царя Христа УГКЦ в Івано-Франківську. Душпастир багато роздумував і про хресний шлях українців, який ми маємо вистраждати, щоб не відкладати прихід нашої свободи. Окрім того, що вірні задумувалися над кожною стацією, проповідник також говорив про сьогодення та наслідки війни — нашого хреста, який народ несе тривалий час. Про лепту кожного з нас, про наслідки, які понесе нація після нашої перемоги, про торжествування почуття справедливості всередині нас, а не злоби чи бажання помсти до наших ворогів — про усе це роздумував проповідник.

«Якщо не прощаємо кривдника, плекаємо злобу в серці, отруює вона тільки нас, а не ворогів. Ми маємо віддати все на суд Божий. Простити з усього серця — не означає ані погодитися, ані виправдати злочин, але не нести злобу у серці, і з почуття справедливості памʼятати, що кривдники понесуть покарання за законом Божим і людським. Часто християни обмежують своє уявлення про життя лише на цій землі. Христос прийшов, щоб вирвати людину з влади зла, і після смерті починається інша мандрівка у вічності. Ми повинні оживляти свою віру у те, що Його смерть була для нашого життя і для воскресіння. Ті, які у вірі й правді відійшли від нас, вони не пропали, а живуть далі, бо Бог приймає їх у Свої обійми», — мовив душпастир.

По завершенні Хресної дороги прочани рушили до храму Благовіщення Пресвятої Богородиці, аби взяти участь у Божественній Літургії, кульмінаційному моменті молінь.

У співслужінні чисельно зібраних душпастирів Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ очолив молитву о. Корнилій Яремак. У часі проповіді священнослужитель звернувся до вірян із закликом шанувати своїх святих та в історії нашого народу побачити Божу руку.

«Священномученик підпільно став провідником церкви, коли вона зі свободи заходила у важкі часи переслідування. Симон Лукач, переживши увʼязнення, зазнав багатьох знущань, але його повернули додому, де він молився, бачив візію святої Церкви і нашого народу й відійшов до вічності. Але він залишив нам своє бачення, щоб ми були гідними його послідовниками і будували здорове суспільство на землі, яку нам дав Господь. Незабаром ми будемо відзначати День Незалежності України. Роздумуючи над шляхами божого провидіння, ми побачимо важливу річ. Коли читаємо сторінки Святого Письма, у Старому Заповіті бачимо, що уся його ідея – це стосунки між Богом і Його народом. Поняття народу має глибоке біблійне коріння. Кожен народ, який живе на землі, може впізнати віхи власної історії і власного стану. Вибраний народ зродився на чужині й знадобилося багато зусиль, щоб місцевий цар відпустив цих людей, і вони вийшли, аби дістатися землі, яку обіцяв Бог. Виявилося, що вони мусять стати відповідальними за своє життя, і на 40 років опиняються в незрозумілій ситуації. Згодом входять в обіцяну землю, будують суспільство і аж через роки будують свою державу. Приходить час, коли Бог руйнує їх храм — символ їх свободи і віри. Тільки у вавилонському полоні юдеї починають розуміти, що Бог не живе у рукотворних будинках, але він небесний Бог і всюди присутній. І новий, збудований ними храм стає осердям слова і закону. Коли віра стає народною традицією, тоді стає самозрозумілою для тих, які належать до цього народу», — пояснював душпастир.

Продовжив свої роздуми о. Корнилій про важливість нашої свідомості щодо Божих обіцянок та відповідального ставлення до власної землі й народу:

«Для України Бог визначив землю, Своє благословення й потомство, як і усім іншим народам. Бог кликав нас із російської неволі, і люди радо погодилися, але перелякалися, бо зрозуміли, що треба взяти відповідальність за своє життя. Коли багато людей нехтує свободою, страждають усі. Україна вийшла із неволі, але тепер нам треба вистраждати свободу і ми наздоганяємо те, що не встигли і не оцінили 30 років тому. Але це не означає, що ми програємо. Маємо плекати в собі свідомість до Божих обіцянок, бо Він очікує, що ми будемо відповідальними до землі, яку Він нам дав. Єдина ідея, яка може пережити спокуси — це ідея Христа і відповідальності перед Богом. Адже Бога не можна обманути. Коли людина відповідальна перед Господом, вона закладає основи, які ніхто не зможе знищити. Блаженний Симеон помер давно, а сьогодні ми бачимо плоди його діяльності. Тоді він не міг охопити тисячі людей, як сьогодні, але якою великою була його вірність. Не біймося, що нас мало — коли апостолів було небагато, вони плекали велику взаємну любов і це бачили усі навколо. Ми покликані наслідувати Христа, як блаженний Симеон, і вчитися перебувати у Його Слові. Бути християнами — означає світити світлом Христового Євангелія іншим. У 60-ту річницю його смерті, вдивляючись в його образ, пустімо у своє серце Боже слово. Щоби слова Божі стали нашими словами і переконаннями», — мовив на завершення проповідник.

Після Божественної Літургії усі прочани просили зцілення від фізичних та духовних недуг під час молитов на оздоровлення. Зокрема кожного паломника душпастирі благословляли мощами блаженного священномученика та освяченим єлеєм. Разом зі священниками вірні співали молебень до священномученика Симеона. Насамкінець паломники отримали повний відпуст, виконавши усі необхідні умови.

«Дякуємо всім прочанам, які розділили із нами важливу для Відпустового місця подію — відхід до вічності нашого блаженного Симеона, памʼять та подвиги віри якого ми вшановуємо та на його честь провадимо діяльність, яку розпочав і активно вів мученик за віру у найнесприятливіші для цього часи. Віримо, що за його заступництвом будуть почуті молитви про мир у нашій Україні», — йдеться у дописі.